WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Етична культура юриста - Курсова робота

Етична культура юриста - Курсова робота

2. Визначення змісту і завдань професійної етики юриста.

Професійна етика є одним із підрозділів науки про мораль, її предметом є аналіз буття моралі, що регулює стосунки у сфері певної професійної діяльності людей. Слід підкреслити два принципові положень. З одного боку моральні засади професійної групи мають ґрунтуватися на загальнолюдських моральних цінностях, системі моральних норм та оцінок, що склалися як результат історичного розвитку суспільства. А з іншого – особливими завданнями професійної етики є обґрунтування морального значення тієї чи іншої професії для суспільства та людини, професійного морального ідеалу, моральне регулювання професійних відносин.

Оскільки правові суперечки обумовлені конфліктом інтересів людей, а юридична практика пов'язана з необхідністю розв'язання різноманітних конфліктних ситуацій, професійна діяльність юриста торкається найважливіших інтересів людей, їх благ, а й іноді долі. Все це накладає особливий тягар моральної відповідальності за результати своє діяльності на суддів, прокурорів, слідчих, адвокатів та інших працівників юридичного фаху, вимагає від цих осіб особливих морально-психологічних та вольових якостей. Слід враховувати й те, що до юристів, які працюють в правоохоронних та інших державних органах і наділені владними повноваженнями, ставляться підвищені моральні вимоги, ще й як до представників державних органів і держави, носіїв владних повноважень, охоронців закону.

Законність та правопорядок є надбаннями сучасного суспільства без яких воно не може нормально функціонувати та розвиватися, тому безперечно в існування належного режиму законності зацікавлені всі суб'єкти суспільних відносин. Проте конкретну відповідальність за підтримання рівня законності та правопорядку в країн несуть, перш за все, правоохоронці. Вимоги моралі, висока моральна культура для юриста мають особливе значення, оскільки цією професією нав'язуються уявлення про такі високі морально-правові принципи, як гуманність, справедливість, законність, об'єктивність тощо, без яких неможливо вирішувати завдання побудови правової держави, демократичного, соціально-орієнтованого гуманного суспільства.

Історія свідчить, що права людини часто зневажались можновладцями, а закон та юристи прислуговувались силі. Не набагато кращою є ситуація, коли права людини проголошуються, але їх не дотримуються, а то й повсякчасно порушують ті, хто повинен захищати. Саме тому у цій сфері соціальної життєдіяльності так багато залежить від виконавців, того людського потенціалу працівників правоохоронних органів, який має бути на боці законності і правопорядку, правоохоронців, які повинні показувати приклад виконання і моральних, і правових норм.

Діяльність представників різних підгруп юридичних професій має свою специфіку, обумовлену характером суспільних відносин, у яких вони беруть участь, що відбивається на їх морально-психологічних якостях. Але усі юристи керуються у своїй діяльності однорідними принципами, мають бути зорієнтованими на загальнолюдські моральні цінності і тому до них, як до представників правничої професії, ставляться єдині за своє сутністю морально-психологічні вимоги незалежно від конкретної сфери діяльності чи відомчої приналежності.

У правовій науці та етиці накопичений певний досвід дослідження, правової практики з позиції дотримання моральних норм, розв'язання на теоретичному рівні морально-юридичних суперечностей. Сформувались такі галузі етичного знання у правознавстві як судова та міліцейська етика і в цілому юридична етика. Свій внесок у дослідження питань юридичної і зокрема судової етики зробили праці А. Бойкова, І.Ф. Горського, В.М. Горшеньова та ін. У цих роботах аналізуються моральні засоби кримінального і цивільного судочинства, сукупність норм поведінки і моральні вимоги до працівників органів юстицій (суддів, прокурорів, слідчих, адвокатів, судових експертів, розглядаються проблеми морально-професійного обов'язку учасників судочинства, шкала моральних цінностей правосуддя виявляються такі ситуації у судовій діяльності, які підвладні тільки моральній регуляції і контролю, а також методи морального впливу в суді та інші.

Деякі з авторів у межах судової етики виділяють адвокатську та слідчу етику, В.В. Леоненко, С.Г. Любічев та інші вважають, що професійна етика юриста виступає як разове явище, що розв'язує загальні питання і проблеми, а її зміст складається із вчення про загальні моральні принципи і норми щодо правоохоронної і правозастосовчої діяльності юриста. В її межах вони виділяють судову етику як вид та її підвиди – слідчу та адвокатську. В. М. Грошевой з цього приводу зазначає, що професійна етика окремих юридичних спеціальностей має вивчати моральні вимоги, що ставляться суспільством і державою до професійної діяльності суддів, слідчих, прокурорів, адвокатів, державних працівників органів МВС та СБУ, а також особливості, специфіку та структуру моральних відносин, які виникають під час виконання ними функціональних обов'язків.

