WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Конституційний статус Рахункової Палати в Україні - Курсова робота

Конституційний статус Рахункової Палати в Україні - Курсова робота

9) здійснює контроль за виконанням рішень Верховної Ради України про надання Україною позик та економічної допомоги іноземним державам, міжнародним організаціям, передбачених у Державному бюджеті України, за касовим виконанням Державного бюджету України Національним банком України та уповноваженими банками;

10) перевіряє за дорученням Верховної Ради України відповідно до свого статусу кошторис витрат, пов'язаних з діяльністю Верховної Ради України та її апарату, допоміжних органів і служб Президента України та апарату Кабінету Міністрів України, а також витрачання коштів державними установами та організаціями, що діють за кордоном і фінансуються за рахунок Державного бюджету України;

11) готує і дає висновки та відповіді на звернення органів виконавчої влади, органів прокуратури і суду з питань, що належать до її відання;

12) здійснює зв'язки з контрольними органами іноземних держав та відповідними міжнародними організаціями, укладає з ними угоди про співробітництво.

Рахункова палата для виконання поставлених перед нею завдань має повноваження:

1) здійснювати експертно-аналітичні, інформаційні та інші види діяльності, що забезпечують контроль за використанням коштів загальнодержавних цільових фондів, коштів позабюджетних фондів, за цільовим використанням фінансово-кредитних і валютних ресурсів під час здійснення загальнодержавних програм;

2) проводити фінансові перевірки, ревізії в апараті Верховної Ради України, органах виконавчої влади, Національному банку України, Фонді державного майна України, інших підзвітних Верховній Раді України органах, а також на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності у тій частині їхньої діяльності, яка стосується використання коштів Державного бюджету України;

3) перевіряти в органах і на об'єктах, зазначених вище у пункті 2, грошові документи, бухгалтерські книги, звіти, плани, кошториси витрат та іншу документацію щодо фінансово-господарської діяльності, а також здійснювати перевірку касових операцій з готівкою та цінними паперами, матеріальних цінностей, їх обліку, зберігання і витрачання;

4) отримувати від керівників установ та організацій, що перевіряються, всю необхідну документацію та іншу інформацію про фінансово-господарську діяльність;

5) отримувати від Національного банку України, уповноважених банків та інших кредитних установ необхідні відомості про здійснювані ними операції та стан рахунків установ і організацій, які перевіряються, від інших підприємств і організацій — довідки, копії документів щодо операцій і рахунків цих підприємств та організацій;

6) організовувати і проводити оперативний контроль за використанням коштів Державного бюджету України за звітний період;

7) проводити комплексні ревізії і тематичні перевірки окремих розділів і статей Державного бюджету України, у тому числі бюджетів загальнодержавних цільових фондів;

8) проводити експертизу проектів Державного бюджету України, а також проектів законів та інших нормативних актів, міжнародних договорів України, загальнодержавних програм та інших документів, що стосуються питань Державного бюджету і фінансів України;

9) здійснювати аналіз і дослідження порушень і відхилень бюджетного процесу, готувати і вносити до Верховної Ради України пропозиції щодо їх усунення, а також щодо удосконалення бюджетного законодавства в цілому;

10) готувати і подавати висновки до Верховної Ради України та її комітетів щодо виконання Державного бюджету України, у тому числі доходів і видатків загальнодержавних цільових фондів, фінансування загальнодержавних програм за звітний рік;

11) направляти матеріали перевірок, ревізій та обстежень Кабінету Міністрів України, відповідним центральним органам виконавчої влади, Національному банку України, Фонду державного майна України, підприємствам, установам і організаціям для розгляду і вжиття необхідних заходів;

12) порушувати перед Верховною Радою України, Президентом України, а також органами виконавчої влади клопотання про притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у порушенні вимог чинного законодавства України, внаслідок чого завдано матеріальної шкоди державі;

13) залучати до проведення перевірок, ревізій та обстежень на договірних засадах кваліфікованих спеціалістів і фахівців-експертів з інших установ і організацій, а також працівників інших державних контрольних, податкових і правоохоронних органів з оплатою їх праці в необхідних випадках за рахунок власних коштів;

14) у разі виявлення під час перевірок, ревізій та обстежень фактів привласнення грошей і матеріальних цінностей, інших зловживань передавати матеріали перевірок, ревізій та обстежень до правоохоронних органів з інформуванням про це Верховної Ради України.

