WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Кримінальна відповідальність за хуліганство (ст. 296 КК України) - Курсова робота

Кримінальна відповідальність за хуліганство (ст. 296 КК України) - Курсова робота

2) хуліганські дії вчиняються переважно в стані алкогольного або наркотичного сп'яніння;

3) вважаємо, що до кола суб'єктів цього злочину також відносяться особи, які мають певні психічні вади, що засвідчували у них психічний розлад, який не позбавляв їх можливості усвідомлювати свої дії і керувати ними, тобто, які є обмежено осудними.

Результати дослідження матеріалів кримінальних справ засвідчили, що до осіб, які вчинили хуліганство у віці від 14 до 16 років, згідно з чинним законодавством, практично неможливо застосувати жодний з видів покарання, що передбачені санкцією ч.1 ст.296 КК. Дисертант вважає, у зв'язку з цим слід статтю 105 КК доповнити частиною п'ятою, в якій зазначити, що до осіб, які вчинили злочини невеликої чи середньої тяжкості, або вперше при пом'якшуючих обставинах тяжкий злочин варто застосовувати примусові заходи виховного характеру, передбачені п. п.2, 3 і 5 ч.2 ст.105 КК.

Розділ 3 „Кримінально-правова характеристика кваліфікуючих та особливо кваліфікуючих ознак хуліганства (ч. ч.2, 3, 4 ст.296 КК) " складається з трьох підрозділів та присвячений питанням кваліфікації хуліганства при наявності обтяжуючих та особливо обтяжуючих ознак цього злочину, які породжують для винуватої особи більш тяжкі юридичні наслідки.

У підрозділі 3.1 „Хуліганство, вчинене групою осіб (ч.2 ст.296 КК)," зазначається, що хуліганство вчинене групою осіб буде мати місце при наявності таких ознак: в хуліганстві приймають участь два або більше виконавці, які є суб'єктами цього злочину; кожен з виконавців самостійно виконує об'єктивну сторону цього злочину повністю або частково, незалежно від моменту виконання дії. Дисертант вважає, що ця обставина буде мати місце і тоді, коли об'єктивну сторону виконує суб'єкт цього злочину з особою, яка не є осудною, або такою, що не досягла 14-річного віку. В такому випадку кримінальній відповідальності і покаранню підлягає лише суб'єкт вчиненого злочину.

У підрозділі 3.2 „Хуліганство, вчинене: особою, раніше судимою за хуліганство; пов'язане з опором представникові влади або представникові громадськості, який виконує обов'язки з охорони громадського порядку, або іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії (ч.3 ст.296 КК) " з урахуванням судової практики зазначається, що у всіх випадках вчинення хуліганства особою, раніше судимою за хуліганство (пункт 3.2.1), ця обставина не визнавалась підставою для призначення більш суворого покарання. Також вона не враховувалась при застосуванні ст.75 КК. Дисертант вважає, що судимість – це не ознака суб'єкта складу злочину та обґрунтовує доцільність виключення цієї обставини з тексту ст.296 КК.

У пункті 3.2.2 на підставі вивчення емпіричних матеріалів та юридичної літератури, дисертант дійшов висновку, що наявність в ч.3 ст.296 КК такої кваліфікуючої ознаки, як "опір представникові влади або представникові громадськості, який виконує обов'язки з охорони громадського порядку", призводить до помилок у правозастосовчій практиці. З огляду на це пропонуємо цю кваліфікуючу ознаку з ч.3 ст.296 КК виключити. Натомість цю кваліфікуючу обставину викласти в редакції "опір діям громадян, які припиняли хуліганські дії, поєднаний із заподіянням умисного легкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження", з метою посилення покарання за цей різновид хуліганства.

У підрозділі 3.3 дисертантом сформульовано висновок, що у ч.4 ст.296 КК нечітко визначені ознаки знарядь, які можуть використовуватись при вчиненні хуліганства для нанесення тілесних ушкоджень. Встановлено, що суди по-різному визначають їх ознаки (вогнепальна, холодна зброя, інші предмети). Це обумовило необхідність запропонувати заміни словосполучення "інші предмети, спеціально пристосовані або заздалегідь заготовлені для нанесення тілесних ушкоджень" на словосполучення

"предмети, які використовувалися як зброя". А ч.1 ст.67 КК редакційно доповнити обтяжуючою обставиною такого змісту: „Вчинення злочину з використанням зброї, або предметів, які використовувалися як зброя".

Розділ 4 „Проблеми відмежування хуліганства від суміжних складів злочинів та призначення покарання за його вчинення" складається з двох підрозділів. Дослідження хуліганства в історичному та порівняльно-правовому аспектах засвідчило необхідність встановити критерії відмежування хуліганства від суміжних складів злочинів.

