WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Механізми реалізації державної інноваційної політики в регіоні - Курсова робота

Механізми реалізації державної інноваційної політики в регіоні - Курсова робота

У цілому діяльність органів державної влади щодо впровадження запропонованих основних положень формування стратегії інноваційної політики на регіональному рівні й проведення організаційних заходів щодо становлення інноваційної сфери регіону сприятиме вирішенню таких важливих соціально-економічних проблем, як: формування основ інноваційної системи на рівні підприємства та регіону; модернізація виробничого комплексу, подолання структурних деформацій; підвищення частки продукції кінцевих переділів у загальному випуску продукції; підвищення конкурентоспроможності продукції підприємств регіону на світовому та вітчизняному ринках; створення в регіоні принципово нових високодохідних виробництв, що використовують новітнє технологічне обладнання; збереження та ефективне використання нагромадженого в регіоні науково-технічного та інноваційного потенціалу; формування ефективного механізму передачі результатів НДДКР у виробництво; прискорення адаптації оборонного комплексу області до ринкової економіки; залучення інвестицій в інноваційну сферу; створення нових робочих місць; підвищення екологічної безпеки; зниження ресурсної залежності й енергоємності виробництва.

Обґрунтування оптимального рівня захисту має супроводжуватися активними регуляторними діями щодо стимулювання інноваційного типу економічного зростання, основними напрямами яких ми вважаємо такі: пряме (повне чи часткове) державне фінансування пріоритетних напрямів розвитку техніки та базових технологій, а також наукоємних проектів (особливо в стартовий період), які стають об'єктами державних (чи регіональних) цільових програм з їхнім подальшим трансфером у ринковий сектор; проектів у неринковій сфері економіки (фундаментальна наука, освіта, культура, охорона здоров'я, соціальна сфера, екологія, державне управління); непряма підтримка програм та проектів (у тому числі у сфері малого та середнього бізнесу) шляхом надання податкових та митних пільг, податкових кредитів на освоєння принципово нової техніки та технологій (для компенсації високих стартових витрат), сприяння вдосконаленню інноваційної та інформаційної інфраструктури, підготовки та перепідготовки кадрів; сприяння емісії та продажу акцій компаній, що здійснюють базові інновації; утворення інноваційних секторів міжбанківських валютних бірж; формування та розвиток системи венчурного фінансування високоефективних, але ризикованих інноваційних проектів з урахуванням зарубіжного досвіду та з частковою участю державних бюджетних та позабюджетних фондів; залучення вітчизняних, іноземних, міжнародних банків та фондів до фінансування проектів і програм, що реалізують пріоритетні базові технології та мають підтримку держави.

У сфері державної підтримки інновацій у регіоні запропоновано: відновити й посилити пільгове оподаткування підприємств і організацій, які здійснюють інноваційно-інвестиційну діяльність, зменшити квоти їх оподаткування та звільнити від оподаткування кошти, одержані закладами й установами освіти та науки; запровадити механізми державного страхування інноваційних кредитів та надавати державні гарантії зі стратегічних напрямів інноваційної діяльності, у першу чергу, це стосується малих інноваційних підприємств, що розробляють та впроваджують високотехнологічну продукцію, діяльність яких пов'язана із значним інвестиційним ризиком; звільнити від оподаткування внески стратегічних інвесторів при приватизації підприємств високотехнологічної сфери за умов збереження профілю діяльності підприємств, що приватизуються; звільняти від оподаткування прибутки страхових компаній, одержані від страхування ризикових інноваційних проектів, та здійснювати пільгове оподаткування прибутків від страхування інноваційних підприємств.

ВИСНОВКИ

Дисертацію присвячено дослідженню теоретичних та методологічних аспектів інноваційної діяльності як об'єкта державного управління. Розроблено методологічний інструментарій організації державної інноваційної політики в регіоні. Проведене дослідження дає змогу сформулювати такі висновки:

1. Інноваційну систему країни можна розглядати як сукупність її регіональних складових – регіональних інноваційних систем. При цьому національна інноваційна система як системне ціле має задаватися єдністю законодавчої бази країни та її бюджетною політикою, а гнучкість і реактивність цієї системи, необхідні для своєчасної адаптації до динамічних внутрішніх та зовнішніх умов і викликів, мають забезпечуватися шляхом децентралізації управління, організації багатьох центрів аналізу й реагування. Стосовно України, з урахуванням системи політико-адміністративного устрою і потреби управління регіональним розвитком, у класифікацію інновацій пропонується додатково ввести групу інновацій на рівні регіону (тобто інновації, які є в країні, але нові для регіону).

