WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Державне будівництво на основі рішень І та II Всеукраїнських з'їздів Рад - Реферат

Державне будівництво на основі рішень І та II Всеукраїнських з'їздів Рад - Реферат

есерів з питання про ставлення до Брестського миру. Ліві есери намагалися включити до резолюції з'їзду схвалення тактики зриву Брестського миру. Проте з'їзд підтримав підписаний Росією мирний договір в Бресті, заявивши в резолюції, що, недивлячись на надзвичайно складне становище, в яке ставить Українську радянську республіку підписання Брестського договору, трудящі, "щоб зберегти можливість вільно розвивати завоювання соціалістичної революції, готові підписати навіть такі важкі умови". Отже, Всеукраїнський з'їзд підтримав оголошену 16 березня 1918 р. на Всеросійському надзвичайному з'їзді Рад декларацію ЦВК Рад України і делегатів від радянських організацій, в якій ратифікація мирного договору визнавалася необхідною для "закріплення соціальних завоювань Жовтневої революції і збереження Радянської влади, як вогнища революції всесвітньої". Взагалі утопічна ідея всесвітньої революції штовхала більшовиків до прийняття ряду трагічних для народу рішень.
З урахуванням умов Брестського договору на з'їзді були прийняті постанови про державний устрій України, яка проголошувалася самостійною, незалежною від РСФРР республікою. Робляться також спроби до подолання невиправданих децентралістських тенденцій у визначенні державного устрою, які у перші місяці радянської влади набули поширення як в Україні, так і в радянській Росії. Ці тенденції виникли на грунті породженої царизмом недовіри до політичної централізації. Їх посилювали ліві есери, "ліві" комуністи та анархісти, які виступали проти прагнення більшовиків закріпити свою владу на всій території України. Децентралізовані тенденції мали свій прояв у місництві та обласництві. Окремі міста і повіти проголошували себе "республіками", а' місцеві Ради - "Радами народних комісарів" (Одеса). Виникла "Миколаївська повітова соціалістична трудова комуна", яку очолила "повітова Рада народних комісарів". "Раднаркоми" були створені в Луганську і Старобільську. Дружківська Рада відмовилася підпорядковуватися Бахмуцькій повітовій Раді, оскільки це, на її думку, суперечило декрету Раднаркому про повноту влади Рад на місцях.
Обласний виконавчий комітет Рад Донкривбасу у листопаді 1917 p. навіть поставив питання про включення Донкривбасу разом з Харковом до складу радянської Росії як адміністративне самоврядної області. Від цього наміру він не відмовлявся до III з'їзду Рад Донецько-криворізької республіки, який об'єднався з делегатами І Всеукраїнського з'їзду Рад, щоб взяти участь у створенні Української радянської республіки.
З питання про землю II Всеукраїнський з'їзд Рад прийняв "Тимчасове положення про соціалізацію землі", яке відтворювало з незначними змінами ухвалений 27 січня 1918 p. Всеросійським ЦВК "Закон про соціалізацію землі", і доручив ЦВК Рад України розробити та оприлюднити декрети про 8-годинний робочий день і робітничий контроль, а також маніфест "До українського народу" та відозву до австро-німецьких солдатів окупаційних військ. З'їзд обрав новий склад ЦВК Рад України.
ВУЦВК і Народний Секретаріат. Діяльність ЦВК Рад України здійснювалася у важких умовах. Він, як і Народний Секретаріат, переїхав з Харкова до Києва, а згодом, у зв'язку з австро-німсцькою інтервенцією, був змушений перебратися до Полтави, потім до Катеринослава і нарешті - до Таганрога. При евакуації багатьох членів ЦВК залишили на місцях для підпільної роботи. Щоб зберегти працездатність ЦВК, довелося поповнити його склад, не чекаючи II Всеукраїнського з'їзду Рад. У лютому 1918 р. ЦВК включив до свого складу 8 представників селянської бідноти, обраних Катеринославським губернським селянським з'їздом, а у першій половині березня - 10 представників виконкому Київської Ради, 5 - від Полтавської міськради та 14 - від Полтавського губвиконкому.
II Всеукраїнський з'їзд Рад, погодившись з доцільністю розширення складу ЦВК, визначив, що він має складатися з 102 членів. Далі з'їзд дозволив партійним фракціям самим визначити персональний склад їх фракцій в ЦВК, надавши партії більшовиків 47 місць, українським і російським лівим есерам - 49 місць, лівим українським соціал-демократам - 5 місць і 1 місце ППС ("лівиці"). Політичні партії мали можливість відкликати і заміняти своїх представників в ЦВК. Головою ЦВК Рад України був обраний більшовик В.Затокський. У політичній обстановці, що склалася на той час, більшовики були вимушені миритися з політичним плюралізмом.
Відомостей про внутрішню структуру і організацію роботи ЦВК Рад України збереглося мало. Спочатку тут були такі відділи:
агітаційний, зв'язку і технічний, господарський. Пізніше - військовий відділ. Функції Президії ЦВК спочатку обмежувалися організацією роботи його пленуму. У складі Президії до II Всеукраїнського з'їзду Рад було 4 більшовики та 1 лівий український соціал-демократ, він же - і голова ЦВК. У ЦВК першого складу навіть після поповнення його Всеукраїнською селянською конференцією ліві есери були у меншості. У Президії ЦВК, обраній П Всеукраїнським з'їздом Рад, де змінилося співвідношення партійних сил на з'їзді і у ЦВК, було 3 більшовики, 4 лівих есери і 1 лівий український соціал-демократ.
Вищим виконавчим і розпорядчим органом державної влади радянської України був її уряд - Народний Секретаріат, який формувався ЦВК. За прикладом Раднаркому Росії Народному Сек-ретаріату були надані також законодавчі повноваження. Проводилася, як показала історія, хибна лінія на відмову від розподілу гілок державної влади. Центральними органами управління окремими галузями державної діяльності були народні секретарства, які очолювалися членами ЦВК - народними секретарями.
У повідомленні від 17 грудня 1917 p. про перші рішення ЦВК зазначалося, що створені такі народні секретарства: внутрішніх справ, військових справ, праці, торгівлі та промисловості, фінансів, продовольства, землеробства, міжнаціональних справ, народної освіти, пошт і телеграфів, шляхів сполучення, судових справ, а також управління справами Народного Секретаріату. Народним секретарем у справах торгівлі та промисловості був призначений Ф.Сергеев, внутрішніх справ - Є.Бош, освіти - В.Затонський, у справах праці - М.Скрипник, військових справ - Ю.Коцюбинський, міжнаціональних справ і одночасно шляхів сполучення - С.Бакинський, продовольчих справ - Е.Лугановський. Усі народні секретарі були членами РСДРП(б). Тільки народне секретарство землеробства було доручене лівому есеру Е.Терлецькому.
Народне секретарство міжнаціональних справ одночасно було органом національної політики більшовицької партії у межах України та за її кордонами. У січні воно створило комісаріат у справах польської нації. Ним же у лютому було поставлено перед Раднар-комом РСФРР питання про призначення в Україну уповноваженого наркомату закордонних справ РСФРР. У березні, коли це секретарство тимчасово очолив В.Затонський, воно вже називалося секретарством іноземних справ. Це уточнення пов'язують з участю
Loading...

 
 

Цікаве