WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Державний лад (друга половина 1950-х — перша половина 1960-х pp.) - Реферат

Державний лад (друга половина 1950-х — перша половина 1960-х pp.) - Реферат

судів союзних республік.
Розширилися повноваження Верховного Суду. У першу чергу він став займатися аналізом та узагальненням судової практики і давати роз'яснення судам з питань застосування законодавства при розгляді судових справ. Верховному Суду надавалось право законодавчої ініціативи. Він міг входити до Президії Верховної Ради СРСР зпропозиціями щодо питань тлумачення законів.
Щоправда, було дещо скорочено наглядові функції Верховного Суду СРСР. Це було здійснено у зв'язку із загальною перебудовою порядку нагляду вироків і рішень, які набрали законної сили. За загальним правилом наглядове провадження здійснювалось в межах союзної республіки.
Реорганізація радянського суду в Україні була завершена наприкінці 1958 p. прийняттям Основ законодавства про судоустрій Союзу РСР, союзних і автономних республік та Закону про судоустрій УРСР від ЗО червня 1960 p. Ці акти визначили завдання правосуддя, принципи організації та діяльності судових органів, сприйняли зазначені вище зміни і внесли нові. Вони торкалися передусім організації нижчої ланки судової системи - народних судів.
Замість дільничої системи народних судів вводився єдиний народний суд району чи міста. При цьому збільшувався строк повноважень народного суду - він обирається вже не на три, а на п'ять років. Запроваджувався новий порядок обрання народних засідателів - на загальних зборах робітників та службовців і строком на два роки, з тим щоб домогтися більш широкої участі у здійсненні правосуддя.
1 нарешті, слід вказати ще одну зміну в організації судової системи, точніше - в управлінні нею. Внаслідок ліквідації у травні 1956 p. Міністерства юстиції СРСР і перетворення Міністерства юстиції УРСР, як і міністерств інших союзних республік, в союзно-республіканське міністерство були ліквідовані управління при виконкомах крайових і обласних Рад депутатів трудящих. Частина функцій цих управлінь передавалась крайовим і обласним судам (контроль за діяльністю народних судів, проведення в них ревізій). На них покладалося також керівництво нотаріальними конторами. В УРСР облюсти були скасовані у 1956 p. Життя не виправдало цих змін, тому у 1962 p. крайові та обласні суди були звільнені від здійснення цих не властивих судам повноважень. Було поновлено попередній порядок управління судовою системою з боку Міністерства юстиції та його органів при Радах депутатів трудящих.
24 травня 1955 p. затверджено Положення про прокурорський нагляд в СРСР (раніше не було спеціального законодавчого акта, який би регулював організацію і діяльність прокурорського нагляду, усіх його ланок), яке не тільки поновило демократичні принципи організації та діяльності прокуратури, а й розширило права прокуратури, врегулювало діяльність її ланок.
Це Положення покладало на органи прокуратури нагляд за правильним і однаковим застосуванням законів СРСР, союзних і автономних республік, регламентувало централізований устрій про-куратури. За Положенням органи прокуратури на місцях мали здійснювати нагляд за законністю, незалежно від впливу місцевих органів влади, і підлягали тільки Генеральному прокурору. На останнього покладався вищий нагляд за точним дотриманням законів усіма міністерствами і підвідомчими їм підприємствами і службовими особами, а також громадянами СРСР.
Реорганізація органів держбезпеки і внутрішніх справ відбувалася через зміцнення партійного і державного керівництва ними.
Відразу після смерті Сталіна Берія, намагаючись захопити владу, домігся об'єднання МДБ і МВС в одне міністерство - МВС СРСР і сам очолив його. При цьому він прагнув поставити МВС СРСР над урядом і партією. Проте після арешту Берія органи держбезпеки знову були виділені у самостійне відомство. Спеціально для керівництва ними при Раді Міністрів СРСР був утворений Комітет державної безпеки.
Вживалися заходи до поліпшення роботи органів внутрішніх справ, щоправда, не усі з них були ефективними. Так, у 1960 p. МВС СРСР було ліквідовано. Керівництво органами внутрішніх справ повністю передавалось МВС союзних республік, які 5 вересня 1962 p. були переіменовані в міністерства охорони громадського порядку. Подібна реорганізація послабила керівництво цими органами (у 1966 p. від неї відмовились).
Реорганізація управління органами внутрішніх справ на місцях здійснювалась більш продумано. УВС при крайових і обласних
Відомості Верховної Ради УРСР Відомості Верховної Ради УРСР. Радах перетворювалися в УВС при виконкомах цих Рад. Тим самим місцеві органи внутрішніх справ переходили у підпорядкування Радам та їх виконкомам. Раніше ж, коли УВС діяли при Радах, вони обмежувалися координацією роботи з виконкомами. Відповідно міські та районні відділи міліції були перетворені у відділи міліції при виконкомах міських і районних Рад. Був поновлений принцип подвійного підпорядкування в організації та діяльності органів внутрішніх справ на місцях.
Підсумок цим перетворенням був підведений у 1962 p. виданням нового Положення про міліцію.
У другій половині 50-х років підвищується участь трудящих і органів громадської самодіяльності у здійсненні правосуддя і підтриманні громадського порядку, запобіганні правопорушенням.
Як і раніш, суду в усій його діяльності допомагали народні засідателі. Вони роз'ясняювали масам вироки і рішення судів, перевіряли виконання окремих ухвал, правильність і своєчасне стягнення аліментів на утримання дітей, проводили виховну роботу з умовно і умовно-достроково звільненими. Народні засідателі допомагали й товариським судам.
XX з'їзд КПРС вбачав у товариських судах уже готову форму участі трудящих в охороні громадського порядку, здатну виконувати нові насущні завдання запобігання правопорушенням. Відповідно в союзних республіках були розроблені положення про товариські суди. Останні організовувались у трудових колективах або колективах громадян за місцем проживання і діяли від імені цих колективів. Товариські суди, як і раніш, боролися з порушенням виробничої і трудової дисципліни. Але тепер до їх підсудності були передані справи про антигромадські вчинки, які не тягнули за собою кримінальної відповідальності, і злочини, ступінь суспільної небезпеки яких не вимагав застосування кримінального покарання. Вони могли розглядати й цивільні спори. Товариські суди застосовували заходи громадського впливу. У разі необхідності вони могли порушувати перед народним судом клопотання про застосування кримінального покарання.
З'явився також новий орган громадської самодіяльності, який займався охороною правопорядку, - народні дружини. В Україні вони були створені за ініціативою робітників Донбасу наприкінці
1958 p. і юридичне оформлені постановою уряду від 2 березня 1959 p. "Про участь трудящих в охороні громадського порядку в країні". На початок 1964 р. в Україні налічувалося 1 млн. 700 тис. дружинників, об'єднаних у 32 300 дружин.
Loading...

 
 

Цікаве