WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Кримінально-процесуальні акти - Курсова робота

Кримінально-процесуальні акти - Курсова робота

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ВОЛИНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА І ПРОЦЕСУ

Р Е Ф Е Р А Т

НА ТЕМУ:

"Кримінально-процесуальні акти"

Виконав: студент 3 курсу

денної форми навчання

Мартинюк Едуард

ЛУЦЬК - 2002

ЗМІСТ

  1. Класифікація кримінально-процесуальних актів.

  2. Характеристика основних кримінально-процесуальних актів.

  3. Вимоги яким повинні відповідати кримінально-процесуальні акти.

Література

КЛАСИФІКАЦІЯ КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНИХ АКТІВ

Класифікацію можна розглядати як засіб для індукції, що дає змогу від окремих суджень перейти до визнання більш загальних явищ. А це в свою чергу дає змогу дійти до певних закономірностей, визнати причинні зв'язки у складних явищах і речах.

Процесуальний акт — поняття складне, яке включає не тільки певні кримінально-процесуальні документи, а й дії учасників кримінального процесу, які виконуються ними в процесі здійснення своїх повноважень. Для зв'язку між численними процесуальними актами з урахуванням їх суті, правової природи, призначення вдаються до класифікації, яка включає акти-діяння і акти-документи, що наводяться нижче.

На стадіях судочинства для осіб, які приймають процесуальні рішення, — акти слідчі і судові (ст. 19 КПК).

По відношенню до виявлення і закріплення доказів — акти слідчо-процесуальні, які не є слідчими. В результаті проведення слідчих дій, компетентні особи одержують фактичні дані, відомості, що стосуються обставин, які підлягають доказуванню.

Таким чином, слідчі дії являють собою спосіб збирання і перевірки доказів. Згідно з загальним правилом, закон забороняє проводити їх до порушення кримінальної справи. Слідчих дій передбачено відносно мало. Це — допити, очні ставки, обшуки, огляди, виїмки, накладення арешту на майно, впізнання, проведення експертиз, освідування, затримання підозрюваного, одержання зразків для порівняльного дослідження, ексгумація трупа, відтворення обстановки і обставин події. Решта дій, передбачених кримінально-процесуальним законом, є просто процесуальними, не слідчими.

Процесуальні (не слідчі) акти можуть бути оперативно-виконавчими (повістки, постанови пер призначення експертизи та ін.), такими, що встановлюють процесуальне становище особи (постанови про визнання потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем), мати на меті забезпечення прав особи (протоколи ознайомлення з матеріалами справи), запобігання правопорушенням (подання) і т. ін.

За методою отримання інформації, доказів, необхідних для складання процесуальних документів, слідчі дії можна поділити на: а) розпитування (протоколи допитів, очних ставок); б) спостереження, експеримент, моделювання (протоколи оглядів, обшуків, освідування); в) поєднання розпитування, спостереження і супроводжувальних методів (пред'явлення для впізнання, відтворення обстановки і обставин події).

Передбачаються також слідчі дії, у проведенні яких беруть участь: а) прокурор, б) спеціалісти, в) поняті та інші особи (обшук, виїмка, огляд та ін. статті 181, 182, 192 КПК).

За процесуальним значенням існують основні і допоміжні акти. Основні становлять підсумок певної діяльності. Як правило, ними закінчуються стадії судочинства (постанова про закриття справи, обвинувальний висновок, вирок і т. д.). В них можуть вирішуватися і другорядні питання (наприклад, у вироку вирішується питання про речові докази).

Допоміжні акти, хоча і не є підсумковими в справі, але також є дуже важливими, оскільки вони забезпечують законне і обґрунтоване прийняття основного рішення, дають можливість учасникам процесу здійснювати свої права тощо. Вони завжди передують прийняттю основного рішення і можуть бути як початковими (протокол-заява), так і проміжними, які приймаються по ходу руху кримінальної справи (допити, арешти, огляди, експертизи і т. д.).

