WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Кримінальна відповідальність за хуліганство (ст. 296 КК України) - Курсова робота

Кримінальна відповідальність за хуліганство (ст. 296 КК України) - Курсова робота

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що після прийняття КК 2001 року вперше в науці кримінального права України проведене комплексне монографічне дослідження питань кримінальної відповідальності за хуліганство, відповідальність за вчинення якого передбачена ст.296 КК. Проведено історико-правове і порівняльно-правове дослідження вказаної проблематики.

Особистий внесок дисертанта у наукову розробку проблем відповідальності за хуліганство полягає в обґрунтуванні нових положень, уточненні змісту і значення окремих юридичних ознак, термінів (термінологічних зворотів) та понять (понятійних зворотів), що має значення для науки кримінального права, правозастосовчої практики та вдосконалення як норми, що передбачено у статті 296 КК, так і деяких інших норм КК.

На захист виносяться такі положення

вперше:

комплексно досліджено проблеми кримінальної відповідальності за хуліганство, як в історичному, так і в порівняльно-правовому аспектах. Констатується, що ст.296 КК є кримінально-правовою нормою без адміністративно-правових ознак, притаманних ч.1 ст. 206 КК 1960 р., спрямована на більш ефективне забезпечення кримінально-правової охорони здоров'я, честі і гідності людини, власності, суспільної моралі та громадського спокою як складових частин громадського порядку, в зв'язку з

чим запропоновано вдосконалити ст.173 Кодексу України про адміністративні правопорушення шляхом доповнення цієї статті частиною 2 в авторській редакції;

обґрунтовано висновок про те, що конструктивні (конститутивні) ознаки кримінально-караного хуліганства „особлива зухвалість" та „винятковий цинізм" є різновидами фізичного або психічного насильства, та юридично визначеними ознаками механізму цього посягання, в силу чого їх слід визнавати способами вчинення цього злочину;

порівняно з існуючими в науці кримінального права підходами щодо кваліфікуючих та особливо кваліфікуючих ознак юридичних складів хуліганства зроблено висновок про їх певний архаїзм, правову некоректність та неповноту. Запропоновано замість існуючих кваліфікуючих обставин, які не повністю відображають зміст цих ознак хуліганства, передбачити такі кваліфікуючі ознаки: "вчинення хуліганства повторно"; "з погрозою застосування зброї чи предметів, які використовувалися як зброя"; "групою осіб"; "групою осіб за попередньою змовою"; "організованою групою"; "опір громадянам, які припиняли хуліганські дії, поєднаний із заподіянням умисного легкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження";

доводиться неадекватність видів та розмірів покарань, передбачених санкціями частин 1-4 ст.296 КК, характеру та ступеню суспільної небезпечності цього злочину, що дає можливість судам необґрунтовано застосовувати ст.75 КК;

обґрунтовано необхідність нової редакції ст.296 КК, якою передбачається відповідальність за просте (ч.1), кваліфіковане (ч.2) та особливо кваліфіковане (ч.3) хуліганство.

набули подальшого розвитку:

аргументи на користь „ціннісної" концепції об'єкта злочину, розробленої окремими вченими України; на думку дисертанта безпосереднім об'єктом злочину, передбаченого ст.296 КК, слід визнавати „громадський спокій" як складову громадського порядку;

наукові підходи щодо вікових ознак суб'єкта злочину. Доводиться, що особа, яка досягла 14-річного віку, вчиняючи кримінально-каране хуліганство, усвідомлює суспільну небезпечність своїх активних дій цинічного та зухвалого характеру, ситуацію, в якій перебуває та втілює мотивоутворюючі спонукання до потерпілих або невизначеного кола осіб, завдаючи їм моральну, фізичну або матеріальну шкоду, діючи як з прямим, так і непрямим умислом. „Наповненість" свідомості негативними біосоціальними чинниками в умовах спонтанної ситуації реалізується в механізмі антигромадської поведінки. Констатується, що у разі встановлення у суб'єкта ознак обмеженої осудності, яка не звільняє таку особу від покарання та/або кримінальної відповідальності, суб'єктивне ставлення такої особи до наслідків матеріального характеру, характеризується необережною формою вини;

удосконалено:

визначення понять „громадський порядок", „грубе порушення громадського порядку", „публічність", „потерпілий від хуліганства". Зроблено певні уточнення щодо поняття „ситуаційно-емоційні фактори" та конкретизований момент закінчення хуліганських дій, зміст окремих мотивів, цілей та мети цього злочину;

наукові та практичні підходи щодо визначення сутнісних ознак предметів (радіоактивних матеріалів тощо), які використовувалися як знаряддя вчинення хуліганства. Підтримано пропозицію щодо можливості визнання тварин знаряддями вчинення цього злочину.

