WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства - Курсова робота

Забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства - Курсова робота

Відповідно до п. 2 ч.4 статті 6 відомості про заходи безпеки та про осіб, взятих під захист, є інформацією з обмеженим доступом. На документи, що містять таку інформацію, не поширюються правила, передбачені ч. 2 і 3 ст. 48, ст. 217 — 219 і 255 КПК України. Оригінали та направлені до виконання копії постанов органу дізнання, слідчого, прокурора, суду (судді) про вжиття заходів щодо забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, зберігаються за правилами таємного діловодства. За цими ж правилами здійснюються підготовка, облік, зберігання, використання і знищення таких документів.

Органи, які забезпечують безпеку зобов'язані дотримуватися законності і ставитися з повагою до прав та свобод громадян.

В чинному законодавстві чітко визначено права та обов'язки працівників, що здійснюють заходи по забезпеченню безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також осіб, взятих під захист. Лише точне і неухильне виконання даних прав та обов'язків може забезпечити захист осіб, що сприяють судочинству, від загрози з боку кримінальних елементів. Логічним також є висновок, що коли особа, яку захищають не виконує умови здійснення заходів безпеки і законні вимоги органів, які забезпечують безпеку, то останній може відмовитись від виконання покладених на нього завдань у зв'язку з неможливістю їх виконання.

Стаття 5 Закону України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві" визначає, що особи взяті під захист, мають право:

а) подавати клопотання про вжиття заходів безпеки або про їх скасування;

б) знати про застосування щодо них заходів безпеки;

в) вимагати від органу дізнання слідчого, прокурора суду застосування додаткових заходів безпеки або скасування здійснюваних заходів;

г) оскаржити незаконні рішення чи дії органів, які забезпечують безпеку, до відповідного органу вищого рівня, прокурору або до суду.

Стаття 525 КПК України передбачає право на оскарження рішення про відмову в застосуванні заходів безпеки або про їх скасування відповідному прокурору або суду, а якщо така постанова винесена прокурором – вищестоячому прокурору або суду. Відповідно така постанова судді або ухвала суду може бути оскаржена особою, якої вона стосується, до вищого суду.

Прокурор здійснює нагляд за законністю, обгрунтованістю і своєчасністю вживання заходів забезпечення безпеки щодо учасників кримінального процесу. У цьому плані він може давати слідчому і органу дізнання писмові вказівки, відміняти незаконні рішення відповідних осіб, розглядати скарги у встановлені терміни і приймати відповідно до закону необхідні рішення, особисто приймати необхідні процесуальні рішення, вилучати кримінальу справу в одного слідчого і передавати її іншому. Зазначені права має і начальник слідчого відділу.

Особи взяті під захист зобов'язані:

а) виконувати умови здійснення заходів безпеки і законні вимоги органів, які забезпечують безпеку;

б) негайно інформувати названі органи про кожен випадок погрози або протиправних дій щодо них;

в) поводитися з майном та документами, виданими їм у тимчасове користування органом, який забезпечує безпеку, згідно з установленими законодавством правилами.

Неприйняття або несвоєчасне прийняття або прийняття недостатньо обгрунтованих рішень, невжиття , несвоєчасне вжиття достатніх зоходів щодо забезпечення безпеки осіб, зазначених у статті 2 Закону України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві", працівниками суду і правоохоронних органів тягне за собою дисциплінарну або кримінальну відповідальність. Розголощення відомостей про заходи безпеки особами, які прийняли рішення про застосування цих заходів, або особами, які їх здійснюють, тягне за собою дисциплінарну відповідальність, а у випадках, коли розголошення таких відомостей призвело до тяжких наслідків, - кримінальну відповідальність. Розголошення ж таких рішень особою, взятою під захист, тягне адміністртивну, а якщо призвело чи могло призвести до тяжких наслідків, - кримінальну відповідальність.

