WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Забезпечення виконання господарських зобов’язань у сфері банківського кредитування - Курсова робота

Забезпечення виконання господарських зобов’язань у сфері банківського кредитування - Курсова робота

У підрозділі 1.3. "Поняття засобів забезпечення виконання господарських зобов'язань, що виникають у сфері банківського кредитування" проаналізовано загальну структуру забезпечувальних правовідносин у сфері кредитування суб'єктів господарювання, визначено поняття "забезпечення виконання господарських кредитно-банківських зобов'язань". Обґрунтовано необхідність сполучення господарсько-правових засобів зі всіма правозабезпечувальними заходами (методи переконання, примусу й заохочення).

Під засобами забезпечення виконання господарських кредитно-банківських зобов'язань запропоновано розуміти передбачені законом або господарським кредитним договором спеціальні засоби, що стимулюють належне та реальне виконання боржником покладених на нього зобов'язань, а також забезпечують задоволення законних вимог кредитора у разі невиконання (неналежного виконання) своїх обов'язків боржником.

Дисертант вважає неприпустимим залучення до сфери забезпечення виконання господарських кредитно-банківських зобов'язань всіх передбачених чинним законодавством забезпечувальних засобів. Аналіз сучасного механізму кредитування суб'єктів господарювання, а також результати проведеного автором анкетування практичних співробітників банку, що мають безпосереднє відношення до кредитного процесу, свідчать про найбільше поширення таких передбачених діючим законодавством засобів забезпечення належного виконання господарських кредитно-банківських зобов'язань, як застава, гарантія та порука платоспроможних суб'єктів господарювання. Окрему увагу приділено аналізу застосування господарських санкцій, страхування, а також державної гарантії у сфері забезпечення належного виконання господарських кредитно-банківських зобов'язань.

Автор акцентує увагу на специфіці застосування забезпечувальних засобів у сфері господарювання. Особливість вибраної тут методології забезпечення виконання кредитно-банківських зобов'язань обумовлюється необхідністю сполучення господарсько-правових засобів зі всіма правозабезпечувальними заходами (методи переконання, примусу й заохочення). Указана інтерпретація забезпечувальних засобів, цілеспрямовано впливаючи на свідомість учасників сфери банківського кредитування, стимулює їх належну поведінку та формує її відповідну мотивацію. Особливу увагу приділено класифікації існуючих засобів забезпечення виконання господарських зобов'язань, що виникають у сфері банківського кредитування.

Розділ 2. Аналіз упровадження правових засобів забезпечення виконання господарських зобов'язань, що виникають у сфері банківського кредитування складається з чотирьох підрозділів і присвячений дослідженню проблем правового регулювання та специфіки застосування сучасних засобів забезпечення виконання господарських кредитно-банківських зобов'язань.

Підрозділ 2.1. "Аналіз факторів, що сприяють здійсненню господарських правопорушень у сфері банківського кредитування"розкриває питання теоретичного аналізу детермінації погроз, що виникають у сфері кредитування суб'єктів господарювання.

Якісно проведений аналіз детермінант господарських кредитно-банківських правопорушень може значно підвищити ефективність вирішення комплексу завдань, які пов'язані з забезпеченням належного виконання кредитування суб'єктів господарювання. Одним з превентивних заходів скоєння різноманітних кредитно-банківських правопорушень є поінформованість про фактори, що стимулюють протиправну активність у сфері банківського кредитування. Усю сукупність детермінант неналежного виконання господарського кредитно-банківського зобов'язання автор поділяє на "загальні" та "спеціальні" фактори (детермінанти).

Під "загальними детермінантами" пропонується розуміти внутрішні проблеми функціонування господарської системи, що обумовлюють скоєння різноманітних господарських кредитно-банківських правопорушень. Зокрема, вказується на те, що об'єктивна природа загальних детермінант господарських кредитно-банківських правопорушень обумовлена розладом базових інститутів системи господарювання України, до яких належить, безумовно, й інститут банківського кредитування суб'єктів господарювання. До цих детермінант автор відносить загострення кризових економічних явищ; нестабільність політичної обстановки; погіршення економічної кон'юнктури ринку; ослаблення державного контролю за сферою банківського кредитування.