Залежно від екстреності проведення слідчі дії бувають невідкладними (ст. 104 КПК) і наступними. Невідкладність проведення процесуальних дій та и документального оформлення може виникнути на різних етапах провадження.

Для окремих осіб (зокрема для обвинуваченого) важливе значення можуть мати всі процесуальні документи — основні і допоміжні. Закон передбачає вручення обвинуваченому копій чи других примірників не тільки підсумкових таких як постанови, ухвали про закриття справи (статті 214, 248 КПК), обвинувального висновку (ст. 254 1ШК), вироку (ст. 344 КПК), але і документів іншого плану (ухвали чи постанови про зміну обвинувального висновку (ст. 254 КПК), протоколу обшуку, виїмки (ст. 189 КПК). Обвинуваченому надсилаються повістка, а також повідомлення про результати розв'язання скарги та ін. (ст. 235, 254 КПК).

За імперативністю прийняття — це є обов'язкові й факультативні акти. Обов'язкові — це ті з них, які завжди складаються з додержанням безумовної вимоги законодавця в будь-якій справі чи з певної категорії справ. Особливе місце в цьому числі займає акт порушення кримінальної справи {постанова чи ухвала). Без цього документа кримінальна справа, по суті, відсутня. Факультативні — це документи, які складаються не з усіх справ (огляди, приводи, обшуки та ін.).

Для деяких категорій справ проведення тих чи інших процесуальних дій є обов'язковим. Слідчий чи інша компетентна особа може їх визначити заздалегідь. Так, в обов'язковому порядку призначається експертиза в справах, де необхідно встановити причину смерті, тяжкість і характер тілесних ушкоджень, психічний стан підозрюваного чи обвинуваченого та ін. (ст. 76 КПК).

По суб'єктах прийняття вирізняються колегіальні й одноособові акти. Колегіальним органом в даному випадку виступає суд, носієм прав і обов'язків якого є усі члени судової колегії, а право прийняття рішення належить судові, як колегіальному органу. Колегіальність правосудця забезпечується розглядом судових справ колегіями професіональних судців та суддями з розширеною колегією судових засідателів чи присяжних.

Колегіальне прийняття рішення може здійснюватись як на місці, так і в нарадчій кімнаті за суворого додержання таємниці.

До питань, що в обов'язковому порядку мають вирішуватися у нарадчій кімнаті, відносяться:

  • направлення справи для проведення додаткового розслідування;

  • порушення або закриття справи;

  • обрання, зміну або скасування запобіжного заходу;

  • відводи і призначення експертизи (ст. 273 КПК).

В кожному випадку виноситься ухвала. Якщо ж рішення приймається судом на місці, то воно заноситься до протоколу судового засідання.

Закон розширює права судді стосовно прийняття ним рішень одноособове. Це стосується питань про порушення справи, віддання до суду і навіть розгляду справ в суді першої інстанції (ст. 17 КПК).

Під час попереднього розслідування рішення приймаються одноособове слідчим, начальником слідчого підрозділу, органом дізнання, особою, яка проводить дізнання, прокурором. Такий порядок обумовлено специфікою виявлення і викриття осіб, які вчинили злочин, необхідністю оперативних і рішучих дій при нерозголошенні отриманих даних.

Якщо слідство у справі проводиться групою слідчих, то в такому випадку рішення не приймаються колегіальне. Кожний слідчий, в межах дорученої йому ділянки володіє процесуальною самостійністю, здійснює відповідні дії від свого імені. Органи розслідування можуть приймати рішення як за своєю ініціативою, так і відповідно до вказівок прокурора чи начальника слідчого відділу. Деякі процесуальні акти приймаються тільки з санкції, згоди чи затвердження прокурора (статті 7, 7-2, 10, 14, 157, 177, 178, 205, 218, 229 та ін. КПК).

Loading...

 
 

Цікаве