WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Українська держава у 1654—1659 pp. - Реферат

Українська держава у 1654—1659 pp. - Реферат

Українська держава у 1654-1659 pp.
За Березневими статтями навесні 1654 p. Б.Хмельницький вже в союзі з Росією розпочинає війну з Польщею, щоб завершити об'єднання українських земель в етнічних межах, аж до Вісли й угорського кордону. Разом з тим, гетьман наполегливо зміцнює вже існуючу незалежну українську державу.
Територія незалежної України. Договір 1654 р. не торкався територіального складу української держави. Малося на увазі, що у підданство до Росії переходять землі України, на яких проживали українці, що звільнилися з-під влади Польщі. Це був великий простір: на лівому березі Дніпра - Чернігівщина і Полтавщина, на правому - Київщина, східна Подолія, частина Волині. Вже після січня 1654 р. у Польщі була відвойована частина Білорусії, яка приєднувалася до України як Білоруський полк. Запорізька Січ також входила "під високу руку" російського монарха, оскільки складала невід'ємну частину України, хоча й мала автономне становище.
Суспільний устрій. Звільнення з-під влади Польщі, формування самостійної національної держави створили сприятливі умови для піднесення виробничих сил України. Цьому сприяло вигнання польських феодалів та виключення їх з економічного життя України, зменшення магнатсько-шляхетського землеволодіння, збільшення дрібної козацької власності на землю, а, отже, і виробників, що працювали на ринок з послабленням тиску феодальної експлуатації.
Феодали. Основна маса земель вигнаних польських феодалів була передана до скарбниці, а також дісталася козацькій старшині. У такий спосіб клас феодалів поповнився козацькою старшиною. Було встановлено, що кожний обраний на посаду в один із трьох урядів, діставав шляхетні права, старшина ставала пануючим кла сом. Феодали (старшина та шляхта) привласнили також привілеї вигнаних з України польських феодалів - за ними закріплювалося виключне право на зайняття промислами (поташним, пивоварним. млиновим), а також оптовою торгівлею. Б.Хмельницький надавав феодалам захисні універсали, що підтверджували їх привілеї.
Духовенство. Змінився і статус православного духовенства. За договором 1654 p. православна церква в Україні була відновлена в своїх правах. Царський уряд підтвердив права та привілеї православного духовенства та пообіцяв не порушувати їх. Привілейоване становище православного духовенства визначалося роллю, яку церква відігравала в ідеологічному та політичному житті України. Правове становище духовенства наближалося до статусу шляхти.
Реєстрове козацтво. Уточнюється правовий статус такої групи населення, як реєстрове козацтво. За Березневими статтями з останнього мало бути сформовано військо України. Тому після 1654 p. реєстровими стали вважати усіх, хто служив у війську. Звідки, мабуть, і з'явилася нова назва реєстрового козака - "воинского звания человек".
Як відомо, реєстр був оголошений в 60 000 козаків. Проте Б.Хмельницький, щоб зменшити соціальну напруженість, залишив у складі реєстру додатково ще значну кількість осіб. Реєстровці були майнове заможними, інакше вони не могли б нести службу. Цар не давав їм платні, а служба потребувала витрат. Реєстровці були власниками землі. Джерелом земельних володінь більшості з них було захоплення земель, які стали безхазяйними у 1648-1654 pp. Рядові реєстрові козаки несли військову службу (бойову і похідну), яка була досить важкою та підлягала тільки своїй козацькій адміністрації.
Селяни-посполиті. Основну масу економічно підлеглого населення, як і раніше, складали селяни (посполиті). "После войны Богдана Хмельницкого, як осели люди, тогда можайные пописались в казаки, а бедные остались в мужиках", тобто посполитими і феодально залежними. Це становище відповідало інтересам і наполяганням козацької старшини, які були чітко відображені у статтях Б.Хмельницького.
Разом з тим слід відмітити таке нове явище як збільшення прошарку вільних селян. Це сталося внаслідок скасування польського землеволодіння та зменшення землеволодіння української шляхти. До того ж, значна маса селян, яка брала участь у війні, спроміглася увійти до розряду вільних жителів військових поселень, де вони покозачилися. Ці покозачені селяни набули право на володіння землею і на особисту свободу.