На відміну від загальних, "спеціальні детермінанти", мають більш-менш суб'єктивну природу та являють собою специфічні чинники, що обумовлюють скоєння протиправних вольових актів учасниками господарського кредитно-банківського зобов'язання. До них пропонується відносити неналежну організацію кредитного моніторингу; прогалини побудови (використання) системи забезпечення належного виконання господарських кредитно-банківських зобов'язань; скоєння кримінальних злочинів, дисциплінарних, адміністративних, фінансових проступків, що посягають на сферу банківського кредитування; проблеми правового регулювання сфери кредитування суб'єктів господарювання тощо.

У підрозділі 2.2. "Застава як засіб забезпечення належного виконання господарського кредитно-банківського зобов'язання" розглядаються господарсько-правові аспекти застосування інституту заставного забезпечення та проблеми неузгодженості норм господарського та цивільного законодавства, що регламентують функціонування заставного механізму. Зокрема, вказується на існування різних підходів законодавця у цивільному та господарському законодавстві при визначенні терміна "застава" та декларативний характер цивільно-правової позиції щодо опису предмета застави у статті 584 Цивільного кодексу України.

Функціонування механізму заставного забезпечення у сфері кредитування суб'єктів господарювання характеризується певною господарсько-правовою специфікою, що обумовлено, на думку дисертанта, специфічним об'єктом забезпечення (господарським кредитно-банківським зобов'язанням) та особовим складом його учасників. Автор проаналізував особливості функціонування та специфіку правового регулювання заставних відносин з участю таких заставодавців: державне комерційне, казенне, комунальне підприємство, акціонерне товариство та інші суб'єкти господарювання.

Підрозділ 2.3. "Державна гарантія як засіб забезпечення належного виконання господарського кредитно-банківського зобов'язання"присвячено дослідженню специфіки функціонування інституту державної гарантії.

У дисертації подається авторське визначення поняття "державна гарантія". Державну гарантію автор розуміє як специфічний засіб забезпечення виконання господарського зобов'язання, за яким держава (гарант) бере на себе обов'язок задоволення вимог кредитора принципала (бенефіціара) шляхом виплати останньому грошової суми у випадках, розмірах та способах, що передбачені письмовим підтвердженням про видачу державної гарантії (гарантійною угодою).

Автор визнає державну гарантію як найбільш характерний господарсько-правовий засіб забезпечення належного виконання господарських кредитно-банківських зобов'язань. Такий висновок пояснюється низкою специфічних рис державної гарантії, до яких автор відносить стратегічну важливість кредитно-банківських зобов'язань, що забезпечуються державною гарантією; чітко виражений вертикальний характер відносин, що пов'язані з функціонуванням інституту державної гарантії; необхідність ратифікації Верховною Радою України кредитних проектів, що забезпечуються державною гарантією; компенсацію гарантійних зобов'язань за рахунок бюджетних коштів; надання державної гарантії на умовах платності, що обумовлено частиною 2 статті 17 Бюджетного Кодексу України тощо.

У підрозділі 2.4. "Інші сучасні засоби забезпечення належного виконання господарського кредитно-банківського зобов'язання"досліджені колізійні проблеми функціонування забезпечувальних правовідносин.

Автор акцентує увагу на проблемах упровадження в банківську практику низки забезпечувальних засобів, а саме господарських санкцій, страхування, поруки, банківської гарантії. Проаналізовано їх забезпечувальну сутність, проблеми правового регламентування та перспективи упровадження в сучасну практику банківського кредитування суб'єктів господарювання.

На думку дисертанта, серед господарських санкцій, що забезпечують виконання кредитно-банківських зобов'язань, особливе місце займає неустойка. Дисертант пропонує відрізняти її забезпечувальну та компенсаційну функції. Аналізуючи специфіку застосування поруки у сфері забезпечення виконання господарських кредитно-банківських зобов'язань, автор акцентує увагу на особливості її суб'єктного складу. Відповідно до діючого господарського законодавства поручителем у господарському кредитно-банківському зобов'язанні є виключно платоспроможний суб'єкт господарювання, в той час, як поручителем у сфері цивільних зобов'язань може виступати будь-яка особа (декілька осіб), у тому числі і фізична.

Розділ 3. Підвищення ефективності захисту господарських зобов'язань, що виникають у сфері банківського кредитування від протиправних посягань складається з двох підрозділів, де проаналізовано організаційні та правові засоби підвищення безпеки господарських кредитно-банківських зобов'язань, а також шляхи удосконалення сучасного законодавства, що регулює забезпечення їх належного виконання.

Loading...

 
 

Цікаве