WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → "Інформаційний ринок та ""інтелектуальне піратство""" - Курсова робота

"Інформаційний ринок та ""інтелектуальне піратство""" - Курсова робота

Які здобутки боротьби з інтелектуальним піратством можна констатувати на даний час? Головний із них - виникнення ринку легальних продуктів інтелектуальної власності. В Україні з'явилося декілька великих операторів ринку інтелектуальної продукції. У секторі відеопродукції це "Інтерфільм", в секторі аудіопродукції – "Ukrainian Records", у секторі комп'ютерних програм – "Квазар-мікро", "Софтпром", Центр ліцензійного програмного забезпечення, в секторі мультимедіа – "Мультитрейд", Національна мультимедійна компанія. Уперше за всю новітню історію не тільки зарубіжні, а й українські автори та виконавці почали отримувати прибуток від продажу примірників своїх творів [16].

Виникнення легального ринку крім надання прибутку державі й авторам кардинально змінило ситуацію із захистом прав інтелектуальної власності. Тепер такий захист - це вже не тільки справа правоохоронних органів. Оператори ринку матеріально зацікавлені в його дієвості. Поява легального ринку інтелектуальних продуктів українського виробництва ставить крапку на багатьох піратських операціях, кожен продукт повинен мати свою ціну. Нація повинна отримувати винагороду за свою інтелектуальну працю, а не бездумно діставати від піратів чужий інтелектуальний допінг. І тоді поряд із малодоступними населенню України виробами іноземних корпорацій знайдуть попит і більш дешеві продукти українських виробників музики, фільмів, книжок та програм для комп'ютерів.

На сьогоднішній момент держ.службовцям репрезентуються матеріали законопроекту "Про використання Відкритих форматів даних та Вільного програмного забезпечення в державних установах і державному секторі господарства", розробленого в атмосфері широкого публічного обговорення та з допомогою численних ентузіастів групою фахівців, та внесеного на розгляд Верховної Ради України народним депутатом України, Віце-президентом Ради Європи Б. І. Олійником. Цей документ пропонує швидкий та відносно безболісний для бюджету (тобто дешевший, ніж ліцензійні виплати всім західним виробникам комерційного програмного забезпечення) спосіб вирішення проблеми – для програмного забезпечення комп'ютерної техніки. Суть полягає в тому, що перед застосуванням жорстких "каральних заходів" (які нині широко застосовуються) – держава повинна запропонувати власним підприємствам, бізнесу та громадянам взагалі – альтернативні рішення, які не зводилися б виключно до лобіювання інтересів тих або інших закордонних виробників програмного забезпечення. Подані документи описують механізм та кроки, в результаті яких в Україні в найкоротші строки і в масовому вжитку може з'явитися альтернативне ліцензійне програмне забезпечення, яке за ціною практично не відрізняється від неліцензійних ("піратських") програм, і таким чином прийнятне у всіх випадках, коли підприємство або громадянин не можуть дозволити собі придбання дорогого закордонного комерційного програмного забезпечення. Принагідно комплекс пропонованих заходів вирішує повністю або частково ряд інших "гострих" питань – як-от:

відсутність програмного забезпечення, відкритого для детального вивчення і відповідно ліцензованого ("з відкритим кодом") у сферах освіти та науки;

широка доступність суспільно-важливої інформації для населення та створення реальної бази для проектів на кшталт "електронного уряду";

відповідність інформаційних стандартів потребам силових відомств;

відродження української індустрії програмного забезпечення;

відповідність останнім міжнародним стандартам та тенденціям у сфері розвитку програмного забезпечення [11].

Загальновідомо, що Україна займає 4 місце в світі за кількістю дипломованих та сертифікованих фахівців у сфері інформаційних технологій.

Загальновідомо, що більшість тих фахівців або емігрує за першої можливості, або працює в офшорних місцях за копійки, і що таким чином абсолютно всі гроші, які наша держава витратила на їх навчання - доконечно і безповоротно вилітають в трубу, а рідне міністерство освіти та науки в результаті, хоче того чи ні – працює на закордонні технологічні корпорації.

3.2 Спільна діяльність світових організацій у боротьбі з інтелектуальним піратством

Вже близько року працює в Україні Альянс ділового програмного забезпечення Business Software Alliance (BSA). Завдання цієї всесвітньої організації - захист розробників програмного забезпечення від піратства. Асоціація об'єднує фактично всіх основних розробників програмного забезпечення, від таких монстрів, як Adobe, Autodesk, Apple, Corel, EMC, HP, IBM, Intel, Microsoft та ін. і до локальних, місцевих розробників. Єдиною метою асоціації є захист авторських прав на програмне забезпечення. Створена наприкінці 1980-х років, коли власне програмне забезпечення стало не додатком до комп'ютера, а необхідним інструментом бізнесу, на сьогодні BSA працює у 80 країнах світу. Торік вона поширила свою діяльність і на Україну. До того окремі правовласники (зокрема Microsoft) захищали в нашій державі свої авторські права самостійно. Тепер зусилля об'єднані в межах однієї асоціації. Незважаючи навіть на те, що продукти деяких компаній-членів BSA є конкурентами на ринку, всі розробники виступають союзниками у захисті своїх прав. Низка заходів була присвячена інформуванню громадськості про стан справ з піратством в Україні. Зросла і кількість т.зв. перевірок - заходів, які здійснюють правоохоронні органи щодо діяльності суб'єктів господарювання, використання ними ліцензійного програмного забезпечення. До речі, діяльність BSA не поширюється на приватних користувачів. Інша справа - комерційні структури, які піратський "софт" використовують як інструмент бізнесу. Такі дії є безпосереднім порушенням закону.

