WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Міжнародний досвід правового регулювання електронної торгівлі - Курсова робота

Міжнародний досвід правового регулювання електронної торгівлі - Курсова робота

У випадку якщо укладач не домовився з адресатом про те, що підтвердження буде в якій-небудь конкретній формі або за допомогою конкретного способу підтвердження може бути досягнуто або за допомогою будь-якого повідомлення з боку адресата, направленого автоматизованим або іншим способом, або за допомогою будь-яких дій адресата, достатніх для того щоб показати укладачу, що повідомлення даних було отримане.

Типовим законом передбачається і такий випадок, коли укладач не вказав, що повідомлення даних обумовлюється отриманням підтвердження і підтвердження не було отримане ним протягом оговореного або узгодженого терміну, або якщо такий термін не був оговорений чи узгоджений. При цьому укладач в розумний строк може направити адресату повідомлення, вказавши в ньому, що підтвердження не отримано, і встановивши розумний термін, протягом якого підтвердження повинно бути отримане. Якщо підтвердження не отримане протягом даного встановленого терміну, укладач може після повідомлення про це адресата, вважати повідомлення даних не відправленим або застосувати інші права які він може мати.

Особлива увага в типовому законі приділяється часу та місцю відправлення та отримання повідомлення даних, від чого залежить настання важливих юридичних наслідків. Наприклад, якщо укладач та адресат не домовились про інше, відправлення повідомлення даних відбувається в момент, коли це повідомлення надходить в інформаційну систему, що знаходиться поза контролем укладача або особи яка відправила повідомлення даних від імені укладача. В аналогічному випадку момент отримання визначається таким чином. Якщо адресат вказав інформаційну систему для отримання таких повідомлень даних, отримання відбувається в момент, коли повідомлення даних надходить у вказану інформаційну систему або якщо повідомлення даних направляється в інформаційну систему адресата, в момент, коли воно отримується адресатом із системи.

Якщо адресат не вказав інформаційної системи, отримання відбувається в момент, коли повідомлення даних надходить в яку-небудь інформаційну систему адресата.

Якщо укладач і адресат не домовились про інше. Повідомлення даних вважається відправленим з місця розташування комерційного підприємства укладача і вважається отриманим у місці знаходження комерційного підприємства адресата. Якщо укладач і адресат мають декілька комерційних підприємств, то відповідним місцем розташування комерційного підприємства вважається місце, яке має безпосереднє відношення до основної угоди. У випадку відсутності основної угоди - це буде місце знаходження основного комерційного підприємства. Якщо укладач або адресат взагалі не мають комерційного підприємства, таким вважається їх місце проживання.

Таким чином в типовому законі звертається увага на законність укладання та дійсність торговельних контрактів, що здійснюються за допомогою передачі повідомлень даних між сторонами, які діють в різних країнах. В ньому також чітко оговорюється процедура відправлення та отримання повідомлення даних, дотримання відповідної атрибутики, необхідності підтвердження отримання даних.

Друга частина типового закону присвячена електронній торгівлі в окремих областях. В ній міститься лише одна глава з двома статтями. В ст.16 регулюються відносини, пов'язані з договорами про перевезення вантажів, які укладаються з використанням повідомлень даних. В цій статті перераховані випадки, коли передача повідомлення даних може успішно заміняти паперові документи. В ст.17 коментується обставини застосування правових норм попередньої статті, що стосується заміни повідомлення даних паперових документів в процесі оформлення та передачі транспортних документів за допомогою електронних засобів.

В типовому законі є посилання на те, що положення даної статті не застосовуються у випадках визначених законодавцями конкретних держав, які приєдналися до даного міжнародного документу.

Таким чином даний закон гарантує єдино образне розуміння прав, обов'язків та відповідальності всіма сторонами угоди укладено за допомогою Інтернету, не дивлячись на те, що вони можуть знаходитися під юрисдикцією різних держав, більш того, держав в яких використовуються різні правові системи.

3. Законотворча діяльність у західних країнах в електронній сфері

Настільки інтенсивно йде законотворчий процес по запобіганню витоку інформації про персональні дані та забезпечення безпеки електронного бізнесу, можна бачити по тих законопроектах, які надійшли в конгрес США в останні роки. Так законопроект про захист приватного життя споживача послуг Інтернету покликаний регулювати розповсюдження провайдерами інформації про користувачів. Він вимагає від постачальників послуг Інтернету отримання письмового дозволу клієнта-користувача на ознайомлення будь кого з інформацією надано ним провайдеру, а також надання користувачу з можливістю ознайомлення з будь-якою зібраною про нього інформацію та списком осіб, які мають у розпорядженні ці дані.

