WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Ефективність правового регулювання і шляхи її підвищення - Курсова робота

Ефективність правового регулювання і шляхи її підвищення - Курсова робота

Таким чином, процес демократизації українського суспільства потребує подальшого розвитку системи права. Діючий Основний Закон, зберігаючи свою правову інерційність, поступово перестав виправдовувати високі суспільні запити і сподівання щодо стимулювання процесів національного державотворення та правотворення. В основу конституційної доктрини покладено три висхідні ідеї, зміст яких передбачає по-перше, модернізацію системи стримувань та противаг між гілками влади, по-друге, забезпечення єдності виконавчої влади при збереженні її формування парламентом за результатами загальнонаціональних виборів і по-третє, розвиток народовладдя в Україні.

Висновки

В процесі вирішення завдань курсової роботи були зроблені наступні висновки.

1. Позитивне право володіє властивостями і механізмами, що забезпечують його реалізацію в житті суспільства. Правове регулювання – це цілеспрямована дія на поведінку людей і суспільні відносини за допомогою правових (юридичних) засобів. Правотворчі норми повинні враховувати, що коли сфера правового регулювання звужена в суспільстві виникає загроза свавілля, хаосу, навпаки коли сфера правового регулювання невиправдано розширена, особливо за рахунок централізованої державно-владної дії, створюються умови для зміцнення тоталітарних режимів, Предметом правового регулювання є суспільні відносини, то правове регулювання обумовлено деякими об'єктивними та суб'єктивними чинниками (рівень економічного розвитку, соціальної структури, тощо.).

Розглянуті найважливіші елементи правового регулювання, до них належать сфера, межи і механізм правового регулювання. З'ясовано, що сфера правового регулювання – це сукупність суспільних відносин, яку можна і необхідно впорядкувати за допомогою права і правових засобів Межі правового регулювання – межі владно-вольового впливу держави в особі її органів на суспільні відносини, поведінку людини. Особливість правового регулювання полягає в тому, що воно має специфічний механізм і використовується в розкритті взаємодії різних елементів правової системи. Кожний елемент виконує специфічну роль у регулюванні суспільних відносин.

Правове регулювання потребує конкретні заходи юридичного впливу, до таких відносять первинні методи правового регулювання, це централізоване імперативне регулювання (метод субординації) і децентралізоване, диспозитивне регулювання (метод координації). При цьому головні прийоми (заходи) правового регулювання це дозвіл, зобов'язання і заборона. Трьом способам правового регулювання (дозволянню, зобов'язуванню, забороні) відповідають три різновиди норм права. Юридична практика і теорія розрізняють також види правового регулювання – це нормативне (загальне) та індивідуальне регулювання.

2. Юридичні норми дієві тоді, коли вони відповідають об'єктивним умовам і закономірностям розвитку суспільства, в якому вони функціонують, коли їх зміст відповідає суспільній свідомості населення, в першу чергу принципам моральності і рівню правосвідомості, і коли норми даної галузі права діють погоджено з нормами має рацію інших його галузей. Термін "ефективність", який означає результат, наслідок того чи іншого явища притаманний і для правового регулювання. При цьому критерієм оцінки ефективності правового регулювання є співвідношення мети правового регулювання та реальних результатів правового регулювання.

Ефективна реалізація законів є можливою лише за умови забезпечення певної послідовності їх дій. процес демократизації українського суспільства потребує подальшого розвитку системи права.

Діючий Основний Закон, зберігаючи свою правову інерційність, поступово перестав виправдовувати високі суспільні запити і сподівання щодо стимулювання процесів національного державотворення та правотворення. В основу конституційної доктрини покладено три висхідні ідеї, зміст яких передбачає по-перше, модернізацію системи стримувань та противаг між гілками влади, по-друге, забезпечення єдності виконавчої влади при збереженні її формування парламентом за результатами загальнонаціональних виборів і по-третє, розвиток народовладдя в Україні.