У підрозділі 4.1 „Відмежування хуліганства від суміжних складів злочинів" дисертантом розглядаються проблеми співвідношення хуліганства із злочинами, юридичні склади яких характеризуються: а) порушенням громадського порядку; б) наявністю насильства та мотивів, які співпадають з ознаками хуліганства. У зв'язку з цим робиться висновок, що діяння, передбачене ст.296 КК відмежовується від суміжних складів злочинів (наприклад, заподіяння тілесних ушкоджень, побоїв і мордування, катування (ч.1), погрози вбивством, пошкодженням майна, групового порушення громадського порядку тощо) за допомогою визначення, уточнення та співставлення всіх елементів складів злочинів, що розмежовуються. В той же час головними критеріями, за якими проводиться розмежування складів злочинів, слід вважати ті юридичні ознаки, які характеризують ці елементи. Ними ми вважаємо: а) приводи, як причини конфлікту, які явно неадекватні, несуттєві, неістотні, та не відповідають вчиненим винним діям, не мають логічного обґрунтування, не випливають із ситуації, яка виникла; б) активні дії суб'єкта злочину, змістом яких є способи – „особлива зухвалість" та/або „винятковий цинізм", що надають цьому діянню ознак публічності; в) мотивами злочину, що об'єднані зневагою до загальновизнаних норм і правил поведінки, ігноруванням моральних та правових норм, та формують ситуативні цілі.

Оскільки дисертантом обґрунтовується пропозиція про виключення кваліфікуючої ознаки "вчинення опору представникові влади або громадськості, які виконують покладені обов'язки", то вчинені дії за умови реалізації наведеної пропозиції утворюватимуть сукупність злочинів.

У підрозділі 4.2 „Призначення покарання за хуліганство" на підставі даних, отриманих в результаті аналізу слідчо-прокурорської та судової практики застосування ст.296 КК доводиться, що види і розміри покарання, передбачені ч. ч.1-4 ст.296 КК, не в повній мірі відповідають характеру і тяжкості цього злочину та морально-психічним ознакам особи хулігана. Встановлено, що 65% осіб, засуджених за ч. ч.1 – 4 ст.296 КК, судами звільнено від відбування покарання з випробуванням (ст.75 КК). Водночас, вирішуючи питання відшкодування потерпілим фізичної, матеріальної та моральної шкоди, суди не завжди наводять мотиви, чому заподіяна шкода не компенсується.

В дисертації доводиться, що санкції, передбачені частинами 1-4 ст.296 КК, потребують законодавчого удосконалення, для чого запропоновано їх

нову редакцію.

У висновках узагальнено основні результати дисертаційного дослідження та сформульовано власні рекомендації вдосконалення законодавства про кримінальну відповідальність за хуліганство.

1. Кримінально караним хуліганство було визнано 1917 року, якому були притаманні ознаки як злочину, так і адміністративно-правового правопорушення. З прийняттям КК України 2001р., ст.296 набула ознак виключно кримінально-караного діяння.

2. Безпосереднім об'єктом злочину, передбаченого ст.296 КК, є громадський спокій як складова частина громадського порядку.

3. Об'єктивна сторона цього злочину характеризується способами з ознаками насильства, що проявляються у "винятковому цинізмі" або/та "особливій зухвалості" з обов'язковою ознакою публічності. За юридичною конструкцією хуліганство є злочином з формально-матеріальним складом.

4. Обґрунтовано необхідність виключення із ст.296 КК таких кваліфікуючих ознак: „вчинення хуліганства особою, раніше судимою за хуліганство", „опір представникові влади або представникові громадськості, який виконує обов'язки з охорони громадського порядку" (ч.3), термінологічний зворот „інший предмет, спеціально пристосований або заздалегідь заготовлений для нанесення тілесних ушкоджень" (ч.4), замінити словосполученням „предмети, які використовувалися як зброя".

5. Пропонується частину першу ст.67 КК доповнити обтяжуючою обставиною такого змісту: „вчинення злочину з використанням зброї, або предметів, які використовувалися як зброя".

6. Обґрунтована необхідність посилення санкцій за вчинення різновидів хуліганства у виді "обмеження волі" та "позбавлення волі" у відповідних розмірах.

7. Запропоновано доповнити ст.173 КУпАП частиною другою наступного змісту: "2. Грубе порушення спокою громадян в громадських місцях із застосуванням фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, нетяжкої образи, тягне за собою ...".

8. Пропонується статтю 296 КК викласти у такій редакції:

Loading...

 
 

Цікаве