WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Кримінальне процесуальне право України - Курсова робота

Кримінальне процесуальне право України - Курсова робота

74. Особливості провадження в справах приватного обвинувачення.

Ч.1 ст.27 КПК, як виняток, передбачає, що справи про умисне легке тілесне ушкодження (106), умисне нанесення удару, побоїв або вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю (ч.1 107), наклеп без обтяжливих обставин (ч.1 125), образу (126), самоуправство щодо дій, якими заподіяно шкоду правам та інтересам окремих громадян (198), порушується не інакше як за скаргою потерпілого, якому і належить в такому разі підтримувати обвинувачення. Дізнання і попереднє слідство не провадиться, справи підлягають закриттю, якщо потерпілий примириться з обвинуваченим до видалення суду в нарадчу кімнату для постановлення вироку. Порушуються лише суддею (ч.1 251), тому скарги потерпілого повинні подаватися до районного (міського) суду за місцем вчинення злочину. Скарга: прохання про порушення справи відносно конкретних осіб, в чому їх злочинні дії, місце і час події, наведено докази. Суддя повинен роз'яснити потерпілому право на примирення до порушення справи, якщо примирились - відмовляє в порушення справи на підставі ч.1 ст.6 КПК, та за інших підстав ст.6. постанова про відмову в порушенні може бути оскаржена в касаційному порядку потерпілим та його представником, прокурор може винести окреме подання (ч.2 252, ч.1, 2 354). Якщо є скарга і додатні дані про злочин, суддя виносить постанову про порушення справи і віддання обвинуваченого до суду (ч.1 251), в якій також вирішуються визнання потерпілим, цивільним позивачем, якщо є позов, інші питання підготовки справи до розгляду в засіданні (253). Підсудному не пізніше ніж за 3 доби повинно вручити повістку про виклик його в судове засідання із зазначенням статті КК. Про час вручення повістки зазначається в протоколі судового засідання. При вчиненні неповнолітнім або особою з фізичними або психічними вадами суддя направляє справу для провадження попереднього слідства, бо воно обов'язково для таких справ (111). Якщо скарга подана прокурору, слідчому, міліції - вони повинні надіслати її до суду за належністю (п.3 ч.2 97 КПК), суддя не вправі відмовити в прийнятті і вирішенні. Якщо скарга містить ознаки замаху на вбивство тощо, які розслідувати обов'язково, суддя направляє її до органів слідства або дізнання для перевірки і направлення за підслідністю. У випадку надходження скарги про зустрічне обвинувачення, суддя виносить постанову про порушення справи по зустрічному обвинуваченню і віддання до суду. Зустрічні обвинувачення можуть бути об'єднані в одну справу (ч.3 251). Потерпілий має підтвердити своє обвинувачення під час дачі пояснень. У винятках можливо порушення без потерпілого прокурором (громадське значення, безпорадний стан потерпілого, залежність від обвинуваченого), тоді обвинувачем в засіданні є прокурор а не потерпілий. Справи про зґвалтування без обтяжуючих (ч.1 117) порушуються за заявою потерпілої прокурором, слідчим, органом дізнання, але їх не закривають за примиренням, вони розслідуються судом в загальному порядку, це справи приватно-публічного обвинувачення. Про зґвалтування може порушити прокурор за відсутності скарги через безпорадний стан або залежність потерпілої від обвинуваченого. В разі неявки потерпілого або його представника без поважних причин в засідання справа підлягає закриттю, але за їх клопотанням може бути розглянута за відсутністю (290). Потерпілий є приватним обвинувачем і вправі особисто або через представника підтримувати обвинувачення в суді. Якщо прокурор не бере участь, а суддя визнає за необхідне охорону державних або громадських інтересів, він продовжує провадження у справі незалежно від ставлення потерпілого до справи, і справа у випадку примирення тоді закриттю не підлягає (ч.4, 5 27). Судове слідство починається з оголошення заяви потерпілого (297), яка фактично замінює обвинувальний висновок. Потерпілий або його представник мають право брати участь у судових дебатах (ч.2 318). При об'єднання зустрічних обвинувачень слово для промови учасникам надається один раз, причому спочатку особі, яка перша подала скаргу. Це не виключає право обмінятися реплікам. У стадії судового розгляду суд може перекваліфікувати дії підсудного на статтю, що передбачає відповідальність за злочин, указаний в ч.1 ст.27 КПК, і постановити обвинувальний вирок лише за наявності у справі скарги потерпілого або його усної заяви в судовому засіданні про притягнення підсудного до кримінальної відповідальності, занесеної до протоколу. За їх відсутності справа підлягає закриттю на підставі п.7 ч.1 ст.6 КПК. Закриття справи судом першої, касаційної чи наглядної інстанції через відсутність скарги потерпілого не позбавляє його права звернутися до суду із заявою про порушення кримінальної справи на загальний підставах.

