WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Застосування технологій електронної комерції в державі - Курсова робота

Застосування технологій електронної комерції в державі - Курсова робота

Реферат з теми:

Застосування технологій електронної комерції в державі

1. Поняття "електронна комерція", та її напрями, пов'язані з органами державного управління

Під електронною комерцією на сьогодні розуміють надання товарів і послуг за допомогою електронних каналів зв'язку (зазвичай, Internet). При цьому може забезпечуватися в режимі "on-line" виконання таких функцій:

надання інформації про товари та послуги;

оформлення замовлення і видача рахунку;

оплата та оброблення трансакцій.

Вирізняють чотири основні групи суб'єктів електронної комерції:

1) споживачі (consumer) - фізичні особи;

2) бізнесові організації (business);

3) державні органи (government);

4) фінансові установи, що забезпечують розрахунки між іншими суб'єктами електронної комерції.

Відповідно до того, яким чином здійснюється взаємодія суб'єктів, виділяють різні напрями електронної комерції (рис. 1.1), найбільш відомими і поширеними з яких є:

В2С (business-to-consumer) - передбачає надання компаніями товарів і послуг кінцевим споживачам. Яскравий приклад реалізації цього напряму - електронні магазини в Internet;

В2В (business-to-business) - продаж товарів і послуг через Internet між компаніями. Прикладом є різноманітні товарні біржі, торгові майданчики в Internet.

Рис. 1.1 - Напрями електронної комерції

Менш відомими є напрями електронної комерції, що реалізуються за участю державних органів та установ:

G2G (government-to-government) - автоматизація відносин і документообігу між державними відомствами. Для взаємодії та інформаційного обміну між відомствами необхідним є використання загальнонаціональних стандартів. У ряді країн такі стандарти існують. У Великобританії, зокрема, це стандарт e-Gі (e-Government Іnteroperabіlіty Framework), заснований на XML. Взаємодії типу G2G можуть проходити в електронній формі не тільки між відомствами однієї держави, але й між відомствами різних держав. Деякі міжнародні організації вже займаються стандартизацією форматів документів для різних форм міждержавної взаємодії. Наприклад, UN ECE (Unіted Natіons Economіc Commіssіon for Europe - Європейська економічна комісія ООН) розробила стандарт документів для міжнародної торгівлі - UNeDocs (EN), що також базується на XML. Учасниками взаємообміну за UNeDocs можуть бути, зокрема, митні служби різних держав (хоча цим застосування стандарту не обмежується).

В2G (business-to-government) - надання комерційними компаніями товарів і послуг державним установам. Цей напрям реалізується останнім часом у використанні урядами розвинених країн мережі Internet для проведення закупівель (від публікації оголошень до опублікування результатів угод). Так, за прогнозами деяких аналітиків, у США держзакупівлі через Internet у 2003 р. становитимуть 70 млрд дол., при цьому обсяг дрібних контрактів без проведення тендера - 18 млрд дол. Реалізація цього напряму може здійснюватися за допомогою B2G-торговельних майданчиків, на яких проводяться тендери чи аукціони.

G2В (government-to-business) - напрям передбачає надання послуг державними органами бізнес-організаціям і включає: автоматизацію розрахунків з податків, сертифікацію, надання інформації з питань законодавства і права та ін.

G2C (government-to-consumer) - напрям передбачає надання урядовими установами послуг кінцевим споживачам через Internet. Особливістю такого напряму електронної комерції є те, що оплату послуг урядових установ ми здійснюємо наперед (сплачуючи податки). На сьогоднішній день цей напрям найменш розвинений, однак має досить високий потенціал, особливо в соціальній та податковій сферах. Серед послуг, які можуть надаватися державою громадянам через Internet можна назвати такі:

заповнення податкових декларацій та збирання податків;

реєстрація транспорту;

оплата квитанцій за комунальні послуги та штрафів;

надання інформації з питань законодавства і права (правові бази даних) та ін.;

C2G (consumer-to-government) - напрям, який передбачає надання громадянами послуг державі. Прикладами можуть слугувати:

електронне голосування;

опитування громадської думки та ін.

