WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Ліквідація юридичної особи в зв’язку з банкрутством - Курсова робота

Ліквідація юридичної особи в зв’язку з банкрутством - Курсова робота

За результатами попереднього засідання господарський суд у разі необхідності ухвалою призначає розпорядкника майна боржника.

Відповідно до ст. 9 Закону розпорядкник має право давати обов*язкові приписи або накладати заборону на дії адміністрації юридичної особи боржника у випадках здійснення останньою актів відчуження або іншої передачі майна, що належить їй на тій чи іншій підставі. Водночас розпорядник майна не має права втручатись в оперативну господарську діяльність адміністрації юридичної особи.

Господарський суд покладає функції розпорядника майна на банк, що здійснює розрахунково-касове обслуговування боржника, Фонд держмайна, якщо боржник – державне підприємство, організація, або іншу особу за пропозицією боржника чи кредитора.

Ст. 5 Закону та п. 5 ст. 10 Закону України "Про аудиторську діяльність"визначає обов*язковість проведення аудиторської перевірки документів про фінансове і майнове становище боржника.

Після опубліковання оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі заяви з майновими вимогами до боржника згідно зі ст. 10 Закону мають право подавати всі кредтори незалежно від настання терміну виконання зобов*язань.

Кредитор, за справою якого порушено справу про банкрутство, має право заявити додаткові майнові вимоги до боржника у межах місячного терміну, встановленого у ст. 10 Закону, навіть якщо ці вимоги мають спірний характер.

Господарський суд розглядає документи всіх осіб, що заявили майнові вимоги до боржника, і за результатами розгляду ухвалою щодо кожного кредитора окремо визнає або відхиляє ці вимоги (повністю або частково).

Ухвала про визнання майнової вимоги кредитора повинна містити точно визначену суму в національній валюті України і підстави для визнання її боргом.

У провадженні у справах про банкрутство встановлені три процесуальні строки:

  1. провадження у справі повинно бути порушено не пізніше п*яти днів із дня надходження заяви;

  2. попереднє засідання у справі проводиться не пізніше як через місяць із дня порушення провадження у справі;

  3. виявлення кредиторів і санаторів проводиться у місячний строк із дня опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство.

Процесуальний режим інших процесуальних дій у цьому провадженні, що призначаються господарським судом,визначається ст. 50-53 ГПК.

Зупинення провадження у справі про банкрутство можливо у разі заміни кредитора його правонаступником внаслідок реорганізації підприємства. У провадженні у справах про банкрутство неможливе процесуальне правонаступництво боржника, крім випадків реоганізаціїйого юридичної особи у формі перетворення.

Господарський суд припиняє провадження у справі про банкрутство, якщо:

  • боржник не є юридичною особою або не квлючений до Реєстру СПД;

  • юридична особа боржника ліквідована або реорганізована (крім реорганізації у формі перетворення);є

  • установлена відсутність боргу або боржник виконав зобов*язання перед усіма кредиторами, або відповідно до законодавства з боржника списана заборгованість, або на заяву боржника кредитори не висунули майнових вимог;

  • припинені зобов*язання перед усіма кредиторами, або відповідно до законодавства з боржника списана заборгованість, або на заяву боржника кредитори не висунули майнових вимог;

  • вимоги всіх кредторів повністю забезпечені заставою;

  • затверджено ліквідаційний баланс;

  • затверджені умови санації юридичної особи боржника.

Санація є процедурою, що складається з угод учасників цієї процедури, спрямованих на врегулювання проблеми боргів і фінансового оздоровлення юридичної особи боржника (ст. 12 Закону). Санацію становлять погоджені умови:

  • угоди між боржником і санатором про переведення боргу;

  • реструктуризації статутнорго капіталу юридичної особи боржника;

  • виплати санатором боргу кредиторам (термін, послідовність тощо).

Санаторами можуть бути громадяни або юридичні особи, які виявили бажання задовольнити вимоги кредиторів до боржника.

Угода між боржником і санатором про переведення боргу є першим елементом санації. Переведення боргу можливе лише за умови згоди кредиторів. Другим елементом санації є узгодження умов реструктуризації статутного капіталу юридичної особи боржника. Суть реструктуризації полягає у повній чи частковій зміні власника статутного фонду юридичної особи боржника на користь санатора.