Щоб в більшому обсязі зрозуміти перераховані повноваження, розглянемо, наприклад, п.10 повноважень Рахункової палати України. Оскільки Верховна Рада України щорічно приймає державний бюджет, а отже і звіт про виконання попереднього бюджету. Однак, звіт про виконання бюджету розглядається без попереднього заслуховування кожного контролера Рахункової палати, за яким закріплені конкретні статті державного бюджету. Зі звітом, як правило, може виступити Голова Рахункової палати, що не здійснює контрольних заходів з перевірки формування та виконання державного бюджету. Саме головні контролери – директори департаментів Рахункової палати — вправі здійснювати контроль виконання конкретних статей бюджету. Але вони теж не проводять конкретної перевірки виконання окремих статей державного бюджету, незважаючи на те, що саме вони несуть відповідальність за діяльність очолюваних ними напрямів [1;ст. 14 ]. До речі, з метою реалізації поставлених перед Рахунковою палатою завдань в її складі діють наступні департаменти, що забезпечують такі напрями діяльності: (контроль видатків на державне управління та національну безпеку; контроль видатків на економічну діяльність держави; контроль використання коштів Пенсійного фонду, державних цільових бюджетних та позабюджетних фондів; контроль видатків на соціальну сферу; контроль та аналіз бюджетного процесу; контроль та аналіз видатків бюджетів; контроль банківських та міждержавних фінансово-економічних операцій; контроль видатків промисловості та енергетики; правове забезпечення діяльності Рахункової палати).

Перевірку виконання окремих статей державного бюджету здійснюють інспектори Рахункової палати. Тільки вони виходять на місце з посвідченням на право перевірки і програмою контрольних заходів, яка затверджена головним контролером. Враховуючи це, слід акцентувати, що така практика знеособлює державний фінансовий контроль, породжує безвідповідальність посадових осіб. Лише конкретне законодавче щорічне закріплення розділів державного бюджету за кожним контролером Рахункової палати розв'яже цю проблему.

Вимоги керівників Рахункової палати та посадових осіб її апарату, пов'язані з виконанням ними своїх службових обов'язків, є обов'язковими для всіх державних органів, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкованості.

Отже, можна зробити висновки ,що Рахункова палата України виконуючи покладені на неї функції, користуючись для цього наданими владними повноваженнями , виконує свою роботу. Проте не слід забувати про людський чинник , і як було сказано вище потрібно "щорічне закріплення розділів державного бюджету за кожним контролером Рахункової палати" щоб покращити фінансовий контроль та унеможливити питання свавілля в усіх сферах цього контролю.

Розділ 4: Нормативно-правові акти Рахункової Палати

З метою створення належних умов для здійснення Рахунковою палатою своїх функцій, Закон „Про Рахункову палату" передбачав надання їй ряду повноважень імперативного характеру. Зокрема, статтею 12 Закону передбачалось надання Рахунковій палаті права вилучати документи на об'єктах, що перевіряються – у разі виявлення в ході перевірки підлогів, підробок, привласнень або зловживань (аналогічними повноваженнями законодавство України наділяло органи дізнання та попереднього слідства); відповідно до статті 31 Закону Рахункова палата мала право давати керівникам об'єктів, що перевіряються, обов'язкові до виконання приписи щодо усунення порушень у сфері фінансово-господарської діяльності об'єкта перевірки; а у разі невиконання відповідних приписів – приймати рішення про зупинення операцій на рахунках об'єктів перевірок.

Проте варто відзначити, що розгляд законопроекту „Про Рахункову палату" відбувався паралельно з розглядом проекту нової Конституції, при цьому у кінцевому варіанті Основного Закону, підписаного Президентом, не було враховано положення Закону „Про Рахункову палату". Так, у статті 98 Конституції передбачалось, що Рахункова палата є органом, який здійснює контроль лише за витрачанням (а не надходженням) коштів, причому – витрачанням коштів лише Державного бюджету, а не тих коштів, які перебувають поза межами коштів Державного бюджету (коштів Пенсійного та інших фондів, коштів органів місцевого самоврядування, отриманих як субвенції з Державного бюджету тощо).

Неузгодженість майже одночасно прийнятих Конституції та Закону „Про Рахункову палату" в подальшому дала підстави Президенту звернутись до Конституційного Суду України з поданням про невідповідність Конституції України низки положень Закону „Про Рахункову палату".

Конституційний Суд України визнав неконституційними ті положення Закону, які закріплювали за Рахунковою палатою владно-розпорядчі повноваження – право давати обов'язкові до виконання об'єктами перевірок приписи, а також зупиняти рух коштів на рахунках об'єктів перевірок у разі невиконання цих приписів. Свою позицію орган конституційної юрисдикції аргументував тим, що здійснення Рахунковою палатою – органом, який має похідні від парламенту функції – владно-розпорядчих повноважень суперечить принципу поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову.

Loading...

 
 

Цікаве