В 1999 році для розгляду конгресом США пропонувались законопроекти "Про захист відомостей про соціальне страхування в комунікаціях мережі", "Про захист приватного життя дітей в комунікаціях мережі", "Про захист електронної пошти від різного роду макулатури".

З 1 жовтня 2000 р. в США вступив в силу федеральний закон про використання цифрового підпису в електронній комерції. Метою закону є усунення перепон на шляху електронного бізнесу.

Законотворча діяльність міжнародних організацій, а також розвинутих ринкових країн спрямована на вирішення наступних невідкладних задач в електронній торгівлі:

Надання рівного статусу документам, що використовуються при звичайній та електронній торгівлі;

Захист одних в процесі переміщення інформації в глобальному телекомунікаційному середовищі;

Недопущення несанкціонованого розповсюдження персональних даних, що передаються при здійсненні угод;

Забезпечення захисту інтересів сторін при укладанні угод через Інтернет;

Правове регулювання ролі та відповідальності третіх осіб угоди, які представляють комунікаційне середовище, проводять сертифікаційні заходи, здійснюють процедуру компенсації можливих збитків учасників електронної торгівлі (страхування ризиків);

Регулювання відносин з державними органами з приводу оподаткування, митних тарифів, зборів та платежів;

охорона прав споживачів, захист прав інтелектуальної власності.

Для того, щоб інвестори повернулись обличчям до комерційних технологій Інтернету в Україні, їм необхідна впевненість в тому, що держава вважає цю задачу важливою та буде серйозно нею займатися. Але існують фактори, які негативно впливають на вирішення даного питання.

4. Об'єктивні та суб'єктивні фактори, що вживають на правове забезпечення електронної торгівлі в Україні

До об'єктивних факторів можна віднести те, що в кожній угоді електронної торгівлі приймають участь, крім традиційних сторін треті особи. Їх роль полягає в тому щоб надати сторонам відповідне середовище, необхідні умови укладання та виконання електронної угоди. Ця обставина ускладнюється тим, що кількість третіх осіб може бути досить великою і місце їх знаходження може бути в різних країнах. Щоб вирішити дана проблеми держави повинні підписати єдину багатоаспектну угоду, яка б регулювала електронну торгівлю в міжнародному інформаційному просторі.

Що стосується специфічних проблем які затрудняють розвиток законотворчого процесу по створенню нормативно-правової бази для регулювання електронної торгівлі, то до них перш за все слід віднести те, що Україна поки що не має необхідних для широкого застосування електронної торгівлі розгалужених телекомунікаційних мереж. Тому в ній невелика доля осіб, які активно і постійно використовують Інтернет. Низьке забезпечення населення персональними комп'ютерами. У населення країни підірвана довіра до банківської системи, без якої неможливе здійснення торговельних угод за допомогою електронних засобів. Фактично відсутня інфраструктура по доставці товару покупцю. Для електронної торгівлі ключовим фактором є довіра до електронних документів, і перш за все до електронного підпису. Нами відповідних законів до сих пір не прийнято.

Список літератури

  1. Брагинский М.И., Витря некий В.В. Договорное право. - Кн.1. Общие положения. - М., 2006. - С.340.

  2. Дутов М. Правовое обеспечение развития электронной коммерции // Підприємництво, господарство та право. - К., 2007. - № 4. - С.33;

  3. Дутов М. Юридические гарантии свободного использования электронной цифровой подписи в Украине // Підприємництво, господарство та право. - К., 2008. - № 9. - С.24;

  4. Ларин В.В., Лебедев А.Н., Соловяненко Н.И. Правовое регулирование заключения сделок на современном этапе // http://www.vlarin. chat.ru/larin/diplom. htm.

  5. Наумов В. Ключевые вопросы государственного регулирования Интернет-коммерции в РФ http://www.russianlaw. net. .

  6. Свидрук І. Правове забезпечення електронної торгівлі // Підприємництво, господарство та право. - К., 2006. - № 10. - С.35

  7. Симонович С.В. Інформатика для юристів та економістів. - СПб., 2007. - С.345.

  8. Соловяненко Н.И. Правовые проблемы электронной коммерции в РФ // http://www.fe. msk.ru/otstavnov/Compunomika/vOn05a03.html.

  9. Соловяненко Н.И. Разработка законодательства об электронной подписи // Банковское право. - М., 2006. - № 1 (73).

  10. Соловьев В. Электронные документы. Какие они? // http://www.libertarium.ru.


 
 

Цікаве

Загрузка...