WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Негативні обставини при розслідуванні злочинів - Курсова робота

Негативні обставини при розслідуванні злочинів - Курсова робота

В теорії кримінально-процесуального права і в криміналістиці, як ів інших галузях науки, дослідження об'єктів завжди починається з їх класифікації.

Класифікація є одним з методів пізнання. Вона сприяє встановленню як властивостей окремих об'єктів і явищ, так і закономірностей їх розвитку та напрямків практичного використання.

Згідно правил логіки, для класифікації потрібно знайти суттєвий критерій (основу) поділу об'єктів на певні групи. Таким критерієм може бути кількісна або якісна ознака, загальна для об'єктів, що підлягають розподілу на види та групи. Необхідно при цьому виділити для об'єктів, що підлягають класифікації, саме таку їх ознаку, яка б мала видову відміну – кількісну чи якісну. Ця ознака (властивість) повинна бути найсуттєвішою, забезпечувати стійкість класифікації в цілому, і кожної її ланки в загальній системі розподілено множини об'єктів [9, с.187].

Процедури класифікації, як визначає Р.С.Белкін, - це, перш за все, інструмент вичленування із сукупності матеріальних утворень, явищ і понять, окремих, якісно визначених об'єктів. Також, це засіб відокремлення від цих об'єктів деяких характеризуючих їх ознак або властивостей, або цілих сукупностей таких властивостей [27, с.174].

У філософії та інших галузях науки розрізняють предметну і логічну класифікацію. Т.Каторбінський пояснює, що проводити предметну класифікацію означає розсортувати або відокремити фізичні предмети однієї групи від предметів іншої групи: розкласти, наприклад, документи, які відносяться до різних справ, в різні ящики чи папки [40, с.56]. Логічна класифікація полягає у мисленій підготовці до такого групування – це уявний розподіл об'єктів на ряд видів або груп. Предметна класифікація пов'язана з логікою, оскільки вона важлива за умови, що ланки класифікації мають матеріальну основу, якою є суттєві ознаки об'єктів, що підлягають класифікації. Таким чином, під класифікацією розуміють специфічний ряд поділу деякої множини об'єктів або явищ на класи, види чи групи, при якому кожний об'єкт за певними ознаками відноситься до відповідної рубрики, яка може називатись "родом", "класом", "видом", "розподілом" і ін.

За загальним правилом класифікація повинна бути вичерпною і виключною. Виключність її полягає в тому, що кожний об'єкт повинен входити лише в одну ланку класифікаційної системи, тобто відноситись до одного виду, підвиду або групи. Третьою вимогою класифікації є особлива її суворість до операції поділу об'єктів, яка досягається додержанням логічних правил, що відносяться до цієї операції [32, с.341].

В наукових дослідженнях і практичній діяльності нерідко, поряд з класифікацією, застосовується відомий в логіці типологічний метод. Типологією називають групування об'єктів, на основі їх подібності певному зразковому предмету, який вважається типовим. Як типовий може бути використаний при групуванні реально існуючий об'єкт або мислений образ (ідеальний тип). Терміном "типологія" називається і результат такого групування. Тобто прийнята в даній галузі знання чи практичній діяльності система розподілу об'єктів на однотипні групи. Наприклад, в дактилоскопії розрізняють дуговий, завитковий і петлевий типи будови капілярного візерунка на верхніх фалангах пальців рук. Згідно з таким типологічним розподілом, кожний палець за будовою капілярного візерунка відповідно використовується в практиці розслідування злочинів при виведенні основної і додаткової формул за десятипальцевою системою реєстрації [12, с.54]. Типологія застосовується також для розмежування видів слідів – відображень за ознаками подібності слідоутворюючого об'єкту (сліди рук, ніг, транспортних засобів тощо). У кримінальному процесі і криміналістиці широко застосовуються відповідні галузеві класифікації процесуальних дій, джерел доказів і інших об'єктів, які мають важливе науково-пізнавальне і практичне значення, в тому числі, при розслідуванні злочинів і доказуванні в кримінальних справах.

