WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Наукові кадри, їх правовий статус - Курсова робота

Наукові кадри, їх правовий статус - Курсова робота

Таблиця 2.

Розподіл науковців-сумісників вищої кваліфікації в наукових організаціях за галузями наук

Частка від загалу сумісників,%

Доктори наук

Кандидати наук

Області наук

1995

2003

1995

2003

Природничі науки

4,0

9,6

2,9

7,5

Технічні науки

26,6

26,4

29,7

31,5

Медичні науки

21,0

12,1

18,3

12,5

Сільськогосподарські науки

5,2

4,7

7,1

4,6

Суспільні науки

9,2

13,9

11,0

13,2

Гуманітарні науки

0,5

2,4

0,3

2,6

Аналіз розподілу загалу сумісників з вченими ступінями за областями наук (табл.2) свідчить про зростання кадрової нестачі у штатних працівниках відповідних категорій у переважній більшості наукових організацій, окрім медичного та сільськогосподарського спрямування. Так, якщо для організацій медичного спрямування зменшення частки сумісників пов'язане зі зростанням "пасивної" частини науковців вищої кваліфікації, то сільськогосподарського спрямування - із загальним зменшенням їхньої чисельності: протягом 1995−2003 років приріст нових докторів та кандидатів наук був майже відсутній.

Сукупність вище означених чинників свідчить про кризовий стан власне системи кадрового забезпечення науки в Україні та відсутність дієвих підойм (законодавчих, економічних, адміністративних) для її врегулювання. Намагання зберегти традиційними структури та державне регулювання окремими елементами цієї системи спричиняють до збільшення галузевих диспропорцій системи підготовки наукових кадрів та загрожують вітчизняному науково-технологічному розвитку. Фактично окремі складові системи продукування наукових кадрів виконують функції, які не забезпечують її цілісність та дієздатність.

Зростання чисельності аспірантів відбувається переважно через постійне збільшення кількості аспірантур при ВНЗ, які не беруть участі у науково-технологічній діяльності, проте мають відповідати акредитаційним вимогам МОН щодо власного статусу (університет, національний, державний). Структура підготовки аспірантів та докторантів за галузями наук відповідає структурі освітянських галузей знань, що також спричиняє усталеність їх посередньої ефективності - протягом 1995-2003 років завершували аспірантуру із захистом не більше 18%.

Усталеним є екстенсивне зростання загалу науковців вищої кваліфікації, чисельність яких стала співставною з чисельністю дослідників, проте виявляється незалежною від таких. Недостатньо ефективною для забезпечення науково-технологічного розвитку видається також державна система здобуття вищої наукової кваліфікації та відповідне регулювання пропорцій між докторами та кандидатами наук.

Аналіз галузевої структури окремих складових системи кадрового забезпечення науково-технологічної діяльності в Україні 2003 року також свідчить про паралельне, майже незалежне функціонування освітянської та наукової частини цієї системи (Табл.3). Властивий освітянській сфері суспільно-технічний вектор підготовки фахівців з набуттям вагомості гуманітарного спрямування, безумовно, впливає на динаміку та структуру молодого поповнення науки, а також відповідно змінює пріоритети напрямів ДіР у науково-технологічній сфері країни.

Таблиця 3.

Галузева структура системи підготовки наукових кадрів в Україні 2003 року (оцінка) *

Області наук/ галузі знань

Випускники ВНЗ (бакалаври, магістри) **,%

Аспіранти,%

Докторанти,%

Дослідники в ЕПЗ***,%

Науковці вищої кваліфікації в економіці,%

Природничі науки

6,5

15,1

16,1

17,1

23,0

Технічні науки/ Інженерія

20,9

21,0

21,8

47,1

28,2

Медичні науки

2,5

5,5

3,4

6,2

15,2

Сільськогосподарські науки

2,6

5,0

3,0

7,2

4,6

Суспільні науки

45,1

34,3

29,3

6,6

16,8

Гуманітарні науки

7,3

14,7

19,5

1,5

11,2

* обчислення автора.

** Галузі знань не повністю збігаються з областями наук за класифікаційними ознаками.

***ЕПЗ - еквівалент повної зайнятості.

Отже, актуальною постає проблема створення ефективної системи забезпечення якісного зростання кадрового потенціалу науки з урахуванням тенденцій цивілізаційного поступу та стратегічних напрямів розвитку держави. Приєднання України до загальноєвропейського "Болонського процесу" щодо реформування національної системи вищої освіти, має спричинити уніфікацію процедури підготовки кваліфікованих кадрів, у тому числі для майбутнього зайняття науково-технологічною діяльністю. Позаяк, чинна вітчизняна система підготовки наукових кадрів має зазнати структурної трансформації. По-перше, це означатиме необхідність побудови ступеневої системи продукування знань: повна середня освіта - повна вища освіта - науково-технологічна вища освіта (магістратура); аспірантура (для здобуття вченої кваліфікації) - докторантура (для набуття кваліфікації менеджера науки). По-друге, галузева структура цієї системи має визначатися відповідно до світових тенденцій суспільно-економічного та науково-технологічного розвитку та пріоритетних напрямів вітчизняних наукових досліджень.

Запровадження наведеної системи кадрового забезпечення дослідницької діяльності в Україні дозволить гармонізувати процес підготовки науковців відповідно до основних принципів побудови такої в європейських країнах, з урахуванням історичних та національних особливостей нашої країни, використати переваги існуючої системи підвищення кваліфікації, створить можливості для впровадження моделі навчання науковців протягом їхнього активного життя.

Для удосконалення системи кадрового забезпечення науково-технологічного розвитку України, підвищення ефективності використання наявного кадрового потенціалу та створення умов для його гармонійного розвитку, доцільно:

Удосконалити штатну структуру наукових організацій зі зменшенням частки адміністративно-господарчого персоналу до 20% відповідно до європейських стандартів.

Запровадити ринкові підойми до системи кадрового забезпечення сфери науково-технічної діяльності - перехід до контрактової система оплати праці, стратегічного планування розвитку в та сприяння створенню системи кадрового консалтинґу наукового потенціалу.

Створити цілісну, прозору систему продукування наукових кадрів відповідно до потреб науково-технологічного розвитку країни.

Гармонізувати адміністративний вплив Вищої атестаційної комісії України шляхом передачі частини її функцій на користь вчених рад наукових інституцій зі збереженням за нею наглядової функції.

Передбачити у проекті урядової Державної програми інтеграції науки, освіти та виробництва на 2006 і наступні роки розроблення концепції Програми реформування науково-технологічної сфери як необхідної умови модернізації наявного інтелектуального потенціалу держави.

З досягненням гармонізації вітчизняної системи підготовки наукових кадрів, відповідного розвитку перспективних напрямів науки і техніки шляхом перерозподілу зростаючих обсягів фінансування, виникатимуть також додаткові чинники для активного залучення до проведення ДіР іноземних молодих науковців, та інтелектуальної імміграції у ті перспективні наукові галузі, які нині перебувають у кадровій кризі.

В цілому такі підходи і реалізація, запропонованих заходів, стимулюватимуть розвиток науково-технічного й загалом інтелектуального потенціалу України, що відповідає її національним інтересам та є ключовим важелем динамічного розвитку економіки й зростання добробуту українського суспільства.

Loading...

 
 

Цікаве