WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Наукові основи кваліфікації злочинів - Курсова робота

Наукові основи кваліфікації злочинів - Курсова робота

При кваліфікації використовуються й інші категорії: причина і наслідок, необхідність і випадковість, суть і явище.

У процесі кваліфікації застосовуються також різні загальнонаукові пізнавальні методи. Серед них слід в першу чергу виділити метод сходження від абстрактного до конкретного. Спочатку досліджуване діяння відображається у свідомості слідчого чи судді в окремих, неповних, розрізнених ознаках, кожний з яких дозволяє охарактеризувати діяння з якої-небудь однієї сторони, абстрагуючись від інших його сторін.

Так, факт затримання військовослужбовця поза розташуванням частини сам по собі вказує лише на його відсутність на території військової частини.

Цей висновок абстрактний, тому що він відображає лише одну сторону вчиненого - порушення порядку проходження військової служби. Цілісного уявлення про те, що утворює вчинене діяння (самовільну відсутність чи дезертирство) цей висновок не дає. Щоб одержати повну картину вчиненого, проникнути в його сутність, зміст, потрібно від абстрактного перейти до конкретного. Для цього необхідно відтворити діяння в сукупності всіх його зовнішніх і внутрішніх сторін, зв'язків і відносин, і тоді тільки воно з'явиться як деякий злочин, передбачений кримінально-правовою нормою.

До логічних методів пізнання, використовуваних у ході кваліфікації відносяться: аналіз, абстрагування, порівняння, синтез, індукція, дедукція, аналогія, моделювання, гіпотеза, доказ і логічні закони мислення.

Кваліфікація злочину являє процес співвідношення (порівняння) тих чи інших понять і явищ. Тому варто з'ясувати, чи є які-небудь специфічні особливості у правових понять (як "будівельного матеріалу" для конструювання кримінально-правових норм і для кваліфікації).

Предмети і явища можуть мати між собою схожість або відмінність. Останні знаходять своє відображення в ознаках, які у логіці поділяються на два види:

а) істотні ознаки - які визначають суть предмета (явища) у цілому і без яких дані предмет чи явище не можуть існувати; саме істотні ознаки дозволяють виділити те чи інше явище (предмет) з кола аналогічних;

б) несуттєві - другорядні ознаки, які можуть відноситися як до всіх предметів даного роду, так і характеризувати індивідуальні риси одиничного предмета.

Таким чином, поняття - це форма мислення, яка відображає і фіксує істотні ознаки предмета.

Для того щоб утворити поняття як первинну форму мислення, логікою використовується ряд прийомів, які, безумовно, повинні враховуватися юристами всіх рівнів як у законодавчій, так і правозастосовній діяльності. Такими є: порівняння, аналіз, синтез, абстракція, узагальнення, опис.

Порівняння - це логічний прийом, яким встановлюється схожість або відмінність різних предметів об'єктивної дійсності. Для того щоб порівнювати, треба виділити ознаки, які є підставами для порівняння.

Аналіз - це розчленовування предмета мислення на його елементи, виділення самостійних ознак і розгляд їх окремо.

Синтез - це уявне з'єднання частин предмета в одне ціле з метою розгляду його як деякої єдності.

Абстрагування - це уявне виділення з предмета його окремих ознак і залишення без уваги інших.

Узагальнення - це уявний перехід від окремих, одиничних ознак до більш загальних, властивих предметам і явищам більшого ступеня узагальненості, наприклад, роду.

Залежно від співвідношення з іншими поняттями усі вони можуть бути операціональними, генетичними, реальними, номінальними, родовидовими (тобто визначеними через найближчий рід і видову відмінність).

Існують основні правила визначення понять (у тому числі правових):

1) визначення повинні бути відповідними;

2) не можна допускати кола у визначенні, тобто в ньому повинна бути виключена тавтологія;

3) визначення повинно бути коротким, чітким і ясним;

4) визначення не повинно бути негативним;

5) визначення не повинно містити логічного протиріччя. Кожне з понять характеризується своїм змістом і обсягом.

