WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Організація, тактика та психологічні особливості накладання арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв’язку - Курсова робота

Організація, тактика та психологічні особливості накладання арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв’язку - Курсова робота

д) забезпечення схоронності, до необхідного моменту, ще не використаних джерел доказової і орієнтуючої інформації;

е) інші тактичні впливи на слідчу ситуацію з метою її зміни чи використання.

Взаємозв'язок мети тактичної комбінації і слідчої ситуації може бути двоякій.

Якщо існуюча слідча ситуація сприятлива для ведення слідства, але комбінація по тим чи іншим причинам усе-таки необхідна, то ця ситуація просто використовується при здійсненні останньої, а її сприятливі бокі враховуються при плануванні і проведенні комбінації.

При несприятливій слідчій ситуації тактична комбінація покликана насамперед змінити її до кращої, виправити її "перешкоджаючий" слідству характер. Несприятлива слідча ситуація безпосередньо впливає на структуру комбінації, обмежує слідчого у виборі її елементів, не дозволяє застосувати ті чи інші слідчі дії як елементи комбінації. Більш того, вона взагалі може виключити можливість проведення тактичної комбінації в даний момент. Так, якщо необачні дії слідчого чи оперативного працівника насторожили злочинця, то комбінація по його захопленню на гарячому виявиться безрезультатною.

Тактичні комбінації підрозділяються на складні, змістом яких служить система слідчих дій, і прості, елементарні, що складаються із системи тактичних прийомів, застосовуваних у рамках однієї слідчої дії.

Складні тактичні комбінації класифікуються, по Л. Я. Драпкину, на однорідні, чи однойменні ( що складаються з однойменних слідчих дій), і різнорідні, чи різнойменні ( що складаються з різних слідчих дій), на наскрізні і локальні.

Прості тактичні комбінації підрозділяються на: рефлексивні, ціль яким — рефлексивне керування особою, яка протидіє слідству; забезпечуючи і контрольні, здійснювані для перевірки правильного ходу розслідування, ходу окремих слідчих дій, спрямованості розслідування і т.п.

Можливість тактичної комбінації визначається допустимістю її цілей, тактичних прийомів і слідчих дій, що складають зміст комбінації, а також правомірністю і моральністю їх поєднання.

Метою тактичної комбінації завжди служить вплив на слідчу ситуацію в цілому чи на її компоненти, а воно в кінцевому рахунку завжди впливає на людей, так чи інакше зв'язаних з розслідуваною справою. Правомірність такого впливу і служить основною умовою допустимості проведення тактичної комбінації.

За формою зовнішнього вираження вплив може бути фізичним і психічним. Правомірність фізичного впливу визначити порівняно нескладно. Слідчий вправі впливати на такі об'єкти в межах і випадках, обумовлених виниклої в справі необхідністю і розпорядженнями закону. Особисті і майнові права й інтереси громадян і юридичних осіб можуть бути обмежені в строгій відповідності з встановленням закону, коли заподіювана майнова шкода цілком обґрунтована. Так, при провадженні обшуку і виїмки слідчий вправі розкривати замкнені приміщення і сховища, якщо власник відмовляється добровільно відкрити їх, при цьому слідчий повинний уникати не викликуваного необхідністю ушкодження дверей і інших предметів.

Настільки ж ясним уявляється питання про фізичний примус, фізичний вплив на особистість у процесі судочинства. Воно припустимо лише при прямому розпорядженні закону й у точно зазначених випадках, коли мова йде про примусові заходи: затриманні, взятті під варту як міра примусового заходу, приводі, примусові огляді й одержання зразків для порівняльного дослідження в примусовому порядку. Більш складно зважується питання про психічний вплив. Розрізняють два види психічного впливу — неправомірний і правомірний. Неправомірний, як незаконне насильство над особистістю, беззастережно неприпустимо, але відразу виникає питання: який психічний вплив варто вважати неправомірним? Закон не тільки не дає відповіді на це питання, але і часом заплутує його.

Так, наприклад забороняється домагатися показань обвинувачуваного й інших осіб, що беруть участь у справі, шляхом насильства, погроз і інших незаконних мір, ігноруючи, що погроза — це форма насильства, що насильство може бути і правомірним, і, нарешті, те, що будь-який допит свідка чи потерпілого починається з правомірної погрози карним покаранням за відмовлення від дачі показань і за дачу завідомо неправдивих показань.

