WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Конституційно-правові основи місцевого самоврядування в Україні - Курсова робота

Конституційно-правові основи місцевого самоврядування в Україні - Курсова робота

Служба в органах місцевого самоврядування в Україні

Питання служби в органах місцевого самоврядування, а точніше статусу посадових осіб торкається Конституція у ст..141, відсилаючи нас до закону, що детально регламентує ці питання: "Статус голів, депутатів і виконавчих органів ради та їхні повноваження, порядок утворення, реорганізації, ліквідації визначаються законом" [1]. Питання служби в муніципальних органах, головним чином розглядаються у законі "Про службу в органах місцевого самоврядування". У цьому законі вона визначається як професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Служба в органах місцевого самоврядування здійснюється на таких основних принципах:

  • служіння територіальній громаді;

  • поєднання місцевих і державних інтересів;

  • верховенства права, демократизму і законності;

  • гуманізму і соціальної справедливості;

  • гласності;

  • пріоритету прав та свобод людини і громадянина;

  • рівних можливостей доступу громадян до служби в органах місцевого самоврядування з урахуванням їх ділових якостей та професійної підготовки;

  • професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності, відданості справі;

  • підконтрольності, підзвітності, персональної відповідальності за порушення дисципліни і неналежне виконання службових обов'язків;

  • дотримання прав місцевого самоврядування;

  • правової і соціальної захищеності посадових осіб місцевого самоврядування;

  • захисту інтересів відповідної територіальної громади;

  • фінансового та матеріально-технічного забезпечення служби за рахунок коштів місцевого бюджету;

  • самостійності кадрової політики в територіальній громаді [7].

Особливістю місцевого самоврядування є те, що депутат місцевої ради здійснює свої повноваження, не пориваючи із виробничою або службовою діяльністю. Депутат місцевої ради, обраний секретарем сільської, селищної, міської ради, головою, заступником голови районної, обласної, районної у місті ради, працює у відповідній раді на постійній основі і не може суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, у тому числі на громадських засадах, займатися підприємницькою діяльністю, одержувати від цього прибуток [12, 373].

За видами служби в органах місцевого самоврядування розрізняються такі категорії посад:

  • виборні посади, на які особи обираються територіальною громадою;

  • виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою;

  • посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України [7].

Варто сказати, що особи, які не обираються безпосередньо територіальною громадою або радою, приймаються на службу на конкурсній основі. Ці посади включають: керівника секретаріату (керуючого справами) районної, обласної ради, керуючого справами виконавчого апарату обласних і районних рад, керівників відділів, управлінь та інших працівників органів місцевого самоврядування. Проведення конкурсу, випробування та стажування при прийнятті на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється в порядку, визначеному законодавством України про державну службу.

Існує низка обмежень для прийняття осіб на службу у місцевому самоврядуванні, до якої належать: недієздатність, судимість за вчинення навмисного злочину, заборона займати відповідні посади за рішенням суду, близькі родинні зв'язки із підлеглими або начальством. Громадяни України, які вперше приймаються (обираються) на службу в органи місцевого самоврядування, складають присягу встановленого змісту. Посади у органах місцевого самоврядування класифікуються за сімома категоріями, що, в свою чергу, поділяються за рангами (усього 15 рангів). Ранги присвоюються відповідно до займаної посади, рівня професійної кваліфікації, результатів роботи. Ранги присвоюються одночасно з обранням (прийняттям) на службу в органи місцевого самоврядування або обранням (призначенням) на вищу посаду. Особам, які призначаються на посади з випробувальним строком, ранги присвоюються після його закінчення, за результатами роботи. Особам, які призначені на посади і мають ранги посадових осіб місцевого самоврядування або ранги державного службовця, присвоєні за попереднім місцем роботи, надбавка за ранг у період випробувального строку виплачується відповідно до цих рангів.

З метою оцінки ділових та професійних якостей, а також кваліфікації посадових осіб місцевого самоврядування, посадові особи місцевого самоврядування один раз на 4 роки підлягають атестації. За результатами атестації атестаційна комісія робить один з таких висновків: про відповідність займаній посаді; про відповідність займаній посаді за певних умов (здобуття освіти, проходження стажування, набуття відповідних навичок, підвищення кваліфікації тощо); про невідповідність займаній посаді.

