WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Захисник у кримінальному судочинстві - Курсова робота

Захисник у кримінальному судочинстві - Курсова робота

За тими ж правилами допитується потерпілий, при чому його допит відбувається раніше допиту свідків /ст.308 КПК України/.

5. Участь захисника в проведенні експертизи на суді та допит експерта.

Висновок експерта є єдиним із видів доказів, що підлягає критичній оцінці учасниками процесу в числі інших доказів по справі в їх сукупності. Але перш ніж піддавати аналізу висновок експертизи по суті, захисник повинен вияснити, чи був його підзахисний повідомлений про призначення експертизи, складі експертів, питаннях поставлених перед ними, чи була надана йому можливість відводу експерта, пропозицій про вибір свого експерта, чи брав участь підсудний при самому проведенні експертизи, чи роз'яснено йому право на клопотання про проведення додаткової або повторної експертизи, тощо. У випадку порушень процесуального порядку, захисник повинен реагувати на них шляхом різних клопотань, які можуть бути заявлені в будь-який момент судового слідства.

При оцінці висновків судової експертизи учасники процесу, в тому числі і захисник, повинен приділити велику увагу обґрунтованості висновку, науковості методів експертизи, всебічності використання доказового матеріалу, об'єктивності і логічності висновків експерта.

Захисник повинен вияснити освіту, стаж роботи, спеціальну кваліфікацію експерта з тим, щоб переконатися в його компетентності. У випадку необхідності захисник ставить питання про заміну експерта, при чому може запропонувати суду запросити експерта, вказаного ним самим або його підзахисним.

Важливим елементом участі захисника в судовому слідстві є його участь в дослідженні речових доказів і документів /ст.313 КПК/

В ході огляду речових доказів захисник, у випадку необхідності повинен ставити підсудному і іншим присутнім особам питання, пов'язані з виясненням і уточненням обставин, що виявлені при огляді. При оцінці речових доказів захисник повинен співставляти їх з іншими доказами, враховувати сукупність обставин по справі, уважно слідкувати за оцінкою речових доказів іншими учасниками процесу і робити необхідні висновки. Захиснику слід звернути увагу на всі обставини, пов'язані з дотриманнями процесуальних правил збирання, дослідження, зберігання і використання при доказуванні речових доказів, застосування науково-технічних засобів при їх виявленні і огляді, тощо. Теж саме стосується і документів. В огляді місця події захисник бере участь з тими ж цілями, що і в огляді інших доказів /ст. 315 КПК/.

6. Участь захисника в судових дебатах.

Після судового слідства суд переходить до вислуховування судових дебатів, які полягають в промовах прокурора, громадського обвинувача, потерпілого і його представника, визначення і промови цивільного позивача, цивільного відповідача, або їх представників, захисника, громадського захисника. Судові дебати - це самостійна частина судового розгляду, де його учасники в промовах і репліках аналізують, оцінюють всі докази, що були предметом перевірки і дослідження і оцінюють інкриміноване діяння з суспільної і правової точки зору, характеризують особу підсудного, висловлюють свої міркування по суті обвинувачення, з приводу доцільності тієї чи іншої міри покарання, приділяється увага причинам і умовам, що сприяли вчиненню злочину.

Підготовча робота захисника до участі в судових дебатах складається з етапів: досудового, під час судового слідства, заключного (безпосередньо перед промовою).5

Досудова підготовка включає в себе: а) вивчення матеріалів кримінальної справи; б) ведення досьє захисника; в) бесіда з підзахисним; д) вивчення законодавства, а також матеріалів судової практики та юридичної літератури з деяких питань; е) опрацювання лінії захисту у справі; ж) складання письмового варіанту або розглянутих тез промови.

Під час судового слідства основна увага захисника приділяється дослідженню зібраних у справі доказів в плані виявлених даних, які свідчать на користь підсудного.

Заключна частина роботи по підготовці захисника до промови відбувається під час виступів інших учасників процесу. Слухаючи їх, захисник вносить зміни в схему промови, обмірковує контраргументи, відмічає те, що потребує додаткового роз'яснення, обґрунтування, спростування.

