WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Основи аграрного права - Курсова робота

Основи аграрного права - Курсова робота

До важливих об'єктів основних виробничих фондів належать: будови і споруди, передавальні механізми, верстати, машини, устаткування, транспортні засоби, робоча і продуктивна худоба, багаторічні насадження тощо. До їх числа входять ті предмети виробничого і господарського інвентарю та інструменту, вартість яких перевищує встановлену на даний період ціну незалежно від строку використання.

До основних фондів соціального призначення в підприємствах відносять житлові будинки, належні їм пансіонати, лікувальні заклади, а також об'єкти соціально-культурного, оздоровчого, фізкультурного та іншого соціального призначення.

Обігові виробничі фонди поділяються на виробничі запаси і незавершене виробництво, а також на власні й позичені кошти. Товарна частина виробленої продукції, яка підлягає реалізації за договорами на виконання державних замовлень чи на умовах ринкової торгівлі з метою одержання прибутків, належить до готової продукції. Разом із грішми готова продукція утворює фонди обігу, які є складовою обігових засобів.

Вироблена підприємством продукція, потрібна для внутрігосподарського споживання в процесі виробництва (корми, насіння, молодняк тварин і птиці тощо), не належить до готової продукції. Вона може бути віднесена або до виробничих запасів, або до незавершеного виробництва.

Основні виробничі фонди закріплюються, як правило, за внутрішніми структурними підрозділами підприємства (бригадами, фермами, дільницями, цехами тощо). І якщо основні фонди свою вартість на готовий продукт, виконані роботи, надані послуги переносять частинами, то обігові – повністю споживаються в кожному циклі виробничого процесу і втрачають свою натурально-речову форму. їхня вартість включається повністю в затрати виробництва.

В умовах переходу до ринкової економіки, приватизації підприємств поділ майна на основні та обігові фонди поступово втрачає своє правове значення і залишається як економічна категорія. Для майнових відносин у нинішніх умовах більшого правового значення набуває поділ майна на статутний фонд, рухоме і нерухоме майно.

Це дозволяє повніше та обгрунтованіше вирішувати питання про захист майнових прав власника чи державної організації, за якою державне майно закріплене на праві повного господарського відання, забезпечити цілісність і неподільність майна, потрібного для нормального виробництва,

Державне сільськогосподарське підприємство, якщо це передбачено статутом, створює з прибутку резервний фонд для покриття непередбачених втрат і збитків. Залишки невикористаних коштів цього фонду переходять на наступний рік.

Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство самостійно вирішує питання про основні напрями використання наявного у нього майна, капітальних вкладень, поділу майна за фондами, поділу його на фонди нагромадження і споживання.

У фонди нагромадження спрямовуються майно і кошти, що використовуються на розширене відтворення виробництва, розвиток науки і техніки, капітальне будівництво виробничого і соціального призначення, спорудження пансіонатів, фізкультурно-оздоровчих закладів тощо.

Впровадження в господарську практику на рівні підприємств фондів споживання обумовлено необхідністю впливу держави на стан обігу істабілізацію інфляційних процесів. Під коштами фонду споживання розуміють сукупність прямих і непрямих грошових сум, витрата яких має індивідуальний характер.

Вони включають усі види витрат на оплату праці працівників, у тому числі нештатних. До цього фонду включаються трудові й соціальні пільги, надані грішми чи натуральною продукцією, доходи (дивіденди), що виплачуються по акціях і вкладах трудового колективу.

3. Особливості приватизації державного майна в агропромисловому комплексі

Приватизація повинна здійснюватися згідно з такими основними принципами:

  • законність,

  • забезпечення соціальної захищеності та рівності прав громадянУкраїни у процесі приватизації;

  • пріоритетне надання прав громадянам України на придбання державного майна;

  • безоплатна передача частки державного майна кожному громадянинові України;

  • приватизація майна на платній основі із застосуванням приватизаційних паперів,

  • дотримання антимонопольного законодавства,

  • повного, своєчасного інформування громадян про всі дії щодо приватизації.