75. Особливості провадження в справах про злочини неповнолітніх.

Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину минуло 16 років, і лише за вчинення деяких найбільш тяжких злочинів (вбивство, умисне заподіяння тілесних ушкоджень, що спричинили розлад здоров'я, зґвалтування, крадіжка, грабіж, розбій, злісне або особливо злісне хуліганство, пошкодження об'єктів магістральних нафто-, газо- і нафтопродуктопроводів за обтяжливих обставин, умисне знищення або пошкодження майна, що спричинили тяжкі наслідки, умисне вчинення дій, які можуть викликати аварію поїзда) - з 14 років (ч.1 і2 ст.10 КК). При провадженні попереднього слідства і розгляді справ щодо неповнолітніх в суді, крім обставин, які підлягають доказуванню в кожній кримінальній справі (64 КПК), необхідно з'ясувати: 1) точний вік неповнолітнього; 2) стан його здоров'я і загального розвитку, при наявності даних про розумову відсталість неповнолітнього, не пов'язану з душевним захворюванням, має бути з'ясовано чи міг він повністю усвідомлювати значення своїх дій і в якій мірі керувати ними; 3) характеристику особи неповнолітнього; 4) умови його життя і виховання; 5) обставини, які негативно впливали на його виховання; 6) наявність дорослих підмовників та інших осіб, які втягнули неповнолітнього в злочинну діяльність (ч.1 433). На практиці у справах неповнолітніх найчастіше провадиться судово-психіатрична, а також комплексна судово-психіатрична і судово-психологічна експертиза. У справах про злочини неповнолітніх провадження попереднього слідства є обов'язковим (111). Воно провадиться слідчими ОВС (ч.2 112) або прокуратури. Ведення таких справ покладається на слідчих, які спеціалізуються на них. Орган дізнання може порушити кримінальну справу але має як найшвидше передати її через прокурора слідчому. Якщо неповнолітній брав участь у вчиненні злочину разом із дорослим слідчий повинен з'ясувати можливість виділення справи про неповнолітнього в окреме провадження (ч.1 439). Неповнолітній викликається до слідчого, прокурора чи суду через його батьків або інших законних представників. Неповнолітній, який перебуває під вартою, викликається через адміністрацію місця попереднього ув'язнення (437). Участь захисника обов'язкова, відмова не може бути прийнята (п.1 ч.3 ст.46). Взяття під варту може застосовуватись лише за тяжкістю злочину. При вирішенні питання про санкцію на арешт прокурор зобов'язаний не тільки ознайомитися з матеріалами, які містять підстави для взяття під варту, але й і в усіх випадках допитати його як підозрюваного чи обвинуваченого. Про затримання і взяття під варту обов'язково сповіщаються його батьки чи особи, які їх замінюють (157 і 434), а також повідомляється за місцем його роботи (ч.1 161) або навчання. Процесуальні документи, зокрема постанова про притягнення повинні бути складена так, щоб її зміст був зрозумілим неповнолітньому та його законному представнику. Пред'явлення обвинувачення та допит провадяться в присутності захисника, а якщо неповнолітній не досяг 16 років або його визнано розумово відсталим, то, за розсудом слідчого або прокурора або за клопотанням захисника, - і в присутності педагога або лікаря, батьків чи інших законних представників неповнолітнього. Слідчий роз'яснює їм право задавати обвинуваченому запитання і викладати свої зауваження, які заносяться до протоколу допиту, слідчий справі відхилити запитання, але воно повинно бути занесене до протоколу (438). Специфічні запобіжні заходи до неповнолітнього: передача під нагляд батьків, опікунів чи піклувальників або ж під нагляд адміністрації дитячої установи, якщо він у ній виховується (ч.1 436). Оголошення про закінчення попереднього слідства і пред'явлення йому матеріалів для ознайомлення провадиться в загальному порядку але з обов'язковою участю захисника, з дозволу слідчого може бути присутній законний представник неповнолітнього (440). Справа може бути закрита в загальному порядку, або із звільненням від кримінальної відповідальності і застосуванням примусового заходу виховного характеру (9, ч.1 447). Після віддання до суду копія висновку вручається неповнолітньому та його законному представникові (ч.6 254). За рішенням суду у справах про злочини осіб до 16 років допускається закритий судовий розгляд (ч.2 20). В засідання викликаються батьки або інші законні представники, вони є учасниками розгляду, мають право заявляти відводи і клопотання, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів. При необхідності допитати їх як свідків суд виносить про це постанову (ухвали) і заслуховує їх