Відповідно до висновку атестаційна комісія пропонує сільському, селищному, міському голові, голові районної у місті, районної, обласної ради:

1) визнати посадову особу атестованою;

2) призначити протягом року повторне атестування (за згодою посадової особи);

3) зарахувати посадову особу до кадрового резерву або призначити її на вищу посаду;

4) перевести посадову особу на іншу посаду, що відповідає її кваліфікації, або звільнити її з займаної посади.

Підсумовуючи вищевикладене, варто означити принцип самоврядування як один із найдавніших, що використовується в управлінні. Він є одним із найважливіших засобів соціальної організації суспільства. В Україні докорінних змін система місцевого самоврядування зазнала після прийняття Конституції у 1996 р. Відповідно до неї місцеві ради із державних органів як у радянські часи перетворилися на органи місцевого самоврядування. Важливим кроком для України було підписання і ратифікація Європейської хартії місцевого самоврядування у 1997 р. Це спонукає нашу державу до кроків у напрямку децентралізації, передачі більшої кількості повноважень від держави до органів місцевого самоврядування. Ефективно діюча система місцевого самоврядування є одним із обов'язкових чинників у встановленні правової держави. У той же час вільний розвиток територіальної громади та її багатостороння участь у місцевому самоврядуванні сприяє розвитку громадянського суспільства.

Список використаних джерел та літератури

  1. Конституція України. // Відомості Верховної Ради України від 23.07.1996 - 1996 р., № 30, стаття 141.

  2. Декларація про державний суверенітет України вiд 16.07.1990 № 55-XII // Відомості Верховної Ради УРСР вiд 31.07.1990 - 1990 р., № 31, стор. 429

  3. Європейська хартія місцевого самоврядування вiд 15.10.1985 // < http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=994_036 >

  4. Закон України "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" вiд 06.04.2004 № 1667-IV // Відомості Верховної Ради України вiд 30.07.2004 - 2004 р., (№№ 30-31), стор. 1194, стаття 382

  5. Закон України "Про всеукраїнський та місцеві референдуми" вiд 03.07.1991 № 1286-XII // Відомості Верховної Ради УРСР вiд 13.08.1991 - 1991 р., № 33, стор. 443

  6. Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" вiд 21.05.1997 № 280/97-ВР // Відомості Верховної Ради України вiд 25.06.1997 - 1997 р., № 24, стаття 170

  7. Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування" вiд 07.06.2001 № 2493-III // Відомості Верховної Ради України вiд 17.08.2001 - 2001 р., № 33, стаття 175

  8. Закон України "Про статус депутатів місцевих рад" вiд 11.07.2002 № 93-IV // Відомості Верховної Ради України вiд 04.10.2002 - 2002 р., № 40, стаття 290

  9. Рішення Конституційного Суду України про офіційне тлумачення положень частини першої статті 103 Конституції України в контексті положень її статей 5, 156 від 05.10.2005 № 6-рп/2005 // Голос України вiд 04.11.2005 - № 209

  10. Воронин А.Г., Лапин В.А., Широков А.Н. Основы управления муниципальным хозяйством. М. Норма, 1998.

  11. Журавський В.С., Серьогін В.О., Ярмиш Н.О. Державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні: Підручник. –К.: Ін Юре, 2003.

  12. Конституційне право України: Підручник / За ред. Ю.М. Тодики, В.С. Журавського. – К.: Ін Юре, 2002.

  13. Кравченко В.В. Конституційне право України: Навчальний посібник. - Вид. 3-тє, виправл. та доповн.- К.: Атіка, 2004- 512 с.

  14. Советский энциклопедический словарь. Гл. ред. Прохоров А.М. . — М.: издательство "Советская энциклопедия", 1990.

  15. Шульга А.М. Теория государства и права. (Учебное пособие для подготовки к государственному экзамену). — Х.: НУВД, 2006.

1 Портал Ради Європи, розділ нормативно-правових актів (http://conventions.coe.int/Treaty/ EN/Treaties/ Html/122.htm)

Loading...

 
 

Цікаве