2. Інноваційний потенціал є складовою соціально-економічного потенціалу регіону. Інноваційний потенціал регіону може бути визначений як сукупність науково-технічних, матеріально-фінансових, кадрових, інституційних і інших ресурсів регіону, які можуть бути використані для інноваційної діяльності. Він включає такі елементи, як технологічний прогрес, інституційні форми, пов'язані з механізмами науково-технічного розвитку, а також інноваційну культуру суспільства, його сприйнятливість до нововведень.

Для комплексної характеристики стану інноваційного розвитку регіонів, разом з поняттям "інноваційних потенціал" пропонуємо використовувати ширше поняття – "інноваційні можливості". При цьому під інноваційними можливостями регіону слід розуміти сукупність оцінки потреби регіону в інноваційному оновленні (передусім виробничо-технологічної сфери), його інноваційного потенціалу, а також наявних у регіоні організаційно-правових, фінансово-економічних, інституційних, виробничо-технологічних, соціально-психологічних та інших умов для розгортання інноваційної діяльності.

3. З метою забезпечення випереджального технологічного розвитку визначено, що державна інноваційна політика покликана вирішити такі основні завдання: створення ділового клімату, що сприяє діяльності приватного сектора у сфері інновацій і підвищення конкурентоспроможності; заохочення розробки й комерціалізації новітніх технологій; створення сучасної інфраструктури, необхідної для підтримки інноваційного процесу; інтеграція оборонних і цивільних виробництв, що забезпечує економічне й ефективне вирішення завдань, що стоять перед ними, у сфері розробки й упровадження нових технологій, модернізації виробництв; формування робочої сили, здатної брати участь у швидко змінній і заснованій на знаннях економіці.

4. Визначено основні принципи державної інноваційної політики, які полягають у такому: підхід до інноваційного потенціалу як до національного надбання, найважливішого політичного і стратегічного ресурсу країни; етапність у досягненні мети; пріоритетність підтримки інноваційної діяльності в базових галузях економіки; селективна підтримка найбільш перспективної для соціально-економічного розвитку, а також високорезультативної частини вітчизняного інноваційного потенціалу; соціальна орієнтація політики, її спрямованість на задоволення запитів споживачів і підвищення якості життя; сприяння інтеграції науки, виробництва, освіти й інноваційної підприємницької діяльності; системний характер державної підтримки інноваційної діяльності і її суб'єктів; узгодження інтересів органів державної влади області та суб'єктів інноваційної діяльності; використання переважно економічних методів регулювання інноваційних процесів; надання прямої державної підтримки інноваційної діяльності на конкурсній основі.

5. Визначено основні критерії, які впливають на вибір пріоритетів інноваційної діяльності: науково-технологічний, економічний, соціальні й екологічні. Науково-технічний критерій – це технологічний прорив і формування нових технологічних сукупностей на вищій технологічній базі. Економічний – створення економічної бази для розширеного відтворення (стійке економічне зростання). Соціальний – підвищення якості життя населення. Екологічний – екологічно чисті виробництва й наближення до екологічно безпечного стану навколишнього середовища.

Рівень значущості кожного з критеріїв при виборі та розстановці пріоритетів визначається ситуацією й коливається залежно від наявних проблем технологічного розвитку, наявності в регіонах розробок високого рівня готовності, структури економіки, ситуації, стану внутрішнього й зовнішнього ринку, досягнутого рівня добробуту суспільства, рівня забруднення навколишнього природного середовища.

6. Враховуючи особливість інноваційної діяльності як об'єкта управління, ядром механізму реалізації державної інноваційної політики є система правових, фінансово-економічних і організаційно-технічних заходів підтримки суб'єктів інноваційної діяльності й забезпечення сприятливих умов для перебігу та відтворення інноваційних процесів. У своїй сукупності ці заходи утворюють механізм державної підтримки інноваційної діяльності. У кризові періоди роль цього механізму особливо зростає, оскільки дефіцит власних інвестиційних ресурсів і нестабільність ситуації змушують підприємців згортати інноваційну діяльність.

Loading...

 
 

Цікаве