WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Особливості конституції Франції - Курсова робота

Особливості конституції Франції - Курсова робота

Верхня палата - Сенат - формується інакше. На думку засновників П'ятої республіки особливі умови утворення Сенату повинна створювати йому інша політична „особа", ніж у Національних зборів. Ця палата формується, в основному, трьохстатечними виборами. Сенатори обираються на 9 років в колегіях в кожному з департаментів. Палата обновлюється на 1/3 кожні три роки, що призводить до зменшення впливу виборчого корпусу на склад Сенату і не дозволяє йому різко змінювати політичний курс.

Конституційно правовий статус Франції - унітарної держави

Французька Республіка – унітарна держава. Воно поділяється на регіони, департаменти і комуни, які вважаються територіальними колективами, і тому в них є виборні органи самоврядування. Разом з цим існують адміністративні округи, де виборних органів самоврядування немає і управляє призначений зверху супрефект. Є історико-географічні одиниці — кантони, які не мають власних органів самоврядування і управління, а використовуються як виборчі округи для виборів в ради департаментів, іноді в них створюються судові органи — трибунали малої інстанції. Особливе положення займає Корсика — острів в Середземному морі, який є формою політичної автономії (там є місцевий парламент з обмеженою компетенцією, обираний їм вужчий колегіальний орган, але виконавчу владу одноосібно здійснює обираний радою його голова). Крім того, при парламенті створюються ще три ради з правом дорадчого голосу: економічна, соціальна, культурна. Нова Каледонія (колишня колонія) має тепер статус „асоційованої держави" з Францією. У неї є місцевий парламент, але на відміну від „асоційованих держав" США, які раніше були підопічними територіями, питання про членство Нової Каледонії в ООН не піднімається9.

У департаментах (їх 96 у Франції і 3 заморські департаменти) обирається генеральна (департаментська) рада теж на 6 років. Вона відає приблизно тими ж питаннями, що і комунальна рада, але її повноваження набагато ширші. Як наголошувалося, рада обновлюється по частинах (на 1/2 через 3 роки). Виконавчим органом ради з 1982 р. є не префект, що призначається (пізніше він отримав назву комісара республіки, але сьогодні використовується і колишній термін), а голова ради, який обирається нею. Тим не менш рада департаменту менш самостійна в своїх діях, ніж рада общини, вона жорсткіше контролюється центром, префекту підлеглі також деякі місцеві служби міністерств10.

У регіонах, які об'єднують 3 – 5 департаментів (22 в метрополії і 4 заморських регіони – Гваделупа, Гвіана, Мартіника, Реюньон), також обирається регіональна рада (з 1986 р. – прямими виборами). Вона має більш розгалужену систему служб, ряд комітетів, які виконують не розпорядливі, а консультативні функції. До складу комітетів входять представники підприємців, профспілок, суспільних організацій, особи, призначені урядом. Виконавським органом ради є голова, який обирається нею. Разом з ним рада регіону обирає бюро. Деякі департаменти метрополії (це великі міста, зокрема Париж, Ліон) розділені на внутрішньоміські райони (округи) з обираними радами і мерами.

Разом з обираними органами у Франції в адміністративно-територіальних одиницях є призначені зверху урядовці — представники держави. У регіоні це комісар республіки — регіональний префект (ним є за сумісництвом комісар найбільшого в регіоні департаменту), в департаменті — також комісар республіки (префект), в окрузі, що не є „територіальним колективом" і не має свого ради, є супрефект. Комісар республіки призначається Радою міністрів. Він представляє в своїй адміністративно-територіальній одиниці уряд і кожного міністра, керує діяльністю державних служб (йому підлеглі, проте, не всі служби міністерств на місцях), несе відповідальність за дотримання національних інтересів, законів, за підтримка громадського порядку. Він безпосередньо відповідає за стан сільського господарства, за соціальні питання, санітарію, впорядкування. У його розпорядженні знаходиться поліція. Аналогічні повноваження здійснює в окрузі супрефект.

Висновок

Отже, Францію не випадково називають „лабораторією конституції", а французів „великими споживачами конституції". Дійсно, за роки Нового і Новітнього часу у Франції було прийнято 16 конституцій. Нині діюча Конституція Французької республіки була прийнята в 1958 р. на референдумі, що відбувся 28 вересня, і оформила створення у Франції П'ятої Республіки.

