WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Державний апарат (середина 1960-х — середина 1980-х pp.) - Реферат

Державний апарат (середина 1960-х — середина 1980-х pp.) - Реферат

Місцеві Ради обирали голів Рад, формували свої президії, а також утворювали постійні комісії, створювали виконавчі і розпорядчі, а також інші підзвітні їм органи (ст. 80), Ради утворювали органи народного контролю (ст. 81). Демократичні засади передбачала ст. 83 Конституції, де говорилося, що "діяльність Рад народних депутатів будується на основі колективного, вільного, ділового обговорення і вирішення питань, глас-ності, регулярної звітності виконавчих і розпорядчих органів, інших створюваних Радами органів перед ними та населенням, широкого залучення громадян до участі а їх роботі". Вибори делегатів місцевих Рад проводилися на основі загального, рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні. Конституція УРСР містила спеціальний розділ VI "Місцеві органи державної влади і управління в Українській РСР" з двома главами: "Місцеві Ради народних депутатів" і "Виконавчікомітети місцевих Рад народних депутатів". Конституція перш за все визначала систему місцевих Рад (ст. 124), а також основні напрямки їх діяльності. Місцеві Ради були покликані керувати на своїй території державним, господарським і соціально-культурним будівництвом; затверджувати плани економічного і соціального розвитку, місцевий бюджет і звіти про їх виконання; здійснювати керівництво підпорядкованими їм державними органами, підприємствами, установами та організаціями; забезпечувати додержання законів, охорону державного і громадського порядку, прав громадян; сприяти зміцненню обороноздатності країни. Місцеві Ради приймали рішення в межах повноважень, наданих їм законодавством Союзу РСР і Української РСР.
Виконавчими і розпорядчими органами місцевих Рад були виконкоми, які обиралися ними. Виконкоми виконували деякі внутрішньоорганізаційні функції: скликали сесії Рад, організовували підготовку і проведення виборів до Рад, здійснювали іншу організаторську діяльність. Виконкоми мали право вирішувати усі питання, віднесені до відання Рад, за винятком питань, які вирішувалися тільки сесією Ради. Вони координували діяльність постійних комісій, сприяли депутатам у виконанні їх повноважень. Докладно компетенція виконкомів визначалась законами про місцеві Ради народних депутатів УРСР.
Досить розгалуженою ланкою в апараті управління місцевих Рад були відділи та управління виконкомів, створення яких відносилося до компетенції самих Рад. Відділи та управління створювалися усіма місцевими Радами, за винятком сільських, селищних і районних в містах. У своїй діяльності вони підпорядковувались Раді, її виконкому та вищому органу державного управління. Перелік відділів та управлінь виконкомів місцевих Рад і порядок їх утворення встановлювались законодавством СРСР і УРСР.
У зв'язку з прийняттям Конституції СРСР і конституцій союзних республік в 1977-1984 pp. було прийнято ряд нормативних актів про внесення змін та доповнень в основні права і обов'язки Рад народних депутатів. На підставі загальносоюзних нормативних актів вносилися відповідні зміни та доповнення в акти УРСР, які регулювали організацію і діяльність місцевих Рад. Наприклад, у 1978 p. були розширені та конкретизовані права і обов'язки сільських і селищних Рад. У 1979 р. в УРСР було прийнято в новій редакції закони: про порядок відкликання депутата обласної, районної, міської, районної в місті, селищної і сільської Ради народних депутатів, про районну Раду народних, депутатів УРСР, про міську, районну в місті Раду народних депутатів УРСР, про селищну Раду народних депутатів УРСР, про сільську Раду народних депутатів УРСР. У 1980 p. прийнято закони про обласну Раду народних депутатів УРСР. Покращити діяльність місцевих Рад по обліку, розгляду і виконанню наказів виборців було покликано Положення про організацію роботи з наказами виборців в Українській РСР, затверджене указом Президії Верховної Ради УРСР від ЗО вересня 1981 p.
Правоохоронні органи. У період, що розглядається, було прийнято немало нормативних актів, спрямованих на удосконалення організації органів правосуддя, прокуратури, юстиції, внутрішніх справ, що були покликані своєю діяльністю забезпечити охорону прав і свобод громадян, інтересів держави і суспільства, боротись за всебічне зміцнення правопорядку, суворе дотримання законності. Усю систему правоохоронних органів пронизували нейтралістські начала.
Судова система УРСР на початку даного періоду функціонувала на підставі Закону про судоустрій УРСР, прийнятого ЗО червня 1960 p., з внесеними до нього в наступні роки змінами. Заходи щодо подальшого поліпшення роботи судів були намічені в постанові ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від ЗО липня 1970 р. "Про заходи щодо поліпшення роботи судових і прокурорських органів". Виявивши суттєві недоліки в діяльності судів, постанова визначила шляхи їх подолання і найважливіші завдання судових органів. У ній підкреслювалось, що діяльність судів має грунтуватися на дотриманні соціалістичної законності і здійснюватися в обстановці високої відповідальності за доручену справу, бездоганного виконання службового обов'язку. Були також накреслені заходи щодо поліпшення роботи з кадрами, перед якими стояли відповідальні завдання по відправленню правосуддя. Отже, і судова система була об'єктом пильної уваги партійних органів.
Основоположні начала судової системи республіки визначила Конституція УРСР 1978 р., в ст. 149 якої зазначалось, що "правосуддя в Українській РСР здійснюється тільки судом". Судами ж в УРСР визнавалися Верховний Суд УРСР, обласні суди. Київський міський суд, районні (міські) народні суди. В Конституції зазначалось, що всі суди УРСР утворюються на засадах виборності суддів і народних засідателів. Народні судді районних (міських) народних судів обиралися відповідно обласними, Київською міською Радами народних депутатів. Судді Верховного Суду УРСР, а також обласних судів, Київського міського суду обиралися Верховною Радою УРСР. Народні засідателі районних (міських) народних судів обиралися на зборах громадян за місцем їх проживання або роботи відкритим голосуванням, а народні засідателі вищих судів - відповідними Радами народних депутатів.
Згідно з Конституцією Верховний Суд УРСР був найвищим судовим органом УРСР і здійснював нагляд за судовою діяльністю судів республіки. Він складався з голови Верховного Суду УРСР, його заступників, членів і народних засідателів (ст. 151). Демократичний характер мала ст. 152 Конституції, в якій зазначалося, що розгляд цивільних і кримінальних справ у всіх судах здійснюється колегіальне; в суді першої інстанції - з участю народних засідателів. Народні засідателі при здійсненні правосуддя
Loading...

 
 

Цікаве