Зміст поняття - сукупність всіх істотних ознак предмета.

Обсяг поняття - це всі предмети, до яких можна застосувати дане поняття.

Усі поняття поділяються:

а) за змістом - на конкретні й абстрактні; позитивні і негативні; безвідносні і співвідносні;

б) за обсягом - на загальні й одиничні.

У залежності від змісту й обсягу конкретних понять встановлюються певні види відносин між поняттями, які можуть бути: порівнянними і непорівнянними; сумісними і несумісними.

Зв'язки між порівнянними поняттями можуть характеризуватися:

а) відносинами тотожності;

б) відносинами підпорядкування (субординації);

в) відносинами субпідрядності (координації);

г) відносинами часткового збігу;

д) відносинами незгоди: протилежними (контрарними) чи суперечними (контрадикторними).

Кожне з цих співвідношень має свою графічну логічну схему, що позначається традиційно "колами Ейлера".

Велике значення в логіці і в інших науках, що використовують логіку, мають види операцій, здійснюваних з поняттями, серед яких важливу роль грає розподіл.

Розподіл поняття - це розподіл по групах тих предметів, які знаходяться в колі даних понять (у їх обсязі).

Операція розподілу містить у собі три складових:

а) ділиме поняття - таке поняття, обсяг якого підлягає розподілу;

б) члени розподілу - ті поняття, які вийшли в ході розподілу обсягу ділимого поняття;

в) підстава розподілу - та ознака, по якій здійснюється розподіл обсягу поняття на підкласи цього поняття.

У логіці виділяють, а в праві використовують кілька видів розподілу поняття:

1) дихотомічне (дихотомія) розподіл, при якому обсяг ділимого поняття розділяється на дві складені і рівні частини;

2) трихотомічне (трихотомія) розподіл, при якому обсяг ділимого поняття розділяється на три частини;

3) політомічне (політомія) розподіл, при якому здійснюється багаточленний розподіл.

Операція розподілу буде проведена вірно, якщо дотримані наступні правила:

а) підстава розподілу повинна бути постійною;

б) розподіл повинен бути розмірним;

в) розподіл слід проводити за однією ознакою;

г) члени розподілу повинні взаємно виключати один одного;

д) розподіл повинен бути безупинним, послідовним;

е) сума членів розподілу повинна дорівнювати обсягу діленого поняття.

Невиконання цих правил здатне привести до істотних не тільки логічних, але і змістовних помилок.

Правовим поняттям також притаманні усі викладені характеристики.

Як відносно-правові, так і спеціально-правові поняття ґрунтуються на наступних, що підлягають врахуванню особливостях логічного пізнання в кримінальному судочинстві:

а) правовий характер розглянутого мислення;

б) ретроспективний його характер, тобто пов'язаний з дослідженням явищ, які мали місце в минулому по їх відображеннях у реальних об'єктах;

в) об'єктами аналізованого пізнання є обставини, пов'язані із вчиненням злочину, а також особи, які не сприймали ці обставини безпосередньо;

г) висновки, які випливають з розглянутого процесу пізнання, носять доказовий характер і повинні бути втілені у відповідну процесуальну форму;

д) такі висновки в справі мають істинне (шукане) значення.

З врахуванням викладеного правове поняття можливо визначити як форму мислення, в якій узагальнюється і виділяється клас об'єктів за їх юридичними ознаками.

Специфічні властивості правового поняття полягають у тому, що зміст цього поняття:

а) має відносну стійкість;

б) закріплюється і змінюється в спеціальній нормативній формі.

Крім того, правові поняття:

в) мають єдиний для всіх зміст;

г) є обов'язковими для усіх;

д) знаходяться між собою в різних відносинах виходячи з їх юридичної (нормативної) сили.

Loading...

 
 

Цікаве