Ці та інші принципи закріплено в законах про приватизацію. Але їх реалізація у процесі приватизації малоефективна через суперечливість. Так, законодавчо проголошується, що забезпечується надання пільг трудовим колективам підприємств, які приватизуються, і рівність прав громадян України. Зрозуміло, що одночасно реалізувати ці два базисні принципи неможливо, оскільки вони передбачають різні підходи до процесу приватизації.

Правову базу приватизації складає Закони "Про приватизацію майна державних підприємств", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", а також Державні програми приватизації, які щорічно приймаються Верховною Радою України.

На підприємства АПК поширюються основні принципи приватизації державного майна, передбачені законами України. Але приватизація майна в АПК має свої відмінності від загального порядку. Ці особливості стосуються об'єктів, суб'єктів, способів і механізму проведення приватизації.

Головна особливість полягає в тому, щоб через приватизацію підприємств переробної промисловості їх власниками стали виробники сільськогосподарської продукції та щоб майно радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств було приватизоване їх трудовими колективами.

Законом встановлено, що приватизація майна переробних підприємств харчової промисловості, інших несільськогосподарських підприємств та організацій агропромислового комплексу, які виконують роботи і надають послуги сільськогосподарським товаровиробникам незалежно від вартості об'єктів приватизації проводиться способом перетворення їх у відкриті акціонерні товариства у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. При цьому зберігається профільність виробництва та цілісність майнових комплексів і технологій.

Право на пільгове придбання акцій за номінальною вартістю (із застосуванням приватизаційних майнових сертифікатів, власних коштів і компенсаційних сертифікатів у розмірах, що не перевищує половини вартості цих сертифікатів), мають працівники підприємств, що приватизуються, а також працівники сільськогосподарських підприємств.

До працівників підприємств, що приватизуються, інших сільськогосподарських товаровиробників прирівнюються також особи, які вийшли на пенсію, звільнені у зв'язку із скороченням штатів і не працюють з моменту звільнення на інших підприємствах, особи, що мають право відповідно до законодавства повернутися на попереднє місце роботи на цьому підприємстві, та інваліди, які звільнені у зв'язку з каліцтвом або професійним захворюванням за станом здоров'я.

Недержавним сільськогосподарським підприємствам передається безоплатно 51 відсоток акцій підприємств, що приватизуються, включно з розміщенням приватизаційних майнових сертифікатів, а також власних коштів і компенсаційних сертифікатів працівників відповідних сільськогосподарських підприємств та прирівняних до них осіб через довірчі товариства, створені в колективах товаровиробників.

7. Правове становище селянських (фермерських) господарств

1. Поняття СФГ та його правові ознаки

Селянське (фермерське) господарство характеризується певними ознаками. Його основу зазвичай становить окрема сім'я, до складу якої входять подружжя, батьки, діти (які досягли 16-річного віку) та інші родичі, котрі об'єднуються для роботи в цьому господарстві; воно утворюється для виробництва продовольства і сировини рослинного і тваринного походження; члени цього суб'єкта підприємництва підтримують між собою трудові зв'язки, беруть особисту участь у веденні господарства (фактичному господарюванні), тобто існує "інститут правового регулювання членства в селянському (фермерському) господарстві".

Виробничо-економічні відносини такого господарства з державними, колективними та іншими підприємствами й організаціями, господарськими товариствами, окремими громадянами будуються на підставі договорів. Розрахункові операції провадяться як на безготівковій основі, так і готівкою.

Держава гарантує додержання і захист майнових та інших прав і законних інтересів селянського (фермерського) господарства, створює пільгові умови для кредитування, оподаткування, страхування, матеріально-технічного забезпечення останнього у період його трирічного становлення.

Втручання в господарську або іншу діяльність цього господарства з боку державних чи інших органів, а також посадових осіб не допускається. Збитки, заподіяні господарству неправомірним втручанням у його діяльність, підлягають відшкодуванню за рахунок винних. Спори про відшкодування збитків вирішуються загальним, арбітражним або третейським судом.

Рівноправність селянського (фермерського) господарства з іншими аграрними товаровиробниками дістає вияв, зокрема, в тому, що воно мас право бути засновником або членом асоціацій, консорціумів, корпорацій, акціонерних товариств, інших об єднань та підприємницьких структур.

Loading...

 
 

Цікаве