Неприйняття рішення по забезпеченню безпеки осіб, які потребують захисту, означає, що при наявності необхідніх підстав питання по суті службовою особою, яка повинна прийняти рішення про вжиття заходівбезпеки, не розглядається, відповідної постанови чи ухвали не приймається.

Несвоєчасне прийняття рішення означає, що відповідна постанова чи ушвала прийнята службовою особою в строки пізніше трьох діб або у невідкладному випадку – не була прийнята негайно, або не була своєчасно доведена до органу, який має здійснювати заходи безпеки.

Прийняття недостатньо обгрунтованих рішень означає, що при наявності достатніх підстав вважати, що існує реальна небезпека особі, яка потребує захисту, службова особа органу, від якої залежить рішення про вжиття заходів безпеки, приймає рішення про їх недоцільність зазначає в постанові про вжиття заходів, які явно не забезпечують реальну небезпеку особі, що потребує захисту.

Невжиття заходів для безпеки означає, що службова особа органу, який здійснює заходи безпеки, одержавши постанову з зазначенням конкретних заходів і строків їх здійснення від органу який приймає рішення про вжиття заходів безпеки, не виконує відповідних приписів.

Несвоєчасне вжиття зоходів для безпеки означає, що вказана вище ссслужбова особа застосовувала заходи безпеки вже після того, як почався розвиток події, що призвело до тяжких наслідків, які вказаними заходами в силу їх несвоєчасності відвернути вже було неможливо.

Невжиття достатніх заходів для безпеки означає, що службова особа вжила такі заходи безпеки, які не стали перепоною для настання тяжких наслідків, причому вона повинна була і могла усвідомлювати, що вжиті заходи є недостаттніми, такими, що не забезпечують безпеки особи, взятої під захист, і при умові, що могли відвернути вказані наслідки.

Для осіб, взятих під захист, передбачена майнова відповідальність (стаття 26 Закону України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві") за втрату майна, виданого для забезпечення безпеки. Втрата може виражатися в продажі, заставі чи передачі іншим особам, а також в загубленні чи пошкодженні.

3. Характеристика та особливості застосування заходів забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві.

Закон закріплює перелік заходів безпеки стосовно осіб, взятих під захист:

-особиста охорона, охорона житла та майна;

-видача спеціальних засобів індивідуального захисту та оповіщення про небезпеку;

-використання технічних засобів контролю та прослуховування телефонних та інших переговорів, візуальний нагляд;

-заміна документів та зміна зовнішності;

-зміна місця роботи або навчання;

-переселення в інше місце проживання; поміщення в дошкільний

-виховний заклад або в заклад органів соціального захисту населення;

-забезпечення конфіденційності відомостей про особу;

-закритий судовий розгляд.

З урахуванням характеру і ступеня небезпеки для життя, здоров'я, житла та майна осіб, які підлягають захисту, можуть застосовуватися й інші заходи безпеки.

Спробуємо проаналізувати ефективність застосування перелічених засобів безпеки.

Особиста охорона, охорона житла та майна. Житло та майно осіб, які потребують захисту, можуть бути обладнані засобами протипожежної та охоронної сигналізації, можуть бути змінені номери їх квартирних телефонів та державні номерні знаки транспортних засобів, що їм належать. Щодо цих осіб може бути встановлено особисту охорону.

Зазначені заходи безпеки включають у себе захист тілесної та "психологічної" недоторканості фізичної особи її життя та здоров'я від протиправних посягань; захист її житла та майна від пошкодження або знищення; забезпечення свободи пересування, відпочинку, дозвілля.

Забезпечення особистої охорониосіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві у разі виникнення реальної загрози їх життю та здоров'ю, покладається згідно Наказу МВС України №467 на спеціальний підрозділ міліції створений для забезпечення безпеки працівників суду, правоохоронних органів, осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їхніх сімей та близьких родичів і для охорони установ судових експертиз, у відповідності до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 року за № 335-Р "Про створення у структурі міліції громадської безпеки спеціальних підрозділів для забезпечення безпеки працівників суду, правоохоронних органів, осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві".

Loading...

 
 

Цікаве