WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Державний лад (друга половина 1950-х — перша половина 1960-х pp.) - Реферат

Державний лад (друга половина 1950-х — перша половина 1960-х pp.) - Реферат

обсягу роботи Верховної Ради СРСР обумовило виникнення нового структурного підрозділу - економічної комісії при РадіНаціональностей. Вона була створена 11 лютого 1957 p., формувалась на паритетних началах по два представники від кожної союзної республіки. На чолі Верховної Ради у період, що вивчається, перебували особи, які не відповідали вимогам, котрі пред'являлися до керівників демократичної держави. У 1953-1960 pp. посаду голови Президії Верховної Ради СРСР займав К.Ворошилов, згодом його змінив Л.Брежнєв.
В УРСР в цей період Верховну Раду очолювали: до січня 1954 р.- М.Гречуха (займав цю посаду з 1939 p.), потім його змінив Д.Коротченко. Він мав значний досвід партійного керівництва, а в роки війни входив до керівництва партизанським рухом в Україні. Відразу ж після смерті Сталіна була спрощена організація Ради Міністрів СРСР. На чолі Ради Міністрів залишилася лише Президія. До неї увійшли голова Ради Міністрів та його перші заступники. Після того, як цю посаду у 1955 p. залишив голова уряду Г.Маленков, його змінив М.Булганін.
У 1958-1964 pp. посаду голови Ради Міністрів займав М.Хрущов. Президія ЦК КПРС настояла на тому, щоб він поєднував цей пост з посадою першого секретаря ЦК КПРС. Це поєднання, а також сама особа вольового лідера мали надати значного авторитету посаді голови Ради Міністрів і Раді Міністрів у цілому. Але це також сприяло посиленню виконавчої влади, зрощувало її з партійним керівництвом, створювало можливість єдиноначального управління, а при певних умовах - і зловживання владою.
Дійсно, поступово М.Хрущов зосередив у своїх руках усю повноту державної влади, усе частіше діяв єдиновладне, авторитарно. Виникла небезпека нового культу - культу М.Хрущова.
14 жовтня 1964 p. пленум ЦК КПРС звільнив його від обов'язків першого секретаря ЦК КПРС, члена президії ЦК КПРС, голови Ради Міністрів СРСР через помилки, яких він допустив. Але у постанові пленуму було записано, що М.Хрущов іде у відставку "... у зв'язку із похилим віком і погіршенням стану здоров'я". Багато учасників пленуму вважали, що відставка М.Хрущова необхідна для поліпшення управління державою. У дійсності ж, як тепер встановлено, противники Хрущова боялися подальших демократичних перетворень, особливо обов'язкової ротації складу партійного і державного керівництва (М.Хрущов домігся на XXII з'їзді партії внесення цього положення в програму КПРС), самі намагалися зайняти вищі пости в партії та державі. Уся процедура зміщен-ня М.Хрущова - поспішне скликання пленуму, відсутність обговорення на ньому, покрів таємничості над цим усуненням - переконує, що це була змова проти нього, проти продовження курсу на десталінізацію, свого роду двірцевий переворот. Відразу ж після цього розпочались атаки на курс XX з'їзду, країну переводили на шлях ресталінізації.
Жовтневий (1964 p.) пленум ЦК КПРС прийняв також рішення не допускати надалі поєднання в одній особі посади першого секретаря ЦК КПРС і голови Ради Міністрів СРСР.
В Україні не було поєднання постів секретаря ЦК КПУ і голови Ради Міністрів, але також вживались заходи до урегулювання роботи Ради Міністрів. У спеціальній постанові "Про організацію роботи в Раді Міністрів Української РСР" засуджувались недоліки у діяльності цього органу і передбачались заходи щодо їх усунення. Протягом кількох років Раду Міністрів очолював М.Ка-льченко, у 1962 р. на цю посаду був призначений В.Щербицький.
У ході удосконалення апарату управління в УРСР підвищилась роль Ради Міністрів як органу загальної компетенції, міністерств та відомств - як органів галузевої компетенції.
Тривали пошуки системи міністерств та інших центральних відомств. Залежно від конкретних потреб управління одні міністерства укрупнялися, інші - розукрупнялися. Багато комітетів при Раді Міністрів були перетворені в міністерства. Кількість міністерств в СРСР та союзних республіках то зменшувалась, то збільшувалась. При цьому зменшувалась кількість загальносоюзних міністерств і збільшувалась кількість союзно-республіканських. Так, у 1956 p. було скасовано Міністерство юстиції СРСР, у зв'язку з чим Міністерство юстиції УРСР стало республіканським. У другій половині 50-х років в Україні діяло 26 союзно-республіканських і 6 республіканських міністерств.
Скасовувалися зайві та паралельно діючі установи і організації. У 1955-1956 pp. в Україні було ліквідовано 4867 структурних підрозділів організацій та установ. А протягом 1954-1955 pp. в міністерствах і на підприємствах України було скорочено понад 61 тис. чоловік, а у 1956 p. ліквідовано ще 31 555 управлінських посад. Більшість скорочених перейшли в інші сфери виробництва. Одночасно були заощаджені кошти, які витрачалися на утримання апарату.
Разом із тим створювалися нові підрозділи та посади. Так, для кращого вивчення і запровадження у народне господарство досвіду і досягнень передової вітчизняної та зарубіжної техніки у міністерствах уводилася посада заступника міністра з питань нової техніки із покладенням на нього обов'язків голови технічної ради міністерства. Відповідно Рада Міністрів УРСР 15 квітня 1955 p. прийняла постанову, котра забороняла будь-яке розширення штату апаратів державних, господарських, кооперативних і громадських організацій. Заборонялось також створювати нові посади або здійснювати реорганізацію управлінського і державного апаратів, змінювати посадові оклади без дозволу державної штатної комісії при Раді Міністрів УРСР.
Одночасно уточнювалась компетенція міністерств у зв'язку з ускладненням їх діяльності, появою нових обов'язків. Йшло розме-жування компетенції між союзно- республіканськими міністерствами і міністерствами союзних республік. Союзно-республіканські міністерства здійснювали загальне керівництво, визначали планові завдання і контролювали їх виконання в союзних республіках, а також постачання устаткуванням, фінансування капіталовкладень.
У цій складній роботі не обходилося й без непродуманих рішень. Не усі перетворення викликалися необхідністю і виправдували себе, нерідко були просто хибними. А все ж таки стан державного управління уже у другій половині 50-х років значно покращився.
В управлінні народним господарством, особливо промисловістю, все ще зберігалися надмірна централізація, відірваність центрального апарату від місць. Це сприяло відомчості, бюрократизму, послаблювало і порушувало нормальні територіальні зв'язки між підприємствами різних галузей промисловості, розташованими в одному економічному районі.
З метою усунення цих недоліків створювалися нові організаційні форми управління промисловістю. У травні 1957 р. Верховна Рада УРСР прийняла закон про подальше удосконалення організації управління промисловістю і будівництвом. Галузевий принцип управління промисловістю анулювався. Частина союзних і союзно-республіканських міністерств, які відали народним господарством, скасовувалась. В Україні за реформою 1957 р. було
Loading...

 
 

Цікаве