Огляд опублікованих різних класифікацій об'єктів, досліджуваних кримінальним процесом і криміналістикою, вказує, що кожна з них не торкається поняття про негативні обставини і навіть не згадується про них як носіїв інформації про об'єкти пізнання при розслідуванні злочинів та можливості їх використання при провадженні в кримінальних справах.

В окремих публікація є лише недостатньо чіткі, загальні вказівки про негативні обставини. можливі непрямі (побічні) докази, без визначення підстав до цього, про що вже згадувалося.

Деякі автори (Кежоян А., Попов В.І., Мартин О.), переважно при розгляді питань про значення негативних обставин, обмежуються лише описом окремих випадків з практики, які зустрічались при розслідуванні конкретних злочинів [43, с.76].

Разом з тим, в криміналістичній літературі окремими авторами зроблені спроби поділу негативних обставин на різновиди.

Так, В.О.Коновалова за походженням ділить негативні обставини на дві групи:

  1. негативні обставини – матеріально-фіксовані сліди;

  2. негативні обставини – дії.

У свою чергу, матеріально-фіксовані сліди вона поділяє на:

  1. негативні обставини наявності;

  2. негативні обставини відсутності.

За способом виявлення В.О.Коновалова розрізняє:

  1. явні негативні обставини, які не потребують спеціальних засобів виявлення;

  2. скриті негативні обставини, виявлення яких вимагає спеціальних знань і застосування тих чи інших технічних прийомів.

За причинами утворення В.О.Коновалова поділяє останні на:

  1. негативні обставини – як результат створення злочинцем слідів (маскування, приховування, інсценування);

  2. негативні обставини, що виникли як наслідок упущень з боку злочинця [34, с.67].

Схожу, детальнішу, класифікацію запропонував В.А.Овечкін, взявши за основу поділу результати проведеного ним аналізу деяких категорій справ (про вбивство, крадіжки чужого майна, ДТП та інші):

  1. негативні обставини:

а) матеріально-фіксовані сліди;

б) предмети;

  1. негативні обставини – відомості;

  2. негативні обставини – поведінка, у вигляді дій та емоцій.

На думку В.А.Овечкіна, їх можна також розрізняти за характером протиріччя, яке може проявитись:

  1. у відсутності чогось, що суперечить попередньому поясненню події (негативні обставини відсутності – за класифікацією В.О.Коновалової);

  2. у наявності чогось, що суперечить припущенню (негативні обставини наявності);

  3. у невідповідності зовнішнього вигляду чогось чи когось, що суперечить припущенню (негативні обставини невідповідності).

Крім того, В.А.Овечкін, за правилами оцінки доказів негативних обставин, ділить ще на :

  1. фактичні дані, що не відповідають дійсності (не достовірні);

  2. фактичні дані, що відповідають дійсності, які можуть бути належними негативними обставинами або неналежними, а також належними і допустимими доказами, що свідчить про невідповідність припущення, яке перевіряється, дійсності і які вказують на інсценування [54, с.76].

Поряд з цим, він виділяє штучні негативні обставини.

Суттевим недоліком даної класифікації є те, що в ній чітко не визначений об'єкт розподілу (матеріальні сліди, предмети, відомості, дії і інше). За своєю будовою і класифікаційними ознаками вона є надто розмита і громіздка. У логіці такі класифікації називаються штучними. Поділ об'єктів на групи ґрунтується тільки на їх схожості або відмінності в межах кожної групи, схожість визначається за наявністю в них деяких загальних властивостей. В результаті штучної класифікації встановлюється певний порядок в розташуванні груп, однак, як правило, він має довільний, штучний характер.

На відміну від штучних природні класифікації переносять центр уваги на розкриття внутрішніх закономірних зв'язків між групами класифікованих об'єктів. При цьому між об'єктами виявляються такі відносини (наприклад, спільні загальні ознаки, переходи тощо), які зникають при штучній класифікації.

С.І.Медведєв, на відміну від вказаних авторів, класифікацію негативних обставин пов'язував з процесуальними поняттями їх належності і допустимості як доказів, а також з входженням їх у вказаний доказовий ряд [45, с.321].

За ознакою придатності негативних обставин для встановлення наявності чи відсутності обставин, що входять в предмет доказування в справі, він поділяє їх на:

Loading...

 
 

Цікаве