WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Особливості методики розслідування вбивств, вчинених на замовлення - Курсова робота

Особливості методики розслідування вбивств, вчинених на замовлення - Курсова робота

При предявленні обвинувачення особі, яка вчинила вбивство на замовлення безпосередньо, тобто була виконавцем вчинення злочину, була його замовником або посередником вчинення злочину обовязковою є присутність захисника.

Слідчий, упевнишись у особі обвинуваченого, оголошує йому постанову про притягнення як обвинуваченого та вручає йому копію цієї постанови. Її оголошення може бути у двох формах: шляхом особистого ознайомлення обвинуваченим з нею, а такош шляхом прочитання її вголос самим слідчим.

Наступним моментом предявлення обвинувачення є розяснення його суті. Розяснюючи суть предявленого обвинувачення, слідчий повинен в дохідливій для обвинуваченого формі розяснити йому юридичну та іншу спеціальну термінологію, ознайомити його з текстом статті кримінального кодексу.

Про предявлення обвинувачення, розяснення його суті і вручення копії постанови слідчий складає протокол, в якому зазначається година і дата предявлення обвинувачення і який підписується обвинуваченим, захисником і слідчим.

Якщо обвинувачений відмовився підписати постанову і навів мотиви своєї відмови, то в протоколі мають бути зазначині мотиви її непідписання. В такому випадку, прокурор, якому була надіслана копія постанови при необхідності повинен допитати обвинуваченого сам.

У випадку, якщо обвинувачений не володіє мовою, якою ведеться слідство, запрошується перекладач, який усно перекладає обвинуваченому текст постанови і розяснення слідчого. Про це робиться відмітка на постанові, яка підписується обвинуваченим і перекладачем.

Також обовязком слідчого є розяснення обвинуваченому його прав. Права обвинуваченому повинні бути розяснені при предявленні йому обвинувачення. Під час провадження досудового слідства обвинувачений має право:

  • Знати в чому його обвинувачують;

  • Давати показання щодо предявленого йому обвинувачення або відмовитись давати показання і відповідати на запитання;

  • Подавати докази;

  • Заявляти клопотання про допит свідків, про проведення очної ставки, про проведення експертизи, про витребування і приєднання до справи доказів, а також заявляти клопотання з усіх інших питань, які мають значення для встановлення істини по справі;

  • Заявляти відвід слідчому, прокуророві, експертові, спеціалістові і перекладачеві;

  • З дозволу слідчого бути присутнім при проведенні окремих слідчих дій;

  • Знайомитися з матеріалами справи після закінченнядосудового слідства;

  • Мати захисника і побачення з ним до першого допиту;

  • Подавати скарги надії та рішення слідчого і прокурора.26

Про розяснення прав обвинуваченому, слідчий зазначає в постанові про предявлення обвинувачення, що підписує обвинувачений. Бажано, щоб ці права були не тільки перераховані і розяснені обвинуваченому, а і записані в цій постанові.

Слідчий зобовязаний негайно допитати обвинуваченого після його явки або приводу і в усякому разі не пізніше доби після предявлення йому обвинувачення.

Основною метою допиту обвинуваченого є одержання від нього правдивих показань. Також ця слідча дія є також важливим засобом забезпечення його права давати показання по предявленому йому обвинуваченню і подавати докази з метою захисту від обвинувачення.

Особа, яка обвинувачується у вчиненні, організації або посередництві у вбивстві повинна бути забезпечена захиснком. Також слід памятати, що такі особи повинні бути допитані окремо і слідчий повинен забезпечити те, щоб вони не могли зноситись між собою. Давати показання є їх правом, а не обовязком. У випадку відмови особою давати показання, слідчий зобовязаний зясувати причини відмови і розяснити йому значення його показань длявстановлення істини по справі і захисту його законних інтересів. Закон забороняє домагатись показань обвинуваченого шляхом насильства, погроз та інших незаконних заходів.

Перед тим, як розпочати допит необхідно правильно визначити момент його проведення. Якщо по справі не відомі деякі дані, то слід спочатку їх зясувати, а вже потім проводити допит, оскільки без цього він буде безкорисним. Слідчий повинен вивчити факти вчиненого злочину. Про менш значні факти виконавець або організатор швидше зізнається. Необхідно також визначити черговість допиту. Як уже зазначалося, першим слід проводити допит того обвинуваченого, чия причетність до злочину є найбільш віддалена, наприклад, посередника, пособника у вчиненні злочину.

