WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Державне будівництво на основі рішень І та II Всеукраїнських з'їздів Рад - Реферат

Державне будівництво на основі рішень І та II Всеукраїнських з'їздів Рад - Реферат

представників радянської України в укладенні'Брестського миру. 4 березня 1918 p. головою Народного Секретаріату був призначений М.Скрипник.
Складне завдання створення центрального державного апарату Народний Секретаріат вирішував шляхом використання апарату місцевих Рад. Наприклад, функції республіканського продовольчого комітету покладалися на Харківськийгубпродком, комісаріат у справах польської нації був організований на базі відповідного Харківського губернського комісаріату. У зв'язку з тим, що секре-тарствам в умовах війни часто доводилося змінювати своє місцеперебування, більшість з них навіть не мала можливості розгорнути свій апарат.
Компетенцію Народного Секретаріату не було законодавче визначено. Своє керівництво він здійснював як через місцеві Ради та їх відділи, так і через призначених ним комісарів. Були призначені політичний представник Народного Секретаріату при армії та комісари в усі війська. Комісарів на місця по окремих галузях управління призначало відповідне секретарство. У великих центрах були створені представництва як відділів ЦВК, так і секретарств. У Харкові після переїзду уряду до Києва залишилися представник військового відділу ЦВК та представник секретарства з судових справ. Формувалася система особливо уповноважених на місцях.
У Народному Секретаріаті точилася боротьба між більшовиками та лівими есерами. У лютому 1918 p. ліві есери обгрунтовано запропонували, щоб народних секретарів, у переважній більшості комуністів, замінили колегіями. Після Всеукраїнського з'їзду Рад, враховуючи, що ліві есери одержал й.майже половину місць в ЦВК нового складу, більшовики були вимушені поступитися їм половиною місць у складі уряду, що формувався. Проте ліві есери зажадали зміни більшовицької політики в питанні про Брестський мир і надання їм секретарств (військового, внутрішніх справ, шляхів сполучення) і посади голови Народного Секретаріату. Коли ці вимоги були відкинуті, ліві есери відмовилися виділити своїх представників до Народного Секретаріату. 29 березня на засіданні ЦВК вони оголосили декларацію про невизнання Народного Секретаріату. У зв'язку з цим останній був сформований і діяв до середини квітня 1918 р. у складі 9 більшовиків та 2 українських соціал-демократів.
Місцеві Ради. В міру організації радянського державного апарату на місцях ліквідовувалися урядові установи Центральної Ради. 24 січня 1918р. народне секретарство внутрішніх справ повідомило, що "жодне розпорядження, яке виходить від скинутої Центральної Ради, не повинно виконуватися", а винні у невиконанні цієї вказівки "оголошуватимуться ворогами народу України". 27 січня Народний Секретаріат скасував посади губернських, повітових та міських комісарів Тимчасового уряду і Центральної Ради.
Політичною підставою організації та діяльності місцевих Рад була їх більшовизація. У деяких пролетарських центрах це завдання, як вже зазначалося, було розв'язане ще наприкінці 1917 p. Проте більшовики намагалися завершити цей процес повсюдно. У цьому плані велике значення мало злиття Рад робітничих та солдатських депутатів з Радами селянських депутатів. Більшовизація Рад навесні 1918 p. наштовхнулась на серйозний опір з боку інших лівих партій, перш за все лівих есерів.
У зв'язку з більшовизацією Рад більшовики по-новому поставили організаційно-правові питання радянського будівництва. Однією з характерних рис розвитку радянського виборчого права була антидемократична тенденція до відмови від таємного голосування. Не тільки кожна Рада, а й окремі профспілки видавали свої інструкції щодо виборів до органів влади. Не було й єдиних норм представництва. Різноманітність норм виборів значною мірою пояснювалася необхідністю пристосувати їх для того, щоб більшовики одержали в Радах оптимальну кількість місць.
При розв'язанні найважливіших питань усе більшого значення набувають розширені пленуми Рад, тобто пленуми, на які запрошувалися представники фабзавкомів, профспілок, солдатських комітетів, штабів Червоної гвардії та інших низових організацій. Більшовики намагалися передати їм функції розв'язання усіх найважливіших питань. Меншовики та есери обгрунтовано оспорювали законність таких рішень.
Надзвичайні органи радянської влади. В Україні, за прикладом радянської Росії, створювалися також надзвичайні державні органи влади - революційні та військово-революційні комітети.
Надзвичайні органи утворювалися та контролювалися більшовиками. Ці органи виразно виявили прагнення більшовиків інтегруватися до влади і встановити диктатуру своєї партії. Тривав процес формування "воєнно-комуністичного" державного механізму. Складалась адміністративно-командна система. ЦВК Рад України 18 грудня 1917 p., майже одночасно з формуванням Народного Секретаріату, створив крайовий (всеукраїнський) військово-революційний комітет для боротьби з "контрреволюцією", до складу якого увійшли народні секретарі внутрішніх і військових справ, а також представники Харківського штабу Червоної гвардії та штабу Північного загону. Місцевим ревкомам було запропоновано делегувати до Всеукрревкому своїх представників для узгодження єдиної лінії.
Надзвичайним органом всеукраїнського значення була також надзвичайна комісія Народного Секретаріату для "оборони країни і революції", створена 21 лютого 1918 p. Ця комісія одержала "найширші повноваження, включаючи й право негайно приймати рішення від імені уряду Української Республіки". Вона відала організацією революційної армії, мала право вводити воєнний і облоговий стан.
Надзвичайні органи, зрозуміло, не можна визнати легітимними, оскільки їх організація не була передбачена рішеннями ні І, ні II Всеукраїнських з'їздів Рад. Проте більшовики, намагаючись зміцнити свою владу, були готові вжити надзвичайних заходів у сфері державного будівництва. У ревкомах періоду, що розглядається, при твердо забезпеченому більшовицькому керівництві місця іноді надавалися лівим есерам.
У початковому періоді радянського будівництва створювалися крім ревкомів також інші тимчасові надзвичайні органи радянської влади, а саме: революційні штаби, революційні "трійки", "шістки", "сімки" та "дев'ятки". Революційні штаби утворювалися ревкомами або Радами для збройної боротьби з політичними противниками, їхні функції дещо збігалися з функціями штабів Червоної гвардії, а нерідко наближалися до функцій російських надзвичайних комісій по боротьбі з контрреволюцією, яких в Україні на той час ще не існувало.
У здійсненні влади на місцях помітна роль належала комендантам і комісарам, котрі призначалися або обиралися ревкомами, революційними штабами та Радами, а іноді й місцевими з'їздами Рад. Штаб головкому В.Антонова-Овсієнка, Центральний військово-революційний комітет Донбасу, усі інші надзвичайні комітети призначали комісарів для виконання на місцях воєнних, продовольчих завдань і боротьби з політичними противниками.
Loading...

 
 

Цікаве