WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Особливості відбування покарання у вигляді позбавлення волі в колоніях-поселеннях - Курсова робота

Особливості відбування покарання у вигляді позбавлення волі в колоніях-поселеннях - Курсова робота

За персональними нарядами Департаменту розподіляються:

— засуджені іноземці, громадянство яких документально підтверджено (національний паспорт, паспортний документ, довідка з дипломатичного представництва, запис у судовому рішенні), незалежно від наявності в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Київській області установ відповідного виду режиму;

— особи, засуджені до довічного позбавлення волі;

— особи, засуджені за такі злочини: проти основ національної безпеки України; умисне вбивство при обтяжуючих обставинах; захоплення заручників; створення злочинної організації; бандитизм; терористичний акт; посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця; посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосудця; посягання на життя захисника чи представника особи у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги; геноцид; посягання на життя представника іноземної держави; захоплення представника влади або працівника правоохоронного органу як заручника, які за висновком комісії повинні відбувати покарання в установах суворого або посиленого виду режиму;

— особи, які за висновком комісії повинні відбувати покарання в тюрмі;

— особи, засуджені за вчинення злочину в період відбування покарання у виді позбавлення волі.

Категорично забороняється переміщення засуджених, які прибули до виправно-трудових установ за персональними нарядами, до інших установ без погодження з Департаментом.

За наявності виняткових обставин, які перешкоджають подальшому триманню засудженого у даній виправно-трудовій установі, його переведення з виправно-трудової установи одного регіону до установи іншого регіону здійснюється за персональними нарядами на підставі рішення відповідної комісії Департаменту з питань переведення засуджених з однієї установи до іншої.

Засуджені до позбавлення волі особи, які за висновком начальника медичної частини СІЗО потребують стаціонарного ліку- вання у спеціалізованих установах-лікарнях або в лікарнях при установах, направляються до зазначених установ. . Без нарядів із СІЗО до виправно-трудових установ направляються:

— неповнолітні особи жіночої статі — до Мелітопольської виховної колонії Запорізької області;

— жінки, які вчинили злочини з необережності, — до Орджо-нікідзевської виправної колонії Дніпропетровської області;

— інваліди І та II груп жіночої статі, засуджені до позбавлення волі на певний строк, — до Дніпродзержинської виправної колонії Дніпропетровської області; засуджені до позбавлення волі на певний строк, які раніше відбували покарання у вигляді позбавлення волі, — до Чернігівської виправної колонії Чернігівської області;

— уперше засуджені до позбавлення волі на певний строк жінки з вагітністю понад чотири місяці або такі, які мають при собі дітей до трьох років, — до Чорноморської виправної колонії Одеської області; засуджені до позбавлення волі на певний строк, які раніше відбували покарання у вигляді позбавлення волі, — до Чернігівської виправної колонії Чернігівської області;

— засуджені чоловіки, колишні працівники правоохоронних органів (Закон України "Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів"), яким комісією визначено відбування покарання у виправно-трудовій колонії посиленого режиму, — до Менської виправної колонії Чернігівської області.

Звернення засуджених осіб та інших громадян з питань розподілу та направлення засуджених із СІЗО до виправно-трудової установи подаються на розгляд голові регіональної комісії не пізніше однієї доби з дня їх отримання і розглядаються у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Про результати розгляду заяв і скарг іншим громадянам надається письмова відповідь, а засудженому оголошується під розпис.

Для розгляду заяв і скарг засуджених осіб, громадян, звернень державних або громадських установ та організацій, апеляційних подань органів прокуратури з питань розподілу та направлення засуджених осіб у Департаменті наказом Департаменту створюється відповідна апеляційна Комісія, яку очолює голова Департаменту.

Підставою для розподілу засуджених за видами УВП є вирок суду, що набрав законної сили. Після проголошення обвинувального вироку засуджений до позбавлення волі, як правило, направляється у слідчий ізолятор, де й перебуває до набрання вироком чинності. У випадку, коли засудженому суд не змінить запобіжний захід (наприклад, підписку про невиїзд на термін взяття під варту), він може залишатися на волі і буде направлений до місця позбавлення волі після звернення вироку до виконання. Тобто, суд надсилає копію вироку, що набрав чинності, до ОВС за місцем проживання засудженого, який зобов'язаний взяти засудженого під варту і доставити його до СІЗО, звідки він буде направлений до відповідної УВП.

Засуджені до позбавлення волі направляються до УВП не пізніше 10-денкого строку з дня набрання вироком суду чинності. Нині, у зв'язку з переповненням СІЗО, засуджені направляються раніше цього строку до УВП, при яких створені тимчасові слідчі ізолятори.

