WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Норма права - Курсова робота

Норма права - Курсова робота

Класифікація джерел права:

Виділяються наступні джерела права:

У матеріальному сенсі – матеріальні умови життя суспільства, що об'єктивно викликають виникнення права, необхідність правового регулювання і певної державної влади.

  1. Матеріальні умови життя суспільства.

  2. Форми власності.

  3. Інтереси людей.

Як джерело пізнання – історичні документи, релігійні погляди, що дійшли до цього часу.

Тексти законів минулого.

Літописи.

Історичні хроніки.

В ідеологічному сенсі.

Правосвідомість.

Правові вчення.

Юридичні доктрини.

Погляди й ідеї.

У формальному сенсі – сукупність способів зведення в закон волі політичних сил, що знаходяться при владі.

Нормативно-правовий акт.

Правовий звичай.

Юридичний прецедент.

Нормативний договір.

Характеристика окремих форм права. Правовий звичай.

Історично першою формою права був правовий звичай.

Правовий звичай – це санкціоноване державою історично сформоване правило поведінки, що міститься у свідомості людей і ввійшло до звички в результаті багатократного повторення тих самих дій і вчинків, що призводять до правових наслідків.

Державне санкціонування відбувається двома способами:

  1. Відсилання до звичаю – шляхом указівки на звичай у нормативно-правовому акті.

  2. Використанням звичаю в якості нормативної основи судового рішення.

В українській правовій системі роль правового звичаю, як джерела права, незначна.

Юридичний прецедент.

Як джерело права був відомий ще в Стародавньому Римі – т.зв. "преторське право". Суть його зводилася до того, що воля спеціальної посадової особи (претора) була здатна перебороти перешкоди, встановлені Законами XII таблиць ("квирітське право"). Претор міг скасувати або змінити будь-який із законів квирітського права.

У сучасних умовах юридичний прецедент – судове або адміністративне рішення з конкретної юридичної справи, якому надається сила норми права, і яким керуються при розгляді схожих справ.

Розрізняються наступні види юридичних прецедентів:

Адміністративний прецедент – джерело права в сфері управлінської діяльності.

Судовий прецедент – джерело права, що означає визнання в суду правотворчої функції.

Юридичний прецедент поширений переважно в країнах загального права – Великобританії, США, Канаді, Австралії, Нової Зеландії й ін.

Нормативний договір.

Ще одним джерелом права є нормативний договір.

Нормативний договір – угода між правотворчими суб'єктами, у результаті якої виникає нова норма права.

Значення нормовстановлюючих договорів признається у всіх правових системах. Однак, на відміну від договорів-угод, дані угоди не носять персоніфікованого, індивідуально-разового характеру, їх зміст складає загальні правила поведінки (норми). На відміну ж від нормативно-правових актів, дані договори – результат угоди рівноправних суб'єктів з приводу діяльності, що представляє їх загальний інтерес. Найбільше значення нормативний договір має для міжнародного і конституційного права.

Поняття і види нормативно-правових актів. Норма права закріплюється в нормативно-правовому акті, що є основним джерелом права в Україні, Росії, Туреччині і країнах континентальної правової сім'ї.

Нормативно-правовий акт можна визначити як офіційний письмовий акт-документ, що приймається у певній процедурній формі компетентним органом у порядку делегованого законодавства або референдуму і містить у собі норми права.

Ознаки нормативно-правового акту:

Видається компетентним органом держави або приймається безпосередньо на референдумі.

Містить норми права, установлює, скасовує або змінює їх.

Володіє юридичною чинністю, що охороняється і забезпечується державою.

Має вигляд письмового документу з установленою структурою (розділи, глави, статті, параграфи, пункти) і необхідними атрибутами. До необхідних атрибутів відноситься назва виду нормативно-правового акту (закон, постанова тощо), назва самого нормативно-правового акту (Закон про вибори Президента), дата його вступу в силу тощо. Основним елементом структури є стаття.

Класифікація нормативно-правових актів за їх юридичною чинністю:

  1. Закони.

Конституційні закони.

а) Конституція.

б) Закони, що вносять зміни і доповнення до Конституції.

в) Закони, необхідність прийняття яких передбачена самою Конституцією.

