WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Захист права інтелектуальної власності в Україні - Курсова робота

Захист права інтелектуальної власності в Україні - Курсова робота

Цивільно-правовий спосіб захисту прав

Суперечки, що пов'язані з порушенням прав інтелектуальної власності, підвідомчі загальним і господарським судам. Якщо хоча б однією зі сторін у суперечці є фізична особа, то зазначена суперечка підвідомча судові загальної юрисдикції.

Згідно із Законом України "Про судоустрій" такі суперечки передбачено розв'язувати також і в адміністративних судах, які наразі ще не почали функціонувати.

У випадку порушення прав потерпілий подає позов – заяву, звернену до суду, про відправлення правосуддя з метою захисту особистих чи майнових прав. У позовній заяві вказують форма захисту (заборона робити будь-яку дію, відшкодування збитків тощо), розмір завданого збитку, наводять докази обґрунтованості вимог.

За загальним правилом цивільного судочинства конкретна цивільна справа, як правило, розглядається за місцем перебування відповідача. У будь-якому судовому розгляді про порушення прав інтелектуальної власності зважуються два основних питання. Перше пов'язане зі встановленням чи не встановленням факту використання ОІВ, що знаходиться під охороною. Друге – з визначенням розміру збитків, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Власник прав на ОПІВ має право вимагати від порушника:

  • визнання прав власника;

  • відновлення становища, що існувало до порушення права;

  • припинення дій, що порушують право чи загрожують його порушенням;

  • відшкодування збитків, зокрема й втраченої вигоди тощо. Якщо в результаті незаконного використання ОПІВ порушник

одержав дохід, потерпілий має право вимагати відшкодування втраченої вигоди в розмірі, не меншому, ніж сума такого доходу.

Якщо одночасно з порушенням майнових прав порушено особисті немайнові права автора, то він може зажадати майнової компенсації за заподіяння йому морального збитку, розмір якої визначає суд. Наприклад, порушенням прав авторства є присвоєння результатів чужої творчої праці та спроба видати ці результати за власну розробку.

Суд, господарський суд має право прийняти рішення чи визначення про заборону випуску твору, використання постанови, фонограми передачі в ефір чи кабелем, про припинення їхнього поширення, про вилучення, конфіскацію всіх примірників твору, якщо буде достатньо даних про порушення авторського права та суміжних прав.

Застосування цивільно-правових санкцій за порушення прав на ОПІВ можливе в межах загального терміну позову, тобто протягом трьох років від дати, коли власник права Довідався чи мав довідатися про порушення свого права.

У Великій Британії, Німеччині та деяких інших країнах є спеціалізовані патентні суди. Це дає змогу зосередити досвід розв'язання патентних суперечок, створити умови для правильного й однакового застосування нормативних актів, скоротити кількість інстанцій, що розглядають суперечки.

В Україні поки що немає патентного суду, але є практика створення судових колегій з інтелектуальної власності, наприклад, при Вищому господарському суді України. У таких колегіях працюють судді, які мають спеціальну фахову підготовку з інтелектуальної власності й тому можуть компетентно розв'язувати суперечки щодо інтелектуальної власності.

Кримінальна відповідальність за порушення прав

Поряд з нормами цивільно-правового захисту прав на ОПІВ чинним законодавством передбачено також кримінальну відповідальність. Кримінальна відповідальність настає тільки тоді, коли матеріальна шкода в 200 й більше разів перевищила неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Якщо матеріальна шкода в 1000 й більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то матеріальна шкода вважається заподіяною в особливо великому розмірі. Зокрема, незаконний випуск під своїм ім'ям чи присвоєння авторства на чужий твір науки, літератури чи мистецтва, а також незаконне відтворення чи поширення такого твору, присвоєння авторства на чужі об'єкти права промислової власності чи розголошення без згоди автора змісту винаходу, корисної моделі чи промислового зразка до офіційної публікації про них визнається карним злочином.

Законодавство України передбачає також кримінально-правові санкції за незаконне зазіхання на комерційну таємницю. Карним злочином є незаконний збір з метою використання відомостей, що становлять комерційну таємницю (промислове шпигунство), якщо це наносить великий матеріальний збиток суб'єктові підприємницької діяльності. Як покарання передбачається застосування до порушника штрафу в розмірі від 200 до 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавляння волі від 2-х до 5-ти років тощо.

Залучення до кримінальної відповідальності конкретних винуватців злочину не унеможливлює вимог про відшкодування заподіяного збитку.

У судовій процедурі розв'язання спорів важливе місце займають докази. Розрізняють три форми доказів: "документальний доказ" – доказ, наданий у письмовому вигляді чи у вигляді будь-якого документа; "речовий доказ" – доказ, що існує у вигляді предметів; "показання свідків" – усні свідчення експерта. Наявність охоронного документа – патенту чи свідоцтва – є важливим доказом.