Список джерел

  1. Декларація про державний суверенітет України, прийнята Верховною Радою Української РСР 16 липня 1990 р. – К.: Україна, 1990. – С. 3.

  2. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30. – Ст. 141.

  3. Актуальні проблеми теорії держави. Тимченко С.М., Бостан С.К., Легуша С.М та ін. – К: КНТ. – 2007. – 288 с.

  4. Кисель О.М. Функціональне призначення правового регулювання // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 10. – К., Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. – с. 27–35.

  5. Котюк В.О. Загальна теорія держави та права. – К.: Атіка, 2005. – 592 с.

  6. Лисенков С.Л. Загальна теорія держави та права. – К., 2006. – 355 с.

  7. Лисенков С.Л., Колодій А.М., Тих Теорія держави і права. – К: Юринком. -2005. – 448 с.

  8. Общая теория государства и права: Академический курс: в 2 х т. / Под ред. М.Н. Марченко. – Т. 2. Теория пра-ва. – М.: Зерцало, 1998. – С. 456–457.

  9. Онищенко Н.М., Бобровник С.В. Соціальна та юридична ефективність законодавства // Законодавство: проблеми ефективності. – К., 1995. – C. 19.

  10. Оніщук М. Нотатки не стороннього: до доктрини конституційних змін в Україні // День. – №63. – 2008.-с. 15–19.

  11. Олійник А.Ю та ін. Теорія держави і права: Навч. посіб. / А.Ю. Олійник, С.Д. Гусарєв, О.Л. Слюсаренко. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 176 с.

  12. Оніщенко Н.М. Правове регулювання та правовий вплив: поняття, взаємозумовленість та відмінність // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 25. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. – с. 3–7.

  13. Пендюра. Теорія держави і права України – К: Сплайн. – 2008. -192 с.

  14. Приходько О. Ефективність феміди // Дзеркало тижня. – №48. -2007. С. 5–7.

  15. Рабінович П.М. Основи загальної теорії держави і права. – К.: Атіка, 2001. – С 158–161.

  16. Руденко С.В. Щодо питання визначення поняття "межі правового регулювання" // Вісник. – Запоріжжя, 2002. – №3 (20). – с. 30–39.

  17. Сарновська С.О. Сучасний стан та подальший розвиток вчення про механізм правового регулювання // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 22. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. – с. 68–79

  18. Сіренко В.Ф. Визначення ефективності законодавства: методологічні аспекти // Законодавство: проблеми ефективності. – К., 1995. – С 3–13.

  19. Теорія держави і права: Навч. посіб. / А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков, С.Л. Лисенков – К.: Юрінком Інтер, 2003. – C. 264–265.

  20. Тарахонич Т.І. Місце правових відносин в системі елементів механізму правового регулювання // Правова держава. – К., 2003. – Вип. 14. – с. 45–55

  21. Теорія держави і права. Проблеми теорії держави і права: Навчальний посібник. / Автор-упорядник Кравчук М.В. – 3-є вид., змін. й доп. – Тернопіль: Карт-бланш, 2002. – 247 с.

  22. Теорія держави і права: Навч. посіб. / А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков, С.Л. Лисенков та ін.: За заг. ред. С.Л. Лисенкова, В.В. Копейчикова. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 368 с.

  23. Тімченко І. Розвиток конституційної реформи в Україні на сучасному етапі. // Дзеркало тижня. – №54. -2008. С. 5–8.

  24. Цвік М.В., Ткаченко В.Д., Богачова Л.Л., Петришин О.В., Олейников С.М. Загальна теорія держави і права: Підручник для студ. юрид. спец. вищ. навч. закладів освіти / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого / М.В. Цвік (ред.). – Х.: Право, 2002. – 432 с.

  25. Цуркан М. Проблеми судової влади в Україні // Юридична практика. – №57. -2007. с. 18–20.


 
 

Цікаве

Загрузка...