WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Конституція США та реальні права громадян - Реферат

Конституція США та реальні права громадян - Реферат

була актом величезного прогресивного значення. Сам Лінкольн сказав про звільнення рабів: "В ньому - вся моя душа"1. Перемога Півночі у Громадянській війні уможливила прийняття Конгресом США у 1865 р. 13-ої поправки до Конституції, яка наголошувала : "Ні в Сполучених Штатах, ні в будь-якому іншому місці, на яке поширюється їх юрисдикція, не повинні існувати ні рабство, ні примусові роботи, окрім випадків покарання за злочин, за скоєння якого винного належним чином засуджено."2
Наступним кроком у забезпеченні расової рівності в американському суспільстві стало прийняття 14-ої поправки до Конституції в 1868 р. Дана поправка мала на меті закріплення результатів Громадянської війни. Вона складається з 5 розділів, 3 з яких безпосередньо стосуються прав людини. "1-й розділ містить чотири положення: визначення американського громадянства, заборона штатам обмежувати "привілеї й пільги" громадян США, застосовувати санкції проти людини без "належної правової процедури", відмовляти громадянам у "рівному захисті законів". 2-й розділ спрямований на упередження дискримінації звільнених рабів на виборах. 3-й розділ обмежуе право учасників антиурядових виступів посідати посади в державному апараті й бути вибірниками президента."1
Звільнені чорні американці взяли участь у виборах конституційних конвентів у південних штатах у 1868 р. Конвенти розробили нові конституції цих штатів, які проголосили перебудову правовоі системи південних штатів на засадах рівності прав громадян за расовою ознакою. У 1870 році була прийнята 15-та поправка, яка "забороняє обмежувати право голосу громадян за ознакою раси, кольору шкіри або у зв'язку з колишнім перебуванням у рабстві."2 Проте реальне забезпечення рівності прав чорних американців з білими розтяглося в часі аж до кінця 60-х років ХХ ст.
2.3. Встановлення рівності громадян за статтевою ознакою.
Наприкінці ХIХ - на початку ХХ ст. важливою проблемою, що свідчила про недосконалість правового забезпечення прав людини в американському законодавстві, залишалося збереження статтєвого цензу для участі у виборах - брати участь у них мали право лише чоловіки. Подальше залучення жінок до громадського життя, зокрема, спричинене більшою, ніж у попередні часи участю їх у суспільному виробництві, а також зростання феміністського руху, пригорнули увагу законодавців до даної проблеми. Результатом її розгляду в Конгресі США стало прийняття 19-тої поправки до Конституції у 1920 р. Дана поправка наголошує: "Право громадян Сполучених Штатів на участь у виборах не повинне заперечуватися з огляду на їх стать як Сполученими Штатами, так і окремими штатами."3 19-та поправка відіграла значну роль у процесі реального забезпечення рівності прав громадян США безвідносно до їх статі, посприяла піднесенню ролі жінок у державному й громадському житті, а зрештою, їх більшій соціальній захищеності.
2.4. Зниження вікового виборчого цензу
Поправка 16-та (1971 р.) знизила віковий виборчий ценз до 18 років.
Виборчим правом володіють громадяни США обох статтєй, які досягли 18-річного віку до дати реєстрації вибірників та які проживають в конкретному штаті або на території певної виборчої дільниці на протязі певного часу ( для президентських виборів - 30 днів, для всіх інших виборів , в залежності від законів відповідного штату, - від трьох місяців до одного року).
"Громадяни Сполучених Штатів, що досягли вісімнадцятилітнього чи старшого віку, не повинні позбавлятися виборчих прав чи обмежуватися в них Сполученими Штатами з огляду на їхній вік."1
РОЗДІЛ 3
СУДОВИЙ ЗАХИСТ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ В США
Незважаючи на існування деяких місцевих відмінностей і технічних деталей, описати основні межі типової судової системи досить легко. Ми можемо уявити собі її у вигляді піраміди.