Це явище великого значення - воно на той час послабило систему феодального гноблення в Україні. М.Драгоманов зазначав, що після 1654 p. сільське населення України здебільшого було вільним. Вільні селяни підлягали козацькій адміністрації. Тих селян, які не покозачилися, було повернуто феодалам, проте режим експлуатації був пом'якшений. Як і раніше, Хмельницький закликав феодалів поводитися скромно з підлеглими, не переобтяжувати їх феодальними повинностями.
Приватновласницькі селяни зберігали право переходу. Проте українські феодали користувалися будь-якою нагодою, щоб це право обмежити. Особливо вони старалися не допустити переходів селян у козаки. Чіткого правового відмежування козацтва від селянства Хмельницький так і не зробив.
Міське населення. Після 1654 p. кількість міського населення України, а головне - його роль в економіці, зростає. З вигнанням польської шляхти багато міст вийшло з-під її феодальної влади і більшість городян одержали особисту волю. Основну частину населення міста складали міщани. "Ті, що не пристали до козаків, пішли у міщани". Тому часто термін "городяни" визначає саме цю частину населення міста. Термін "міщани" поширився й на усіх жителів полкових і сотенних міст. Провідна роль у житті міст перейшла до українського населення. Б.Хмельницький збільшив число міст, що управлялися за магдебурзьким правом. Він звільнив ці міста від постоїв та інших військових обов'язків, надавав купцям і ремісникам різні пільги.
Політичний устрій. Згідно з Березневими статтями в Україні зберігався апарат влади та управління - військово-адміністративна, військово-козацька і полково-сотенна система, яка склалася у 1648-1654 pp. Гетьман Б.Хмельницький твердо і впевнено очолив цю систему.
За наявності великих повноважень та впливу гетьман не був єдиновладним правителем. Як такий, він, перш за все, був важливою складовою частиною військово-адміністративної і полково-со-тенної організації, яка (і, насамперед, генеральний уряд) визначала його політику, спрямовувала його дії. Козацька старшина, шляхта, військо були опорою гетьмана.
Після 1654 p. полковий устрій поширюється й на Слобожанщину. З введенням полкового та сотенного територіального поділу тут засновується полкова та сотенна адміністрація. У 1652 p. створюється Острозький полк, потім Ьюмський, Охтирський, Сумський та Харківський. Острозький полк заснували переселенці-козаки та селяни Чернігівського полку, чим встановлювалася спадковість між полковою організацією України та Слобожанщини. Організація на цій території відрізнялася лише тим, що в адміністративних і військових справах вона була підпорядкована безпосередньо білгородському воєводі, а через нього - Розрядному приказу. Харківський полк був підлеглий харківському воєводі.
Влада полкової організації поширювалася йна, так звані, ратушні міста. Це були міста, що знаходилися на території полку і не мали привілеїв щодо управління за магдебурзьким правом.
Але у привілейованих містах, що не підлягали безпосередньо полковій адміністрації, їх органи самоврядування входили до сфери влади гетьмана, яку вони визнавали.
Реєстрове військо. Стрижнем, основою військово-адміністративної організації були власні збройні сили, військо України.
За Березневими статтями чисельність реєстрового війська складала 60 000 чоловік. Це була постійна професійна армія, що виділилася з 300-тисячної маси українців-патріотів, які билися за
визволення своєї землі. Ця особливість є досить примітною, якщо врахувати, що у той час основу армій більшості країн Європи складали королівські навербовані частини і найманці-чужинці.
Назву збройних сил України після 1654 p. було уточнено - вони стали називатися "Войско его царского величества Запорожское".
Відповідно до договору 1654 р. Україна мала подавати воєнну допомогу Росії, тому війська України і Росії брали участь в усіх воєнних діях, які розпочинала Російська держава. Вже у 1654 p. реєстровці разом із російською армією пішли походом проти Польщі за визволення земель України, Білорусії, Росії.
Хмельницький значно збільшив чисельність реєстру до 80- 100 тисяч вояків проти визначених 60 тисяч, що виправдовувалося потребами війни. Армія України стає однією з сильніших армій
Loading...

 
 

Цікаве