Як BSA впливає на правопорушників? Формат роботи такий: з різних джерел отримується інформація про можливі правопорушення. Це можуть бути анонімні повідомлення, може бути сигнал від продавця ліцензійного програмного забезпечення, який потерпає від піратської конкуренції, чи сигнал від самого правовласника. BSA звертається до компанії із листом-попередженням, в якому йдеться про відповідальність за скоєні порушення авторських прав, і закликає придбати ліцензійне програмне забезпечення. Якщо протягом певного часу відповіді немає, тобто таке звернення ігнорується, тоді вони звертаються до правоохоронних органів із заявою-проханням провести перевірку певної компанії. Заява подається від імені кількох правовласників: тих, чиї продукти може використовувати порушник. У багатьох випадках після такої заяви проводиться перевірка. Представник розробника програм або представник BSA, не приходить до порушника, це може зробити лише правоохоронна система. Відсоток перевірок, які здійснюються саме з метою переслідування порушників, зростає. Минулого року в Україні відбулося близько 250 перевірок саме щодо дотримання прав компаній-членів BSA. А загалом у 2008 році було близько 1000 справ про порушення авторських прав. Не так уже й багато, але й немало. Коли ж перевірка засвідчує, що використовують піратські копії програмного забезпечення, у міліції є підстави порушити або адміністративну, або кримінальну справу. Різниця між ними полягає у розмірі шкоди, спричиненої діями порушника, а розмір обраховується, зважаючи на вартість програмного продукту. Умовно кажучи, якщо підприємство на трьох комп'ютерах використовує неліцензійну операційну систему, Microsoft Office і Adobe Phоtоshop, вартості цих продуктів цілком вистачає для порушення кримінальної справи (мінімальний розмір шкоди для неї на сьогодні становить 6 400 грн. - це вартість невеликої кількості програмних продуктів). Буде покарано окремого співробітника - керівника підприємства або системного адміністратора, а також фінансові санкції накладуть на підприємство як юридичну особу. В цьому суть роботи асоціації.

Оцінюючи досвід боротьби з "інтелектуальним піратством" інших країн, зокрема сусідніх, відзначається, що акцент на виховну роботу там навіть більший, аніж на карні заходи. Там апелюють до таких почуттів, як гідність, повага до себе, притаманні сучасній цивілізованій людині. І такі заходи є деколи значно дієвішими, ніж перевірки за участі міліції. Але така пропаганда повинна бути постійною. Закордонні колеги активно розробляють нові методи боротьби з інтелектуальним піратством у цифрових мережах, впроваджуючи різні системи відносин на ринку інтелектуальної власності. Планується створення своєрідних копірайт-центрів, що видаватимуть ліцензії на використання творів, матимуть власну базу даних та контролюватимуть отримання авторами винагороди [17]. Але реалізація такої системи неможлива без створення всесвітньої бази даних та обміну інформацією на державному рівні. Над розробкою загальної мережі, що дозволить країнам використовувати єдину пошукову стратегію та обмінюватися технічною та відомчою інформацією вже працюють патентні відомства США, Японії та деяких країн Європи. Наші російські колеги розглядають у найближчому майбутньому можливість створення веб-депозитарію - спеціалізованого архіву для об'єктів інтелектуальної власності, що розміщені в електронному вигляді в мережі Інтернет. Це дасть можливість автору в разі виникнення суперечки підтвердити свої права на твір. Без перебільшення, епохальним рішенням можна назвати проект створення всесвітньої інформаційної мережі відомств з інтелектуальної власності, що у березні 1998 року був схвалений Асамблеєю держав - членів Всесвітньої організації інтелектуальної власності. Передбачається, що нова система, яка матиме назву Wiponet, дасть змогу всім країнам-учасницям обмінюватися даними про здобутки інтелектуальної власності кожної з держав Також Wiponet візьме на себе виконання частини функцій ВОІВ, зокрема можливою буде подача та реєстрація міжнародних заявок в електронному вигляді. Така потужна світова інфраструктура, без сумніву, допоможе вирішити багато проблем інтелектуальної власності, у тому числі і в нашій країні [12]. А закордонний досвід буде корисний українським громадянам при вирішенні суперечок у суді.

Loading...

 
 

Цікаве