показання. Вони знаходяться в залі протягом всього судового розгляду, але якщо це шкодить інтересам підсудного, суд вправі мотивованою постановою (ухвалою) обмежити участь законного представника в тій чи іншій частині судового засідання, усунути від розгляду і допустити іншого законного представника. Неявка не зупиняє розгляду справи, якщо суд не визнає явку за необхідну (441). Якщо з'явились обоє батьків суд може права законного представника надати одному з них, про що виносить постанову (ухвалу). Законний представник вправі оскаржити в касаційному порядку вирок, постанову і ухвалу суду (ч.1 347, ч.2 354). Про час і місце розгляду справи неповнолітнього суд сповіщає службу і кримінальну міліцію у справах неповнолітніх, підприємство, установу та організацію, в яких навчався або працював неповнолітній, а в разі потреби - й інші організації. Суд вправі викликати в судове засідання представників цих органів та організацій, а також представників громадських організацій за місцем роботи батьків, опікуна чи піклувальника підсудного. Представник служби в справах неповнолітніх у засіданні вправі заявляти клопотання, ставити запитання підсудному, його представникам, потерпілому, свідкам, експерту і спеціалісту, висловлювати свою думку з приводу найбільш доцільної форми перевиховання засудженого (права роз'яснюються в підготовчій частині засідання). Представник кримінальної міліції у справах неповнолітніх і представники організацій вправі бути присутніми в залі і з дозволу суду дають пояснення. Всі представники за постановою чи ухвалою суду можуть бути допитані як свідки (442, 443). Суд може видалити неповнолітнього з залу суду на час дослідження обставин, які можуть на нього негативно вплинути, після повернення, суддя повідомляє йому обставини, що обговорювались в його відсутності, коли вони пов'язані з обвинуваченням (444). Якщо покарання не пов'язано з позбавленням волі суд повинен обговорити питання про призначення неповнолітньому громадського вихователя, при позитивному вирішенні вказати в мотивувальній частині вироку підстави, а в резолютивній - сформулювати рішення про призначення такого (445, 446). Це представники суду, які призначаються на посаду начальником ГУ юстиції АРК, начальниками управлінь юстиції областей, міст К і С, мають вищу юридичну, педагогічну чи психологічну освіту і досвіт роботи з неповнолітніми, їх не менше 1 на кожний суд (Положення про судових вихователів). Їх навантаження не повинно перевищувати 10 неповнолітніх, робота з неповнолітнім припиняється за рішенням суду після виправлення, досягнення повноліття. Справи, що стосуються неповнолітніх, розглядаються спеціально уповноваженими на це суддями (складом суддів), що передбачено ЗУ "Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх". Відповідно до ст.11, до осіб, які вчинили злочин у віці до 18 років або суспільно небезпечне діяння до виповнення віку, з якого настає кримінальна відповідальність, суд може застосувати такі примусові заходи виховного характеру: 1) зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого; 2) застереження; 3) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за його згодою, а також окремим громадянам на їх прохання; 4) покладання на неповнолітнього, який досяг 15 віку і має майно або заробіток, обов'язку відшкодувати заподіяні збитки; 5) направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років, умови перебування в цих установах неповнолітніх та порядок їх залишення визначаються спеціальними положеннями. Якщо при розгляді кримінальної справи щодо неповнолітнього, яка надійшла до суду з обвинувальним висновком, буде встановлено, що ним вчинено злочин, який не становить великої суспільної небезпеки, і підсудний може бути виправлений без застосування кримінального покарання, суд ухвалою, а суддя постановою закриває кримінальну справу і у порядку, передбаченому ч.1 ст.447 КПК, вирішує питання про застосування до неповнолітнього одного з примусових заходів виховного характеру, передбачених ст.11 КК. Щодо суспільно небезпечного діяння, вчиненого особою, яка досягла 11 років, але до виповнення віку, з якого законом передбачена кримінальна відповідальність, то за фактом такого діяння порушується, у відповідності до ч.5 ст.6 КПК, кримінальна справа. Слідчий, встановивши, що суспільно небезпечне діяння вчинене особою у віці від 11 років і до виповнення віку, з якого законом перебачена кримінальна відповідальність, виносить мотивовану постанову про закриття справи та застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру.

Loading...

 
 

Цікаве