Найважливішу частину підготовки промови складає робота над її змістом. Все, що має значення для вирішення питання про винність або невинність підсудного, для вірної кваліфікації скоєного, для визначення міри покарання, має знайти відображення в промові захисника. Водночас в ній не повинно бути малозначних дрібниць, які загромаджують промову, не дають бачити чіткості та переконливості доводів, що наводяться.

Робота над формою промови складається з находження плану, що найбільше відповідає змісту промови розташування матеріалу /композиція промови/, найбільш вразливих засобів переконання, що справляють найбільше враження. Не може бути в захисній промові використана будь-яка альтернатива, тобто наявність в частині прохання двох висновків, які суперечать один одному. Відкрита альтернатива в промові - це прояв безпринципності. Однак у захисній промові цілком можлива завуальована альтернатива., тобто в змісті промови можна висвітлювати обставини, які дають можливість обрати іншу позицію, але остаточний висновок у промові може бути тільки один.

Репліка захисника як за своїм змістом, так і за формою різко відрізняється від промови. Репліка - це відповідь прокурору на його репліку. Адвокат не повинен повторювати в репліці те, що він сказав в промові, але може доповнити промову. Композиція репліки будується в залежності від того, що сказав прокурор.

У репліці повинні бути чітко сформульовані: суть протиріччя між державним обвинувачем та захисником; доводи, які спростовують доводи прокурора, та факти, які посилюють ці доводи; остаточні висновки, які випливають з усієї аргументації захисника.

Репліка вся побудована на полеміці з прокурором. Тому репліка звичайно відрізняється великою напруженістю та пристрасністю. У зв'язку з цим виникає питання про межі полеміки. Основне правило, яке повинно виконуватись в судовому процесі - це ввічливість та коректність.

Полеміка може бути гострою, але доки вона залишається суперечкою по суті справи і торкається доводів противника, вона не виходить за межі можливого. Як тільки полеміка переходить з твердого ґрунту фактів та доводів на особистість противника, вона втрачає принциповий характер.

Суд, при винесенні вироку, ставить на своє обговорення питання про те чи мало місце діяння, що приписується підсудному, чи містить воно склад злочину, чи вчинив його підсудний, чи підлягає він покаранню і якому, саме. На цих основних питаннях зосереджується увага захисної промови.

Серед процесуалістів і адвокатів немає єдиної думки щодо методики безпосередньої підготовки судової промови і щодо її змісту. А.А.Ципкін стверджує: що: "Звичайно захисна промова містить в собі такі елементи: І/ громадсько-політична оцінка справи; 2/ розбір доказів; 3/ юридична кваліфікація; 4/ характеристика особи обвинуваченого; 5/ висновки6, що в судових промовах розбір доказів займає велике місце і часто є їх основною частиною. Правильна суспільна і юридична оцінка діяння досягає цілі лише тоді, коли буде доведено що мало місце діяння і його вчинив підсудний. Робота по розбору доказів в захисній промові /роботі/ полягає в систематизації і оцінці доказів.

В результаті оцінки доказів захисник може прийти до висновку, що докази не підтверджують пред'явленого обвинувачення, що їх недостатньо для визначення підсудного винним, або що докази прямо спростовують пред'явлене обвинувачення. Ці висновки можуть стосуватися питання про недоведеність вчинення підсудним інкримінованого йому діяння, вони можуть стосуватися і самої події злочину. І в тому і в іншому випадку ставиться питання про виправдальний висновок. Аналіз доказів в захисній промові може закінчитися висновком про наявність сумнівність в питанні про винність, що виключає можливість винесення обвинувального висновку.

Захисник в своїй промові повинен дати конкретний аналіз вчиненого діяння. Велику складність при цьому складає правильна юридична кваліфікація злочину з чітким сказанням на його об'єкт, об'єктивну сторону, суб'єкт, суб'єктивну сторону, тощо.

Захисник перш за все повинен глибоко проаналізувати особу правопорушника, його дієздатність, осудність, виявити наявність умислу необережності з глибоким їх аналізом. В результаті цього повинен зробити аргументований висновок про вчинення діяння з визначенням його кваліфікації.

Loading...

 
 

Цікаве