Для викриття неправдивих показань криміналістиці відома велика кількість методів. Назву лише деякі з них:

  1. Деталізація показань;

  2. Повторні допити про одні і ті самі факти;

  3. Використання суперечностей показань;

  4. Використання доказів, а також даних, отриманих оперативно-розшуковим шляхом.

Взагалі допит обвинуваченого проводиться із застосуванням таких же самих тактичних прийомів, як і допит підозрюваного, тому детально зупинятись на цьому питанні не буду.

Основним засобом фіксації отриманих показань є протокол допиту. Запис показань у протоколі проводиться від першої особи та по можливості дослівно. В протоколі процес допиту повинен бути відображений максимально повно. Показання повинні бути зафіксовані у тій послідовності, в якій вони викладаються обвинуваченим у своїй вільній розповіді. Після того повинні фіксуватися поставлені запитання та відповіді на них.

Після закінчення допиту слідчий дає обвинуваченому прочитати протокол (ст.145 КПК). За проханням обвинуваченого він може бути прочитаний йому слідчим, про що зазначається в протоколі. Обвинувачений має право вимагати доповнень до протоколу і внесення до нього поправок, які в свою чергу обовязково повинні бути занесені до протоколу.

Отже, як ми могли з вами переконатися, притягнення особи як обвинуваченого являє собою ключову роль при розслідуванні справи, оскільки саме на цьому етапі ми вже можемо у більш повній мірі говорити про причетність особи як виконавця або організатора у вчиненні вбивства на замовлення. Саме на цьому етапі розслідування особа, яка підозрювалась у вчиненні або організації злочину набуває нового статусу – обвинуваченого у пособництві, організації або вчиненні вбивства на замовлення.

Боротьба з умисними вбивствами є одним з найважливіших завдань правоохоронних органів, перш за все органів внутрішніх справ, прокуратури та суду, на які покладені функції попередження, розкриття та розслідування вбивств27 взагалі, і вбивств на замовлення в тому числі.

Прийняття нового Кримінального кодексу України, внесення численних змін до кримінально-процесуального кодексу, проекти інших нормативних актів свідчать про те, що законодавець намагається полегшити профілактичну діяльність правоохоронних органів, а також запобігти вчиненню злочинів у майбутньому.

Попереджувальні заходи повинні проводитись у комплексному порядку. Тільки у такому випадку ми зможемо говорити про реальну їх ефективність.

Розрізняють такі рівні профілактики злочинів:

  1. соціальна профілактика – це профілактичний вплив на динаміку, структуру і причини злочинності вцілому;

  2. кримінологічна профілактика – попередження видів і форм злочинної поведінки, злочинів у певних сферах суспільного життя та злочинів, які вчинюються окремими соціальними групами;

  3. спеціальна профілактика – це профілактика злочинів окремими органами державної виконавчої влади, до компетенції яких входить попередження тих чи інших злочинів;

  4. індивідуальна профілактика – це попередження вчинення злочинів окремими особами, де розглядається кожен факт вчинення злочину окремо і виявляються та усуваються причини вчинення майбутніх злочинів цією особою;

  5. віктимологічна профілактика – виражається у розяснювальній роботі населенню про те, як можна уникнути злочину, тобто профілактика "провокування" злочинців з боку населення.

Відповідно до характеру покладених завдань, при кожному виді профілактики злочинів, можна розрізняти і заходи профілактики, які будуть мати соціальний, кримінологічний, спеціальний, індивідуальний, а також віктимологічно-попереджувальний характер.

Профілактика злочинів вцілому повинна здійснюватися в усіх сферах суспільного життя. Перш за все таку профілактику повинні здійснювати сімя, трудові та учбові колективи, громадські обєднання, правоохоронні органи та інші органи державної влади.

Необхідно проаналізувати рівень злочинності, а зокрема рівень особливо-тяжких злочинів. Вбивства, що вчинюються на побутовому грунті явно переважають інші види вбивств. Останнім часом зменшилася кількість вбивств із застосуванням вогнепальної зброї. Вбивства, що мають ознаки вбивств на замовлення складають дуже малий відсоток у порівнянні з попередніми видами вбивств, але їх суспільна небезпека є чи не найбільша, оскільки вони є найбільш вдало продумані, що само по собі ускладнює їх розслідування, а також жертвами таких посягань є, як правило, особи, які займають значне становище і при вбивстві яких як додатковий обєкт виникають наслідки у вигляді настабільності в суспільстві. Рівень злочинності підтверджує статистика статистика28:

Loading...

 
 

Цікаве