За загальним правилом узгодження умов реструктуризації здійснюють санатор, з одного боку, і власник майна юридичної особи боржника або уповноважена власником особа – з іншого. Однак вибір умов реструктуризації юридичної особи залишається за її адміністрацією, якщо ця юридична особа сама звернулась до суду із заявою про визнання її банкрутом.

Якщо в санації підприємства-боржника виявили бажання взяти участь кілька громадян або юридичних осіб, відбір санаторів здійснюється відповідними органами на конкурсних засадах (ст. 12 Закону). Відбір санаторів юридичної особи боржника недержавної форми власності здійснює власник її майна. Допускається участь у санації двох і більше осіб, які діють на підставі угоди між собою.

Третім елементом санації є узгодження умов виплати боргу між санаторам і кредиторами. Ці умови включають термін виплати, її послідовність, форму оплати тощо.

Як правило, умовою санації є виплата санатором повної суми боргу кредиторам. Однак відповідно до ст. 220 ЦК не забороняється списання кредиторами частки боргу, крім випадків, коли це прямо заборонено законодавством.

Умови санації боржника затверджуються господарським судом лише у разі погодження учасниками всіх трьох її складових елементів. Якщо пропощзиція про санацію прийнята і затверджена, вважається, що мета провадження у справі про банкрутство досягнута, оскільки вимоги кредиторів реально задоволені. Тому ухвалою про затвердження умов санації господарський суд окремим пунктом одночасно припиняє провадження у справі.

3. Ліквідаційна процедура

У випадках, передбачених Законом, господарський суд приймає постанову про визнаня боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

Строк ліквідаційної процедури не може перевищувати дванадцяти місяців. Господарський суд може продовжити цей строк на шість місяців, якщо інше не передбачено Законом.

Відповідно до ст. 23 Закону з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:

  • підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу;

  • строк виконання всіх грошових зобов*язань банкрута та зобов*язання щодо сплати податків і зборів вважається таким, що настав;

  • припиняється нарахування неустойки, відсотків та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута;

  • відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємшницю;

  • укладення угод, пов*язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому цим розділом;

  • скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника;

  • вимоги за зобов*язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедури банкрутства, можуть пред*являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

У постанові господарського суду про визнання боржника банкрутом призначаються ліквідатори з числа представників зборів, кредиторів, банків, фінансових органів, а також Фонду держмайна, якщо банкрутом визнане державне підприємство.

Відповідно до ст. 16 Закону призначені господарським судом ліквідатори утворюють ліквідаційну комісію. Ліквідатори обирають зі свого складу голову ліквідаційної комісії.

Дії ліквідаційних комісій можуть бути оскаржені до господарського суду:

  • банкрутом або власником його майна, або уповноваженим ним органом;

  • особою, яка відповідає за зобов*язаннями юридичної особи банкрута;

  • кожним кредитором окремо або їх зборами чи комітетом;

  • особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових об*єктів або коштів до ліквідаційної маси, а також прокурором.

Повноваження ліквідаційної комісії передбачені ст. 15-22 Закону. Відповідно ст. 29 ЦК ліквідаційна комісія використовує права органу юридичної особи суб*єкта банкрутства. До ліквідаційної комісії переходить право розпорядження майном банкрута і всі його майнові права і обов*язки.

Ліквідаційною масою є майнові активи банкрута, на які може бути звернено стягнення за вимогами кредиторів. З метою погашення боргу стягнення може бути звернено на все майно банкрута, що належить йому на праві власності або повного господарського відання. У випадках банкрутства позикоодержувача всі його грошові кошти, де б вони не зберігались, також потрапляють у ліквідаційну масу. Відповідно до ст. 41 Закону України "Про власність", до ліквідаційної маси входять також об*єкти права інтелектуальної власності банкрута. Майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя. Звернення стягення на заствалене банкрутом майно передбачене в ст. 20-23 Закону України "Про заставу". Якщо при реалізації предмета застави виручена грошова сума перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог заставодержателя, ця різниця використовується для задоволення незабезпечених заставою вимог кредиторів.

Loading...

 
 

Цікаве