Звичайні закони.

а) Кодифіковані (Кодекси, Основи законодавства).

б) Поточні.

  1. Підзаконні нормативні акти. В Україні вони такі:

  1. Укази Президента України.

  2. Постанови Кабінету Міністрів.

  3. Накази й інструкції міністерств і відомств.

  4. Рішення органів місцевого самоврядування і місцевих органів виконавчої влади.

Ознаки закону:

  1. Видається тільки вищим представницьким органом державної влади (Верховна Рада) або приймається шляхом референдуму.

  2. Регулює найбільш важливі суспільні відносини в сфері економіки, політики, культури тощо.

  3. Закон має вищу юридичну чинність, що забезпечує його верховенство в системі нормативно-правових актів.

  4. Закон – це акт, прийнятий в особливому порядку.

Варіанти співвідношення статті нормативно-правового акту і норми права:

  1. Норма права і стаття нормативно-правового акту збігаються.

  2. Декілька норм права включені в одну статтю.

  3. Розташування однієї норми в декількох статтях.

Межі дії нормативно-правових актів. Існує три різновиди меж дії нормативно-правових актів:

  1. У часі.

  2. У просторі.

  3. За колом осіб.

Говорячи про дію нормативно-правових актів у часі, слід мати на увазі наступне:

Закон зворотної сили, як правило, не має. Виключення складає кримінальне законодавство, де зворотна сила закону має місце у випадку, якщо новий закон установлює більш м'яке покарання за злочин, ніж закон, що діяв дотепер.

Нормативно-правовий акт може втратити силу, але окремі його положення, норми права можуть застосовуватися до фактів, що мали місце під час його дії ( триваючі правовідносини).

Дія нормативно-правового акту в часі означає, що нормативно-правовий акт набирає чинності з певного часу (після підписання, після опублікування, через певний термін) і припиняє діяти у певний час (після прийняття нового нормативно-правового акту, після закінчення певного терміна дії або при виконанні певної дії).

В залежності від дії нормативно-правового акту в часі, виділяються його наступні категорії:

Нормативно-правовий акт, виданий на невизначений термін (Конституція).

Нормативно-правовий акт, виданий на певний термін (Закон про Державний бюджет України).

Дія нормативно-правового акту в просторі означає територіальне обмеження його дії, коли нормативно-правовий акт застосовується на тій території, на яку поширюється суверенітет держави або компетенція відповідних органів.

За дією в просторі розрізняються наступні види нормативно-правових актів:

  1. Нормативно-правові акти, що діють на всій території держави (включаючи право екстериторіальності, тобто право на територію посольств).

  2. Нормативно-правові акти, що діють на визначеній території (суб'єкти федерації, адміністративно-територіальні одиниці).

  3. Локальні нормативні акти (діють на рівні міст, селищ, сіл тощо).

Дія нормативно-правових актів за колом осіб означає, що нормативно-правовий акт поширюється на певну категорію громадян.

Існує дві класифікації даної категорії актів:

Дана в міжнародному праві.

  1. Право ґрунту – поширюються на всіх (громадян держави, іноземних громадян і осіб без громадянства)

  2. Право крові – поширюються лише на громадян держави (наприклад, України).

Дана в національному праві.

  1. Поширюється на усіх.

  2. Поширюється на окремі категорії осіб.

Поняття правотворчості. Правотворчість – це організаційно оформлена, установлена процедурна діяльність державних органів по створенню норм права або по визнанню правовими сформованих правил поведінки, діючих у суспільстві.

Принципи правотворчості – це основні засади здійснення правотворчої діяльності.

Сучасні принципи правотворчості:

Принцип законності – розробка і прийняття нормативно-правових актів із дотриманням правової процедури, що не виходить за межі компетенції органів, які їх приймають, а також відповідність нормативних актів конституції країни і чинному законодавству.

Принцип науковості – підготовка і прийняття проекту нормативно-правового акту здійснюється за участю представників різних наук.

Принцип використання правового досвіду – будь-який розроблений нормативний акт повинен спиратися на уже відомий позитивний досвід держави і цивілізації в цілому.

Принцип демократизму – виявляє прагнення і волю народу (референдум).

Loading...

 
 

Цікаве