Наступний етап після призначення засудженому виду УВП — визначення йому конкретної установи, тобто безпосереднього місця відбування покарання.

Це дуже складна робота, оскільки при розподілі засуджених потрібно враховувати різні обставини, що можуть вплинути на оперативну обстановку в УВП, і зокрема:

— кількість осіб, які проходять по одній справі (співучасники злочину);

— потребу примусового лікування від алкоголізму чи наркоманії, а також венеричних захворювань;

— стан здоров'я (наприклад, не можуть відбувати покарання за медичними показниками в УВП, розташованих у зонах радіаційного забруднення, або не можуть працювати на виробництві нерудних будівельних матеріалів (кар'єрні роботи);

— неповнолітніх засуджених, які, як правило, повинні направлятися у ВТУ, розташовані ближче до місця проживання їх рідних або осіб, які їх замінюють;

— засуджених, які скоїли злочин під час відбування покарання і не повинні бути направлені в ту саму установу, в якій цей злочин вчинено;

— потребу тієї чи іншої установи у спеціалістах;

— наявність місць в УВП для забезпечення нормального розміщення і оперативної обстановки;

— інші обставини.

Особи, засуджені за бандитизм, умисне вбивство при обтяжуючих обставинах, захоплення заручників, посягання на життя працівника міліції або народного дружинника, особи, які проходять по одній кримінальній справі як підсудні, розмістити яких немає можливості внаслідок відсутності в області установ відповідного режиму, направляються в установи інших областей за кількісними нарядами відділу спеціального обліку Державного департаменту з питань виконання покарань.

На всіх засуджених іноземних громадян з країн далекого зарубіжжя, незалежно від наявності в області установ відповідного виду режиму, на їх направлення із СІЗО до місць позбавлення волі запитується персональний наряд Державного департаменту з питань виконання покарань.

Як зазначалося вище, засуджені повинні бути переведені із СІЗО до УВП протягом 10 днів. Але закон передбачає можливість залишення деяких засуджених у слідчих ізоляторах. Ст. 23 ВТК встановлює, що засуджений може бути тимчасово залишений в СІЗО і після набрання вироком чинності, по-перше, якщо виникає потреба провадження слідчих дій у справі про злочин, вчинений іншою особою. Залишення засудженого в цьому разі можливе з санкції прокурора Автономної Республіки Крим, області, м. Києва, а також прирівняних до них прокурорів на строк до двох місяців, з санкції заступника Генерального прокурора — до чотирьох місяців, з санкції Генерального прокурора — до шести місяців. По-друге, засуджений може бути також тимчасово залишений у слідчому ізоляторі або в тюрмі за ухвалою суду на час розгляду справи в суді.

У виняткових випадках осіб, вперше засуджених до позбавлення волі за злочини, що не є тяжкими, яким відбування покарання призначено у виправно-трудових колоніях загального режиму, а також осіб, вперше засуджених на строк не більше п'яти років за тяжкі злочини, може бути за їх згодою залишено в тюрмі або у слідчому ізоляторі для роботи по господарському обслуговуванню цих установ (ст. 24 ВТК).

Призначення та види виправно-трудових колоній поселень. Направлення засуджених в виправно-трудові колонії-поселення. Права та обов'язки засуджених в колоніях-поселеннях. Особливості режиму в виправно-трудових колоніях-поселеннях. Підстави переводу засаджених з колонії поселення в інщу колонію, міри до збереження майна засуджених.

Згідно із ст. 22 ВТК, засуджений до позбавлення волі повинен відбувати весь строк покарання, як правило, в одній УВП. У цій нормі закріплений один з важливих принципів виконання і відбування покарання, який сприяє більш успішному виправленню засудженого. У той же час життя засвідчує, що є випадки, коли переведення засуджених об'єктивно необхідні.

Переведення засуджених з однієї установи до іншої того ж виду режиму допускається:

— у випадку хвороби засудженого;

— при суттєвій зміні обсягу чи характеру роботи, яку виконують засуджені;

— при наявності інших виняткових обставин, які перешкоджають подальшому триманню засудженого в даній установі.

Винятковими обставинами, що перешкоджають подальшому триманню засудженого в даній установі, визнаються:

— реорганізація, ліквідація установи або зміна її виду режиму;

— роз'єднання осіб, які проходили по одній кримінальній справі як підсудні, свідки та потерпілі;

— проведення оперативно-режимних і профілактичних заходів;

— захист осіб, які надавали допомогу в боротьбі зі злочинністю та підтримці належного порядку в установах, від злочинних посягань з боку інших засуджених.

Loading...

 
 

Цікаве