Структурно Конституція Франції складається з преамбули, яка містить також першу статтю, в якій Франція проголошується неподільною, світською, соціальною, демократичною республікою; забезпечує рівність перед законом всіх громадян без відмінності походження раси і релігії; затверджує всі віросповідання.

Конституція містить 17 розділів, які включають 89 статі, два розділи відмінені: розділ I. Про суверенітет; розділ. II. Президент Республіки; розділ III. Уряд; розділ IV. Парламент; розділ V. Про відносини між Урядом і Парламентом; розділ VI. Про міжнародні договори і угодах; розділ VII. Конституційна рада; розділ VIII. Про судову владу; розділ IX. Висока Палата правосуддя; розділ X. Про кримінальну відповідальність членів Уряду; розділ XI. Економічна і соціальна рада; розділ XII. Про місцеві колективи; розділ XIII. Про співтовариство (був відмінений конституційним законом від 4 серпня 1995 р.); розділ XIV. Про угоди про об'єднання; розділ XV. Про Європейське Співтовариство і Європейський Союз; розділ XVI. Про перегляд Конституції; розділ XVII. Перехідні положення (були відмінені конституційним законом від 5 серпня 1995г.).

Таким чином, можна зробити висновок про те, що Франція є світською республікою, правовою державою. Її досвід становлення конституціоналізму є важливим для сучасних пострадянських держав.

Список використаної літератури

  1. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Учебник для юридических вузов. Т.3: Особенная часть. Страны Европы./Отв.ред. Страшун Б.А. - М.: БЕК, 2002.

  2. Конституционное (государственное) право: справочник. М., 2002.

  3. Конституционное право зарубежных стран. Учебник для вузов. Под общей редакцией М.В. Баглая, Ю.Н. Лейбо, Л.М. Энтина. М.: Норма-Инфра-М., 2002.

  4. Конституционное право: Учебное пособие в 2-х частях./Авт. и сост. Богданова Н.А. М., Юрид. колледж МГУ, 2003.

  5. Конституция Франции 1958 г.,М., Инфра - М., 2001.

  6. Конституция Франции.//Современные зарубежные конституции.- сост. В.В.Маклаков, М., 2002.

  7. Конституция Французской Республики//Конституции государств Европейского Союза./Под общей редакцией Л. А. Окунькова. — /М.: Издательская группа ИНФРА - М — НОРМА, 2002.

  8. Мишин А.А.. Конституционное право зарубежных стран. М., 2000.

  9. Решетников Ф.М.. Правовые системы стран мира. - М., 2000.

  10. Современные зарубежные конституции. - сост. Маклаков В.В., М., 2002.

  11. Чиркин В.Е. Конституционное право зарубежных стран. М., Юристъ, 2002.

  12. Якушев А.В.. Конституционное право зарубежных стран. Курс лекций. М., "Приор", 2000.

1 Конституция Французской Республики//Конституции государств Европейского Союза./Под общей редакцией Л. А. Окунькова. — /М.: Издательская группа ИНФРА - М — НОРМА, 2002. — С. 665.

2 Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Учебник для юридич. вузов. Т.3: Особенная часть. Страны Европы./Отв. ред. Страшун Б.А. – М.: БЕК, 2002. С. 392.

3 Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Учебник для юридич. вузов. Т.3: Особенная часть. Страны Европы./Отв. ред. Страшун Б.А. – М .: БЕК, 2002. С. 400.

4 Конституция Франции, ст.2, разд.1//Современные зарубежные конституции.- сост. В.В.Маклаков, М., 2002, С. 79

5 Конституция Франции, ст.8, разд.2//Современные зарубежные конституции.- сост. В.В.Маклаков, М., 2002, С. 79

6 Конституция Франции, ст.20, разд.3//Современные зарубежные конституции.- сост. В.В.Маклаков, М., 2002, С. 79

7 Конституция Франции 1958 г. М., Инфра - М., 2001. С. 204.

8 Конституция Франции, ст.6. // Современные зарубежные конституции. - сост. В.В.Маклаков, М., 2002. С. 80.

9 Конституционное право зарубежных стран, гл. 17 , Чиркин В.Е. С. 427.

10 Конституционное право зарубежных стран, гл. 17 , Чиркин В.Е. С. 429.

Loading...

 
 

Цікаве