WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Суспільно-політичний лад і право в західноукраїнських землях (друга половина XVII ст. — друга половина XVIII ст.) - Реферат

Суспільно-політичний лад і право в західноукраїнських землях (друга половина XVII ст. — друга половина XVIII ст.) - Реферат

службі.
Однією з форм антифеодальної боротьби селянства, інших верств населення західноукраїнських земель була міграція на східноукраїнські землі, де вони вступали до козацтва, брали участь в антифеодальних війнах. Однак в силу об'єктивних і суб'єктивних причин козацтво як стан в західноукраїнських землях не склалося.
Міщани. Феодальні виробничі відносини перешкоджали містам розвиватися належним чином, де найбільшими привілеями користувалася заможна верхівка - патриціат (купці, домовласники, власники міської землі). Вони були тісно пов'язані з магнатами, протистояли середнім і найбіднішим городянам. Переважна частина ремісників об'єднувалася у цехи. Найнижчу ланку міського населення складали партачі - позацехові дрібні ремісники, різнороби, поденники.
У середині XVIII ст. в містах Східної Галичини проживало 333 тис. чоловік або 12,8% всього населення. На той час міщани втратили всі ознаки економічної незалежності. Єдиним привілеєм, яким вони користувалися, було право ярмаркової торгівлі.
На початку другої половини XVIII ст. для жителів міст був встановлений новий податок-акциз у виглядіпроценту від вартості товарів, проданих на ринках. Зберігалися і старі податки: шележні - податок на напої, чопові, якими обкладалися виробництво і продаж у міських шинках пива, меду, вина та оковитої, шос - міський податок на домовласників, губерна - обов'язок утримувати королівське військо під час його перебування в місті. Наприкінці XVII ст. правове становище міського населення визначалося категорією міст. Залежно від величини і кількості населення вони поділялися на три групи: Львів, королівські і муніципальні. Громадянство у кожному місті було спадковим і тривалий час в них зберігався старий порядок його одержання та втрачання.
На початку XVIII ст. у містах Закарпаття спостерігається скорочення міського населення. Навіть в комітатських центрах (Ужгород, Берегове та ін.) проживало лише кілька тисяч чоловік. Наприкінці XVII ст. в краї налічувалося 20 міст і містечок, більшість з яких належала приватним особам і державній скарбниці. Так, Ужгородом володіла казенна домінія, Мукачевим і Береговим домінія графа Шенборна, коронні міста Тячев, Хуст, Бишков знаходилися у віданні соляного, гірничорудного та лісового казенного управ- ління.
Феодали. Панівним класом в західноукраїнських землях залишались феодали, їх верхівку складали магнати. Основою соціально-економічної могутності останніх була фільварко-панська система. Зростання фільварків (поміщицьких садиб) відбувалось шляхом захоплення селянських наділів, відкраювання земель у громади і земель, що освоювалися, а також поширення панщини. Феодали користувалися виключним правом власності на землю, звільнялися від податків. Шляхетську власність не можна було конфіскувати без рішення суду. Шляхтича можна було заарештувати тільки за вчинення злочину. Найвищі світські та духовні посади заміщувалися тільки особами шляхетського походження, які користувалися також правом довічного володіння землею з державного фонду. Формально всі феодали були рівними між собою, але у Східній Галичині переважним правом користувалися польські поміщики, в Північній Буковині - румунські, а у Закарпатті - угорські та німецькі.
Захищаючи свої привілеї у суспільному устрої Речі Посполитої, шляхта намагалася обмежити, проте, не завжди успішно, проникнення до свого стану представників інших верств населення. Внаслідок цього у пактах-конвентах Сейму (1669 p.) з'явився інститут неповного шляхетства. Нова шляхта не мала права, аж до третього коліна, займати державні посади і обиратися депутатами сейму та сеймиків. Такі обмеження були характерними для періоду занепаду феодалізму, коли панівний стан будь-якої ціною прагнув захистити свої виключні права та привілеї.
Втрата шляхетства відбувалася через постанову суду про позбавлення шляхетської гідності, а також у випадку, коли шляхтича примушували зайнятися міськими професіями - ремеслом чи торгівлею. Паралельно зростала пауперизація дрібної шляхти. Зменшувалася і кількість землі, якою володіла середня шляхта. На початку XVIII ст. шляхта налічувала 95 тис. чоловік або 3,4% населення.
У Закарпатті на початку XVIII ст. відбувався своєрідний перерозподіл феодальної власності. Значна частина маєтків феодалів - противників Габсбургів була конфіскована і перейшла у володіння корони, а згодом була передана, переважно, німецьким феодалам. Це викликало незадоволення і опір угорських феодалів, значна частина яких на той час перетворилася на немешей (дрібних феодалів). Певного компромісу було досягнуто у 1711 p. укладенням у Шатмарі мирного договору між імператором Карлом і ватажком угорських феодалів Каролем. Згідно з договором останні зрівнювалися у правах з австрійськими дворянами. Угорська шляхта звільнялася від державних податків, які перерозподілялися між міщанами (12%) і селянами (88%).
Державний лад. Західноукраїнським землям у провінціях Малої Польщі відводилась роль колонії Речі Посполитої. Східна Галичина входила до складу руського воєводства, яке складалося з Львівських, Галицьких, Перемишлянських, Сянокських та Холмських земель. Північна частина Львівщини входила до складу Белзського воєводства, адміністративним центром якого був Львів. На чолі воєводства стояв воєвода, який призначався королем з числа магнатів. Найвищим станом - представницьким органом воєводства був генеральний сеймик, що збирався у Судовій Вишні. У 1677 р. на території воєводства знаходилося 3090 сіл, 160 міст та містечок. На середину 70-х років XVIII ст. у воєводстві проживало 1495 тис. чоловік.
У другій половині XVII ст. з послабленням ролі Сейму Речі Посполитої зросло значення земських сеймиків, розширилися функції локального самоврядування. На початку XVIII ст. була здійснена спроба обмежити сеймикове управління. За Конституцією 1717 p. з їх компетенції вилучили військові питання, а також переважну
Loading...

 
 

Цікаве