Внизу, в основі піраміди, знаходяться суди нижчої інстанції, розкидані по території всього штату. Такі суди, як правило, відносяться до муніципальних округів. Ці суди мають справу з найменш серйозними проступками і найменш серйозними позовами. Вони носять різні найменування: транспортні, поліцейські, муніципальні суди тощо. Деякі з них спеціалізуються у вузькій області: транспортні суди розглядають дорожні випадки, поліцейські суди мають справу тільки з дрібними правопорушеннями (ви не можете подати позов на домовласника або отримати розлучення в поліцейському суді); позовні суди ніколи не торкаються транспортних порушень або випадків пияцтва.
У певному значенні ці суди являють собою основу правосуддя, їх "продукція" доступна і недорога. Вони мають тенденцію до зміщеннясвоєї діяльності у бік неформальності. Деякі з них відмовляються від участі в процесі адвокатів. Деякі допускають до справи журі присяжних тільки в тому випадку, якщо одна із сторін посилено наполягає на цьому. Інші взагалі не мають журі присяжних, і якщо одна із сторін наполягає на розгляді своєї справи журі присяжних, то, як правило, справа передається на розгляд суду більш високої інстанції. З іншого боку, судді в цих судах нижчої інстанції є звичайно досить високопрофесійними. Вони колись раніше отримали хорошу правову практику.
Йде багато суперечок з приводу якості правосуддя в нижчих судах. Маурін Мілеськи вивчав нижчий карний суд в одному зі східних міст середніх розмірів в 1970 році. У цьому суді 72% справ було вирішено за одну хвилину і навіть менше. Іншими словами, звичайне зіткнення громадян з поліцією триває набагато більше, ніж середній час, витрачений в суді. Неважко зрозуміти, чому цей вигляд "простого правосуддя" залишається предметом постійної критики.
Позовні суди також займають своє місце в судовій системі. Перший такий суд був заснований в Клівленді в 1913 році як один з відділів муніципального суду. Ідея швидко набула поширення. Ці суди були судами для бідних, оскільки були дешевими, простими у використанні, без адвокатів і правових хитрощів. У певному значенні ці суди досить ефективні: сотні тисяч позовів проходять через подібні суди кожний рік.
Чи є вони на ділі судами для бідних, це окреме питання. У дев'яностих роках вчені-правознавці США висунули серйозні обвинувачення проти них. Ці суди стали ще одним прикладом того, що вага правосуддя все більше схиляється не на користь бідних. Це були суди не для, а проти трудящих. По суті своїй вони представляли інтереси заможних громадян. "Судами для бідних" вони були тільки в тому значенні, що незаможні громадяни зазнавали до суду арешту і в страхітливій атмосфері були вимушені протистояти могутнім кредиторам, домовласникам або урядовому апарату.
Наступний рівень піраміди складається з судів загальної юрисдикції основних процесуальних судів суспільства. Існують суди, які займаються розглядом цивільних справ, "що коштують" більше, ніж ті справи, які розглядають суди нижчої інстанції (тобто тих справ, які мають більш високу фінансову ставку). Ці суди також займаються розглядом випадків серйозних карних злочинів: не пияцтва або ходіння по газону, а пограбування, згвалтування і навмисного вбивства. Кількісно таких судів менше, але вони відрізняються великим професіоналізмом. Судді, що засідають в цих судах, обов'язково мають юридичну освіту. Атмосфера тут більш велична, урочиста. Штат суду в основному складається з постійних працівників.
Юрисдикція процесуальних судів звичайно охоплює більшу кількість людей і більш широку область права, ніж муніципальні або поліцейські суди. У багатьох штатах на один округ припадає один основний процесуальний суд. В округах з великою кількістю населення суд може бути розбитий на "відділення". Для основних процесуальних судів Сполучених
Loading...

 
 

Цікаве