дисертантом визначається зміст критеріїв, які використовуються при відмежуванні хуліганства від суміжних злочинів, а саме: ознак, які характеризують потерпілого, його взаємовідносини з винуватою особою як під час вчинення злочину, так і тих, що передували йому; способів вчинення хуліганства („особлива зухвалість" та „винятковий цинізм") та ситуативне їх сприйняття потерпілими, очевидцями злочину, іншими особами, що засвідчує наявність публічності як обов'язкової ознаки хуліганства; та про цинічні та зухвалі спонукання як мотивоутворюючі чинники хуліганства;

з урахуванням здобутих у результаті дослідження наукових і практичних даних наведені аргументовані пропозиції щодо вдосконалення редакції ст.296 КК.

Практичне значення одержаних результатів. Викладені у роботі положення можуть бути використані у практичній діяльності правоохоронних органів та судів при застосуванні кримінального законодавства; у науково-дослідницькій діяльності для подальшого вивчення питань, пов'язаних з кримінально-правовою характеристикою хуліганства; у навчальному процесі при викладанні курсу з Особливої частини кримінального права України, відповідних спецкурсів, при проведенні занять з підвищення кваліфікації та професійної майстерності слідчих, прокурорів, адвокатів, суддів; у законотворчості – з метою вдосконалення редакції ст.296 КК.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження обговорювались на засіданнях кафедри кримінального права та кримінології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Основні результати дослідження, сформульовані в дисертації, розглядались з частковим врахуванням на Пленумі Верховного Суду України при прийнятті постанови „Про судову практику в справах про хуліганство" від 22 грудня 2006р. №10, сформульовані у статтях і наукових публікаціях, виступах на міжнародній науково-практичній конференції „Теоретико-правові проблеми протидії організованій злочинності та злочинам терористичної спрямованості", яка відбулася 8-9 квітня 2005 року у Львівському юридичному інституті МВС України; на міжнародній науково-практичній конференції „Кримінальний кодекс України 2001 року: проблеми застосування і перспективи удосконалення (до 5-ї річниці прийняття КК України) ", яка відбулася 7-8 квітня 2006 року в Львівському державному

університеті внутрішніх справ; на міжнародній науково-практичній конференції "Кримінальний кодекс України 2001 року: проблеми застосування і перспективи удосконалення", яка відбулася 13-15 квітня 2007 року у Львівському державному університеті внутрішніх справ.

Публікації. Основні положення дисертації знайшли свої відображення у п'яти наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, а також у трьох тезах виступів на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації та послідовність її частин обумовлені об'єктом, метою та завданнями дослідження. Дисертація складається з вступу, чотирьох розділів, які охоплюють одинадцять підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації становить 266 сторінок, обсяг основного тексту – 202 сторінки, списку використаних джерел (279 найменувань) – 23 сторінки, обсяг додатків – 41 сторінка.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дослідження, вказується на зв'язок дослідження з науковими планами та програмами, визначається мета, завдання, об'єкт, предмет та методологічні засади дослідження, його емпірична база, формулюється наукова новизна, розкривається наукове та практичне значення отриманих результатів.

Розділ 1 „Хуліганство: історико-правові та порівняльні аспекти" складається з двох підрозділів і містить історичні та порівняльно-правові аспекти дослідження кримінальної відповідальності за хуліганство. Підрозділ 1.1 „Історія розвитку законодавства про кримінальну відповідальність за хуліганство" присвячений дослідженню нормативно-правових документів, зокрема Руської Правди, Литовських статутів, Прав, за якими судиться малоросійський народ, нормативних актів періоду козацької державності, законодавства Російської імперії. Встановлено відсутність у зазначений період норм, якими б передбачалась кримінальна відповідальність за хуліганські дії або діяння, схожі за юридичними ознаками з хуліганством.

Loading...

 
 

Цікаве