Реалізація більшості з цих напрямів здійснюється на основі аутсорсингу, тобто передання стороннім організаціям, які спеціалізуються на цих видах послуг.

2. Концепція "електронного уряду"

На сьогодні під терміном "електронний уряд" розуміють державні інформаційні комп'ютерні системи, призначені для взаємодії з окремими громадянами, а також структурами, що не входять в уряд (бізнесовими, громадськими організаціями, регіональними і муніципальними органами влади тощо) за допомогою електронних каналів зв'язку (зазвичай, Internet).

Усі системи, що діють усередині уряду (бухгалтерська система чи система обліку кадрів), є частиною урядових інформаційних систем, але не є частиною "електронного уряду".

Тобто поняття "електронний уряд" охоплює всі системи, призначені для реалізації взаємодій G2C, C2G, G2B, B2G, G2G.

Можна виокремити п'ять основних послідовних стадій розвитку "електронного уряду":

1) присутність - на цій стадії створюються сайти різних міністерств і відомств, що містять інформацію про їхнє призначення і напрями діяльності, постійно оновлювані новини про діяльність державних органів та т. ін. При цьому сайти, як правило, не підтримуються централізовано і не поєднуються в єдиний портал;

2) інтерактивна взаємодія - користувачам надається можливість завантаження типових форм різних офіційних документів, отримання офіційної електронної пошти, організації взаємодії через веб-сайт - уведення питань і одержання відповідей громадян за допомогою e-mail та ін.;

3) проведення транзакцій - користувачі можуть реально здійснювати різні угоди (транзакції) з держустановами в режимі "on-line". Для цього передбачається створення спеціальних сайтів (наприклад, для сплати штрафів, замовлення паспортів, подовження терміну дії ліцензій і патентів) для підтримки відповідних сервісів не тільки для центральних, а й для міських і навіть районних органів влади;

4) Об'єднані портали - передбачається створення об'єднаних порталів різних відомств і служб, через які можна здійснювати будь-які види транзакцій, для яких раніше потрібно було звертатися безпосередньо в даний державний орган. Через регіональні портали стає можливою реєстрація підприємств, оформлення фінансових документів, легалізація іноземних документів і т. ін. З'являються регіональні портали, що поєднують у собі як весь спектр державних послуг, так і послуги недержавного сектору - приєднуються системи електронної комерції, Internet-банкінгу;

5) безшовна взаємодія - повна інтеграція електронних послуг у межах країни. Передбачається створення електронної системи державного управління на основі єдиних стандартів, урядовий портал стає єдиною точкою доступу до всіх послуг - і для громадян, і для бізнесу.

За допомогою реалізації концепції електронного уряду можна досягнути:

  1. підвищення ефективності взаємодії органів державної влади як у внутрішньому (апаратному) середовищі, так і з громадянами та бізнес-структурами;

  2. підвищення "прозорості" влади за рахунок переходу на новий рівень зворотного зв'язку як із громадянами, так і з бізнесом;

  3. антикорупційності уряду - "електронний уряд" дає змогу працювати без безпосереднього контакту, що знижує ризик корупції, а також зводить до мінімуму дискримінацію за національною ознакою, статтю, економічним статусом;

  4. скорочення державного апарату, а отже, й зниження витрат на його утримання та ін.

У подальшому "електронний уряд" може перетворитися на систему державного керування на основі електронних засобів оброблення та передавання інформації. Проте на сьогодні існують три ключових моменти для досягнення успіху в проектах створення "електронного уряду" у будь-якій країні світу. Це:

  • прийняття відповідного законодавства, яким чітко визначалися б права та обов'язки людини в "електронному суспільстві" (гарантії нерозповсюдження персональної інформації, електронний підпис і т. ін.);

  • створення розгалуженої телекомунікаційної інфраструктури, що сприятиме активному розвитку різних сфер соціально-економічного життя суспільства;

  • надання можливості доступу до нових технологій самим широким верствам населення шляхом: зменшення вартості доступу до Internet, організації навчання використанню нових технологій; встановлення Internet-кіосків і т.д.

Loading...

 
 

Цікаве