Тим часом у судовій психології вплив на людину визначається як процес передачі інформації від суб'єкта впливу за допомогою різних методів і засобів, відображення цієї інформації в психіці даноі особи, здатної викликати відповідну реакцію, що виявляється в її поводженні, діяльності, відносинах і станах, стаючи доступної для сприйняття. З цього випливає, що всяке спілкування є вплив, причому вплив двобічний. Основною ознакою правомірності визнається збереження за особою, що піддається впливу, волі вибору своєї позиції, наявність умов для її вибору і непротиріччя впливу принципам законності і моральності.

Правомірний психічний вплив, — відзначає проф. А.Р. Ратинов, — формує правильну позицію людини, свідоме відношення до своїх громадських обов'язків і лише опосредованно приводить до його вибору визначеної лінії поводження.

Правомірність впливу залежить від правомірності його засобів. У криміналістиці і судовій психології сформульовані ті умови (критерії) допустимості прийому, засобу впливу, що необхідні для визнання його правомірним. Це:

законність, яку варто розуміти як відповідність чи непротиріччя прийому, засобу вимогам закону;

вибірковість впливу, тобто спрямованість лише на визначених осіб і нейтральність стосовно іншим;

моральність, відповідність моральним принципам суспільства.

У літературі можна зустріти вираження "слідчі хитрості" чи "психологічні пастки". Обоє ці терміна невдалі, оскільки суть їх полягає не в тім, що передбачається при їхньому буквальному тлумаченні. Їх метою є створення умов для формування в особи, що протистоїть слідчому, помилкових уявлень про ті чи інші обставини справи, цілях слідчого і його дій, стан розслідування. Це не хитрість і не пастка, оскільки у цієї особи завжди залишається воля вибору і маються умови для реалізації цього вибору.

Засобом формування таких помилкових уявлень служить тактична комбінація, звичайно проста, реалізована найчастіше в процесі допиту. Варіанти цієї мети розроблені А.Р. Ратиновим. Вони полягають у наступному:

1. Формування в підозрюваного чи обвинувачуваного помилкового уявлення про обставини, що у дійсності могли б привести до небажаних рішень і дій. Мається на увазі залишення його в неведенні щодо наявних у слідчого доказів або, навпаки, створення перебільшеного представлення про їхній обсяг, вагу і т.п.

Термін "формування" тут і далі не слід розуміти як безпосереднє втручання слідчого в психічні процеси підслідного. Слідчий лише створює такі умови, при яких це формування стає можливим, а буде це чи ні — залежить цілком від підслідного, від вільно обраної їм позиції.

2. Формування цілей, спроба досягнення яких — поставити протидіючу особу в програшне положення, наприклад спроба перепрягти викрадене майно дозволить захопити його на гарячому.

3. Формування бажаного слідчому методу вирішення задачі й образу дій підслідного. Цей варіант мети типовий для рефлексивного керування.

4. Формування в підозрюваного чи обвинувачуваного помилкового уявлення про цілі окремих дій слідчого.

5. Створення труднощів для правильної оцінки зацікавленими особами справжніх цілей слідчого.

6. Формування в зацікавлених осіб помилкового уявлення про поінформованість слідчого щодо їх справжніх цілей чи про непоінформованість слідчого щодо хибності висунутих ними пояснень чи наданих доказів.

7. Формування в підслідного наміру скористатися негідними засобами протидії розслідуванню.

Як видно з викладеного, перераховані варіанти цілей тактичної комбінації припускають визначене маневрування слідчим наявними у нього даними про слідчу ситуацію. З моральної точки зору ці дані завжди повинні бути достовірними.

Усі варіанти цілей тактичної комбінації, здійснюваної в умовах конфлікту з застосуванням рефлексивного керування, ґрунтуються на використанні слідчим:

а) фактора раптовості;

б) непоінформованості протидіючих осіб про наявні докази, результати слідчих дій, намірах слідчого;

в) наданої протидіючим особам можливості вибору вирішення при дефіциті інформації;

г) инерційності мислення, стандартності вирішення протидіючими особами виниклої перед ним задачі;

д) неможливості відтворення підслідним усіх деталей раніше даних складних показань.

Нагадаємо, що допустимість тактичної комбінації визначається, крім інших умов, допустимістю складових її зміст слідчих дій, а також правомірністю і моральністю поєднаня всіх її елементів.

Правомірність слідчої дії означає наявність її правової регламентації в законі. З правової точки зору результати дій, не передбачених законом, незначні: фактичні дані, встановлені таким шляхом, не можуть бути доказом. У нашому процесуальному законі міститься вичерпний перелік цих засобів доказування. Але стабільність закону в цій частині нерідко заходить у суперечність з потребами слідчої практики й об'єктивно може перешкоджати оперативному використанню досягнень науково-технічного прогресу.


 
 

Цікаве

Загрузка...