У минулому, коли йшов процес становлення етичної науки та професійної етики, наукова деонтологічній підхід, основи якого були закладені ще у XVIII ст. Відомо, що І. Кант один з родоначальників деонтологічного підходу обґрунтував категоричний і імператив, який передбачав: автономію, суверенність людини, як володаря волі – рівність усіх у моралі слідування обов'язку і відмову від своєкорисного інтересу. [4, с 86]

Професійна етика юриста най біле наближена до його професійної культури. Проте поняття "професійна етика юриста" передбачає і дії правника, не пов'язаних з правом, його професією чи виконанням службових обов'язків.

3. Правнича етика.

Предметом дослідження правової системи є мораль. Правнича етика розглядається як учення про морально-правові вимоги щодо діяльності юриста. Йдеться про вплив позитивного права, моральних норм, природного права на поведінку юриста, який формує етичний мотив його професійних вчинків. Такий підхід до визначення правничої етики, доцільно зумовлений вимогами соціуму загальнолюдськими моральними цінностями. Доцільно розглядати правничу етику як етику людської гідності, як моральний світогляд у якому існує тісний зв'язок між зовнішнім ділом юриста та його свідомістю. Такий зв'язок називається соціальним натуралізмом, що полягає в узгодженні соціальних явищ із законами природи. Професійні дії юриста мотивують найбільшу цінність тоді, коли вони будуть р-том , адекватним усвідомленням ним законів Всесвіту. В цьому випадку виявляється етична норма у юридичній діяльності. Вона отримує суспільне схвалення і сприймається громадянами як норма, встановлена позитивним правом. Етика є зовнішнім визначенням цінності або цінність є внутрішнім визначенням етики.

Професійна діяльність значною мірою впливає на юридичну творчість професійні дії юриста, будучи самої творчості на внутрішньому рівні, самі стають творчістю, але вже похідною, вторинною. В цьому полягає глибинна суть правничої етики вищого ступеня. Адже творчість юриста – це майстерність, професіоналізм, який передусім одержує етичну оцінку.

Професійна творчість юриста (як і кожної людини) має бути захищена суспільними законами і моральними нормами.

Зв'язок юридичних дій зі свідомістю правника можна розглядати і з позиції акмелогії, яка визначає вирішену межу здатності юриста до осмислення сутності права та сили його дії. Характерним у цьому випадку є те, що творча можливість визначає потенційні професійні можливості юриста, які асоціюються з очікуваною етичною нормою. Правнича етика відображає індивідуальну об'єктивну оцінку юриста. Тобто акмелогічний підхід стає визначальним чинником взаємозв'язку свідомості і дії, створюючи реальне етичне підґрунтя. Адже вимагати від правника можна лише те, що він зможе виконати, не переступаючи межі досконалості та дозволеного. Це буде етичною вимогою.

Головною у взаємозв'язку і дії є внутрішня сутність правничої етики, яка виявляється в умінні юриста оцінити власні професійні вчинки.

Суспільство в основному йде шляхом прогресу в галузі моралі, а звідси – і в галузі природно-правових світоглядів. Тому людське переконання чи свідомість людей є безпосереднім джерелом природного права.

Сукупність норм і саме визначення ними теоретичних форм знання все ще залишаються етичними проблемами. Суть проблеми полягає у тому, що життя є зв'язком переживань, внутрішньо усвідомленою причетністю, реальною доцільністю, сукупністю норм практичного розуму, проте закони цього зв'язку невідомі. Тому саме правнича етика вчить мудрості професійного життя.

Висновок

Розвинуте етичне мислення, багатство і відрефлектованість почуттів, самоповага і повага до інших, доброзичливість, відповідальність та інші складові внутрішньої культури, знання і дотримання етикету в загальному вигляді характеризують моральну зрілість юриста, свідчить про високий рівень особистісного прояву моральної культури. Для професії юриста вимоги моралі мають особливий сенс, оскільки істинні законність і правопорядок у суспільстві встановлюються там, де правоохоронці спираються на принципи гуманізму, справедливості, чесності. Кожний юрист повинен усвідомити, що чим швидше піде у минуле широко поширений на обивательському рівні, перекручений погляд, що корисний і хороший той юрист, який вміє грамотно обходити закон, а не той, хто допомагає правильно його дотримуватись і тлумачити, тим краще буде і для окремої людини, і для суспільства в цілому.

Список використаної літератури:

  1. Бризгалов І.В. Юридична деонтологія. Академія управління персоналом, 1998.

  2. Лозовой В.О., Петришин О.В. Л 72 Професійна етика юриста. Х: Право, 2004. 176с.

  3. Сливка С.С. Правнича деонтологія. Підручник – К.: Атака, 1999 – 336с.

  4. Сливка С.С. Юридична деонтологія. Підручник. Вид. 2-е, перероб. і поп. – К.: Атікс, 2003 – 320с.

Loading...

 
 

Цікаве