WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Організаційно–правові засади та системи органів управління в агропромисловому комплексі - Курсова робота

Організаційно–правові засади та системи органів управління в агропромисловому комплексі - Курсова робота

Відповідно до ст. 53-2 КпАП перекручення даних державного земельного кадастру і приховування інформації про наявність земель запасу або резервного фонду – тягнуть за собою накладення штрафу на посадову особу від трьох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ст. 54 КпАП несвоєчасне повернення тимчасово займаних земель або невиконання обов'язків по приведенню їх у стан, придатний для використання за призначенням, або невиконання умов знімання, зберігання і нанесення родючого шару ґрунту – тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від п'яти до дев'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від дев'яти до вісімнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За ст. 55 КпАП відхилення без належного дозволу від затверджених у встановленому порядку проектів внутрігосподарського землеустрою – тягне за собою накладення штрафу на громадян від одного до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від трьох до вісімнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 56 КпАП знищення громадянами межових знаків меж землекористувань – тягне за собою накладення штрафу від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян [2].

Справи про адміністративні правопорушення в агропромисловому комплексі розглядають адміністративні комісії при виконкомах районних, міських, районних у містах рад (ст.ст. 104-105), районні (міські) суди (судді) (ч. 1 ст. 1061), органи внутрішніх справ (ч. 2 ст. 1061, ч. 2 ст. 1062), органи державного ветеринарного контролю (ст. 107), органи державної служби з карантину рослин (ст.ст. 105, 106), органи по земельних ресурсах (ст.ст. 52-56), органи державного сільськогосподарського технічного нагляду (ст. 108).

Справи про ці правопорушення розглядають Державний департамент ветеринарної медицини, управління державної ветеринарної медицини АРК, областей, міст Києва та Севастополя, районів, міст.

Постанови про накладення штрафу та застосування фінансової санкції за порушення санітарного законодавства виносяться на підставі протоколу про порушення санітарних норм, які складають головні державні санітарні лікарі та їх заступники органів державного санітарного нагляду [16,с.245]

Висновки

Конституція України визнала землю об'єктом права власності Українського народу. Колективно-кооперативні сільськогосподарські підприємства, акціонерні товариства, спілки селян, фермерські і приватні підсобні господарства селян стали суб'єктами права власності на землю сільськогосподарського призначення. У сільському господарстві та економіці України утверджуються нові ринкові економічні відносини, розвиваються господарчо-підприємницькі тенденції, побудовані на принципово нових економічних засадах: формуються земельні і майнові відносини селян, вдосконалюється система державно-правового регулювання сільського господарства, поширюється застосування біржової форми реалізації сільськогосподарської продукції і продовольства.

Народне господарство України характеризується певними суспільними, політичними, економічними, управлінськими, майновими, трудовими, соціальними відносинами, які регулюються нормами Конституції України, законами, підзаконними та локально-правовими актами. Україна має власну аграрну політику, аграрну економіку та аграрне право.

Отже, сільське господарство (агропромисловий комплекс), яке покликане забезпечувати суспільство продовольством та сировиною для промислового виробництва, охоплює виробництво сільськогосподарської продукції, її заготівлю (закупівлю) та переробку. З урахуванням виняткової значущості цієї сфери для господарства вона віднесена до пріоритетних.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві" пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу забезпечується державою шляхом здійснення таких організаційно-економічних і правових заходів:

  • надання агропромисловим товаровиробникам права вільного вибору форм власності і напрямів трудової та господарської діяльності, повної власності на результати своєї праці;

  • створення необхідної ресурсної бази для всебічного задоволення виробничих потреб і розвитку соціальної інфраструктури;

  • зміни державної інвестиційної політики, зокрема спрямування інвестицій на першочергове створення матеріально-технічної бази по виробництву засобів механізації, хімізації, переробної промисловості, будівельної індустрії для агропромислового комплексу з метою поліпшення його соціально-економічного становища і наукового забезпечення та соціальних умов життєдіяльності трудових колективів;

  • формування належної соціальної інфраструктури села;

  • спрямування демографічної політики на зміну міграційних процесів на користь села, створення соціально-економічних умов для природного приросту сільського населення, всебічного розвитку сім'ї;

  • підготовки і підвищення кваліфікації спеціалістів та кадрів масових професій для всіх господарств і напрямів виробничої діяльності;

  • створення рівних можливостей для всіх громадян, які постійно проживають і працюють у сільській місцевості, в задоволенні соціальних, культурно-освітніх і побутових потреб;

  • створення системи аграрного законодавства.

Верховна Рада України визначає державну політику в сфері агропромислового комплексу, встановлює правові засади його функціонування, затверджує національні та інші програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку села, встановлює обсяги бюджетного фінансування, напрямки та обсяги інвестиційної політики.

Президент України і Кабінет Міністрів України визначають потребу держави у сільськогосподарській продукції та сировині, здійснюють політику підтримки вітчизняного виробника сільськогосподарської продукції, захисту внутрішнього ринку та ін. Президент України і Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції та бюджетного фінансування створюють, реорганізують та ліквідують центральні та місцеві органи державного управління агропромисловим комплексом.

Систему спеціалізованих органів державного управління агропромисловим комплексом очолює Міністерство аграрної політики України.

Згідно законодавства України сільськогосподарські підприємства можуть мати форму колективного сільськогосподарського підприємства, фермерських господарств та особистого господарства.

Список використаних джерел

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 30. – ст. 141.

2. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради. – 1984. – № 51. – ст. 1122.

3. Закон України "Про підприємництво" // Відомості Верховної Ради. – 1991. – № 14. – ст. 168.

4. Закон України "Про підприємства в Україні" // Відомості Верховної Ради. – 1991. – № 24. – ст. 272.

5. Закон України "Про фермерське господарство" від 19 червня 2003 року.

6. Закон України "Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві" // Відомості Верховної Ради. – 1990. – № 45. – ст. 502.

7. Закон України "Про особисте селянське господарство" // Відомості Верховної Ради. – 2003. – № 29. – ст. 232.

8. Закон України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" // Відомості Верховної Ради. – 1992. – № 20. – ст. 272.

9. Закон України "Про карантин рослин" // Відомості Верховної Ради. – 1993. – № 34. – ст. 352.

10. Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" // Відомості Верховної Ради. – 1994. – № 27. – ст. 218.

11. Положення про Міністерство аграрної політики України від 7 червня 2000 року № 772/2000

12. Адміністративне право України: Підручник для вузів / Ю.П. Битяк, В.В. Богуцький та ін.; За ред. Ю.П. Битяка. – Харків: Право, 2000.

13. Адміністративне право України: Посіб. для підгот. до іспитів / Г.Г. Забарний, Р.В. Калюжний, В.О.Терещук, В.К. Шкарупа. – К.: Вид. Паливода А.В. 2001.

14. Гончарук С. Т. Адміністративне право України: Навчальний посібник. – К., 2000. – С. 3.

15. Коваль А.В. Адміністративне право: Курс лекцій. – К.: Вентурі, 1996.

16. Ковпаков В. К. Адміністративне право України. – К.: ЮРІНКОМ ІНТЕР, 1999.

17. Колпаков В. К. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.

18. Реформування державного управління в Україні: проблеми і перспективи. – К.: Оріяни, 1998.

19. Скакун О. Ф. Теория государства и права: Учебник для вузов. – Харьков: Консум, 2000. – 687 с.

Loading...

 
 

Цікаве