WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Утворення Української Народної Республіки. Державний лад і право УНР - Реферат

Утворення Української Народної Республіки. Державний лад і право УНР - Реферат

навіть, напередодні збройного конфлікту з радянською Росією у неї під боком активно і майже вільно діяли більшовицькі організації, публікувалися опозиційні видання, серед них найзапекліший опонент Центральної Ради - газета "Пролетарская мысль". Разом з тим, відомими є й протилежні факти, досить назвати лише розстріл арсенальців у січні 1918 p.
Втім, ця роздвоєність була зумовлена загальною хворобою Центральної Ради, яка впливала на її діяльність, - насамперед організаційною неспроможністю,
Весною 1918 p., вже після повернення до Києва, Центральна Рада вдалася до останніх спроб якось змінити ситуацію. Саме тому пропонувалося розширити повноваження губернських комісарів - їм надавалося право "видавати обов'язкові постанови по справах, які торкаються порушення громадського порядку та спокою і державної безпеки". Губернські комісари мали застосувати за порушення виданих ними обов'язкових постанов штраф до 3000 крб. або карати тюрмою строком до 3 місяців.
Крім того, 6 квітня Центральна Рада ухвалила утворити "Анкетно-слідчу комісію для досліду випадків анархії й неправомірного поводження властей цивільних і військових, з'ясування політичних і соціальних умов на місцях". Анкетно-слідча комісія утворювалася у складі 25 членів Центральної Ради і мала виконувати такі функції:
"дослід неправомірного поводження властей цивільних і військових на місцях, вживання заходів і видання розпоряджень щодо усунення і попередження цих явищ, з'ясування політичної і соціальної ситуації на місцях", а також інші завдання. Все це свідчило про позитивну тенденцію в політиці Центральної Ради, яка прагнула боротьбу з анархією поєднати з боротьбою проти зловживань представників місцевої влади, а головне, мати якусь об'єктивну картину того, що відбувається за межами столиці.
Судова система. 27 листопада Мала Рада затвердила запропонований Генеральним Секретаріатом законопроект, відповідно до якого "суд на Україні твориться іменем Української Народної Республіки". 12 грудня Секретарство судових справ внесло на розгляд Центральної Ради законопроект про утворення до скликання Установчих зборів тимчасового Генерального Суду, і через три дні він був ухвалений Центральною Радою.
"Генеральний Суд, - йшлося в ст. 1, - складається з трьох департаментів: цивільного, карного і адміністративного і виконує по цілій території України всі функції, належні досі Правительствующему Сенатові в справах судових і в справах нагляду над судовими установами і особами судового відомства". Члени Генерального Суду мали звання генеральних суддів, а їх повноваження - до затвердження Генерального Суду на основі конституції - визначалися дореволюційним російським законодавством, зокрема "Учреждением судебных установлений". Цим же законодавством керувалися й суди першої інстанції.
Проблем чинності законодавства колишньої Російської імперії торкалися ще дві статті зазначеного акта. Так, у ст. 8 вказувалося, що "Генер. Суд в своїй чинності пристосовується до законів, нормуючих чинність Правит. Сенату, і порядкує їх з нинішнім законом про утворення Генер. Суду і ухвалами законодавчого органу України", а ст. 9 підтверджувалося, що "декрети Правит. Сенату в справах повсталих на території України і подані йому до проголошення Генер. Судом своєї діяльності визначаються У. Н. Республікою за правосильні і обов'язкові для судових установ України".
Генеральний Суд після формування свого персонального складу мав розробити свій "докладний регламент" і через секретарство судових справ подати його на затвердження Центральною Радою. Взагалі це секретарство мало значний вплив на діяльність Генерального Суду.
У подвійному підпорядкуванні опинилася так звана "прокура-торія". З одного боку, вона діяла при Генеральному Суді і називалася - Прокураторія Генерального Суду, а з другого - її регламент затверджувався секретарством судових справ, і воно ж надавало одному з прокурорів звання старшого й доручало "провід над прокураторією". На початку січня 1918 p. Центральна Рада ухвалила й спеціальний закон "Про упорядження прокураторського нагляду на Україні".
Важливий крок на шляху формування судової системи Центральна Рада зробила ЗО грудня 1917 p. Вона спеціальним законом визнала "неправомочність київської, харківської й новочеркаської судових палат з 1 грудня 1917 p." і одночасно ухвалила ще один закон - "Про заведення апеляційних судів". Повноваження, "обсяг ділання" й внутрішня організація нових апеляційних судів за деякими деталями майже не відрізнялись від попередніх судових палат.
Нарешті, необхідно назвати й закон "Про умови обсадження і порядок обрання суддів Генерального і апеляційних судів" від 23 грудня 1917 p. Всі судді обиралися Центральною Радою більшістю в 3/5 голосів.
Цікаво, що на практиці вибори суддів проходили в обстановці конкурентної боротьби. Як свідчать протоколи засідання Центральної Ради від 2 квітня 1918 р., на ньому було обрано п'ятеро Генеральних суддів, причому для голосування пропонувалося 17 кандидатур. Так само для обрання членами Київського апеляційного суду пропонувався 41 кандидат, за списком для голосування було внесено ЗО кандидатів, а обрано лише 10.
Наприкінці квітня 1918 p. Центральна Рада знову мала розглянути питання про Генеральний суд. Так, 18 квітня Генеральне писарство винесло на її розгляд проект закону "Про зміну Артикулу І Закону про Генеральний Суд", яким, зокрема, йому пропонувалося надати й функції Головного Військового Суду щодо справ, вирішуваних на території України.
Законодавча діяльність Центральної Ради. Проголошення У HP докорінно змінило орієнтири в обстановці, коли молода держава опинилася віч-на-віч з проблемою невідкладного законодавчого регулювання найважливіших проблем життя країни.
25 листопада Центральна Рада ухвалила закон про порядок видання законів, згідно з яким "до сформування Федеративної Російської республіки і утворення її конституції виключне й неподільне право видавати закони для Української Народної Республікиналежить Центральній Раді", а "право видавати розпорядження в обсягу урядування на основі законів належить Генеральним Секретарям Української Народної Республіки". Разом з тим цей закон не підтвердив дію "всіх законів і постанов", які мали чинність на території У HP до 27 жовтня (тобто російського законодавства) і не були скасовані Універсалами, законами і постановами Центральної Ради й Генерального Секретаріату. Водночас розпочався процес формування власної правової системи.
В галузі державного будівництва найбільш вагомим з огляду на стратегічні завдання Центральної Ради став закон "Про вибори до Установчих зборів Української Народної Республіки". Це був найбільший за обсягом закон, прийнятий Центральною Радою, 183 статті якого детально регламентували порядок організації й проведення виборів.
Закон затверджувався в два етапи. Спочатку, 11 листопада 1917 p., Центральна Рада ухвалила його перший розділ, що складався з десяти глав: "Загальні статті" (у ній, зокрема, наводився перелік "виборчих округ"); "Про виборче право" (відповідно до ст. З "право участі в виборах до Установчих зборів Української Народної Республіки мають громадяни Російської республіки обох полів, котрим до дня виборів вийде 20 років", позбавлялися ж виборчих прав "засуджені правосильними судовими вироками", "невиплатні боржники, признані правосильною
Loading...

 
 

Цікаве