4.3 Захист прав інтелектуальної власності в рамках угодиTRIPS

Угода TRIPS є однією з найважливіших угод Світової організації торгівлі (COT). Необхідною умовою для вступу України в COT є обов'язкове виконання угоди TRIPS. Цю угоду світова спільнота визнала як правовий документ, що охоплює питання, пов'язані з охороною прав на ОПІВ, які розглядаються як товар.

Відповідно до вимог частини III угоди TRIPS, "захист прав інтелектуальної власності" країни-учасниці зобов'язуються забезпечити на своїй території дію таких процедур, які дозволяють здійснювати заходи, що запобігають порушенню законодавства в сфері охорони прав інтелектуальної власності та їх недопущення.

Стаття 41 угоди TRIPS зазначає, що законодавство кожної країни повинно мати норми, що дозволяли б удатися до ефективних дій, спрямованих проти будь-якого порушення прав інтелектуальної власності, зокрема й термінові заходи для запобігання порушенням і правові санкції на випадок подальших порушень.

Угода TRIPS передбачає захист прав інтелектуальної власності за допомогою адміністративних процедур, цивільно-правові способи захисту прав, а також карні процедури та штрафи, що їх можуть застосувати до порушників прав.

Подальше вдосконалення національного законодавства України здійснюється з урахуванням вимог цього важливого міжнародного нормативного акта.

У ст. 61 угоди TRIPS 1964 p. (розділ 5 частини III "Кримінальні процедури") зазначено, що засоби покарання за порушення авторського права мають передбачати позбавлення волі, штрафи достатні за розміром порівняно з іншими злочинами подібної тяжкості.

Порівнюючи норми Кримінального кодексу України з нормами угоди TRIPS щодо відповідальності за порушення прав інтелектуальної власності, можна констатувати, що Цивільний кодекс України передбачає недостатню відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності (максимальна – п'ять років позбавлення волі). Для порівняння: за крадіжку 5000 гривень передбачається позбавлення волі до восьми років. Водночас збитки правовласника в разі порушення прав інтелектуальної власності можуть бути в десятки, а то й у сотні разів більшими й таке порушення є тією ж крадіжкою.

Відзначимо, що кількість справ, які розглядають у судах і предметом яких є інтелектуальна власність, з року в рік зростає (рис. 8.2) [73].

Цікаво знати, які саме ОПІВ є предметом розгляду в судах. Аналіз 126 господарських спорів показав, що їх предметом були такі об'єкти права інтелектуальної власності [118]:

  • торговельні марки – 87;

  • винаходи – 22;

  • промислові зразки – 10;

  • корисні моделі – 2;

  • комерційні таємниці – 1;

  • раціоналізаторські пропозиції – 1.

Підсумовуючи, можна констатувати, що на сьогодні в Україні вже сформовані законодавча й організаційна системи, які прямо або опосередковано забезпечують захист прав у сфері інтелектуальної власності.

Перелік посилань

  1. Інтелектуальна власність в Україні: правові засади та практика. – Наук, практ. вид. у 4-х т. / За заг. ред. О.Д. Святоць-кого. – К.: Видавничий дім "Ін Юре", 1999.

  2. Охрана промышленной собственности в Украине: Монографія / Под ред. А.Д. Святоцкого, В.Л. Петрова. – К.: Издательский дом "1н Юре", 1999. – 428 с.

  3. Підопригора О.А., Підопригора О.О. Право інтелектуальної власності. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 336 с.

  4. Дроб'язко B.C., Дроб'язко P.В. Право інтелектуальної власності: навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 512 с.

  5. Сергеев А.П. Право интеллектуальной собственности в Российской Федерации. – М.: "Теис". – 1999. – 704 с.

  6. Крайнев П.П., Роботягова Л.І., Дятлик І.І., Патентування винаходів в Україні / За ред. П.П. Крайнева. – К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 2000. – 340 с.

  7. Демченко Т.С. Охорона товарних знаків. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. – 184 с.

  8. Зинов В.Г. Управление интеллектуальной собственностью: Учебное пособие. – М.: Дело, 2003. – 512 с.

  9. Цыбулев П.Н. Оценка интеллектуальной собственности: Учебное пособие – К.: Ин-т интел. собств. и права, 2005. – 196 с.

  10. Цыбулев П.Н. Маркетинг интеллектуальной собственности. – К.: Ин-т интел. собств. и права, 2004. – 184 с.

  11. Зинов В.Г. Управление интеллектуальной собственностью в Оксфордском университете / ст. Интеллектуальные ресурсы. Интеллектуальная собственность. Интеллектуальный капитал. // Сост. и общ. ред. В.Г. Зинов. – М.: АНХ, 2001. – с. 27–58.

Loading...

 
 

Цікаве