WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Суспільно-політичний лад і право в західноукраїнських землях (кінець XVIII — перша половина XIX ст.) - Реферат

Суспільно-політичний лад і право в західноукраїнських землях (кінець XVIII — перша половина XIX ст.) - Реферат

Правові положення, обов'язкові на території Галичини, містилися у спеціальних збірниках, що включали "накази і закони для всіх"", "вироки", "мандати" та інші правові акти. Вони друкувалися на польській і німецькій мовах. На цих же двох мовах друкувався "Провінціяльний звід законів" (Львів, 1827-1861 pp.), пізніше названий "Загальний вісник місцевих законів".
Західноукраїнські землі стали місцем апробації нового законодавства Австрійської імперії. Так, у 1797 p. було затверджено і набрав чинності спочатку в Західній, а згодом і в Східній Галичині новий цивільний кодекс, що змінив польське цивільне законодавство, заклавши у нього основи цивільного законодавства Австрії. 1 січня 1812 р. на усій території Австрійської імперії було введено у дію новий цивільний кодекс, що являв модернізований варіант попереднього кодексу.
У Північній Буковині цивільний кодекс було введено з 1 лютого 1816 p.
Австрійським цивільним законодавством були закріплені най-важливіші правові інститути феодальної власності. Поміщики про-довжували бути власниками землі. Податками ці землі стали обкладатися лише наприкінці XVIII ст. Вони були значно нижчими, ніж податки з рустикальних земель, що належали селянам.
Наприкінці XVIII ст. і до середини XIX ст. відбувається парцеляція - подроблення селянських земельних наділів, які передавалися у спадщину.
У сімейному праві Австрії зберігався церковний шлюб. З норм місцевого звичаєвогоправа в західноукраїнських землях діяла норма, відповідно до якої за кожним з подружжя, що пережило іншого, зберігалося право користування усім майном. Такий порядок був поширений і у селянському середовищі. Деякі майнові спори, особливо спадкові, розглядалися на підставі права Речі Посполитої, якщо воно застосовувалося до її поділу і не були врегульовані пізнішими законами.
Окремі положення цивільного кодексу було змінено наприкінці першої половини XIX ст. надзвичайними урядовими актами - так званими новелами. Вони стосувалися окремого розширення прав жінок і позашлюбних дітей, подальшого розвитку права зобов'язань.
У 1786 p. було затверджено загальну інструкцію для судів усіх інстанцій, яка регулювала порядок розгляду справ. Вона складалася з двох частин: перша стосувалася діловодства, друга - регулювала порядок судочинства. У 1807 р. у Східній Галичині набрав чинності новий цивільно-процесуальний кодекс, який було апробовано в окремих судах західноукраїнських земель.
У 1768 р. в Австрії було затверджено новий кримінально-процесуальний кодекс, що одержав назву "Терезіна", дію якого було поширено і на анексовану територію західноукраїнських земель. Кодекс складався з двох частин: перша стосувалася процесуального, а друга - матеріального права. Система покарань у кодексі була дуже жорстокою, процес мав інквізиційний характер з широким застосуванням катувань. Так, в Калуші у 1775 р. суд засудив до спалення кількох жінок похилого віку, злочином яких було "заго-ворення" оточуючих місто ланів.
У 1787 p. був прийнятий новий, австрійський кримінальний кодекс, який містив окремі положення, характерні для буржуазного кримінального права. У 1788 p. як доповнення до нього було введено новий статут кримінального судочинства. Наприкінці XVIII ст. кримінальний кодекс набрав чинності у Галичині, а незабаром - на усій території Австрійської імперії.
Кримінальний кодекс 1787 p. сприйняв певні прогресивні положення, зокрема обмеження покарання смертю. Проте покарання залишалися жорстокими. В останньому десятиріччі XVIII ст. репресії дещо пом'якшилися, однак, незабаром були прийняті нові норми, спрямовані проти революційного руху.
У 1796 p. було введено у дію західногалицький кримінальний кодекс, який після апробації був покладений в основу загальноав-стрійського кодексу 1803 p., який позначався порівняно високою правовою технікою. Проте кодекс не був позбавлений ряду феодальних пережитків.
Перша половина XIX ст. для історії держави та права України була періодом відсутності української національної державності і включення земель України як адміністративних одиниць з напівколоніальною адміністрацією до складу Російської та Австрійської імперій. Важливою особливістю цього періоду було збереження української національної правової системи у вигляді визнаних як Росією, так і, певною мірою, Австрією українських збірників нормативних актів та вимушена їх згода на застосування звичаєвого права в українських землях.
Наприкінці першої половини XIX ст. у Європі назріла нова соціально-економічна та політична криза, почався новий етап національно-визвольного руху. Українська нація разом з народами Європи перебувала в очікуванні революційного вибуху, буржуазних реформ.
Український народ не змирився із втратою національної держави. Він не втрачав надії на її відновлення. Ці сподівання, оптимістичні настрої дослідники називають живим духом Полуботка. На формування цих прагнень впливали ідеї Французької революції, національні визвольні рухи у Західній Європі та Росії. Передова частина українського суспільства, його інтелігенція зверталися до героїчної історії свого народу, наполегливо шукали шляхи відновлення української державності. Великий вклад у цю благородну справу внесли українські таємні революційні гуртки і товариства.
"Руська Правда" - програма Південного товариства декабристів визнавала за Україною право увійти в складі рівноправних областей до майбутньої Російської республіки. Товариство об'єднаних слов'ян, яке приєдналося до Південного товариства, бачили Україну як суверенну республіку в складі федерації слов'янських держав.
Ці ідеї були продовжені Кирило-Мефодіївським братством, створеним у 1846 p. з видатних представників українського народу, - М.Гулака, М.Костомарова, П.Куліша, Т.Шевченка та ін. Програма братства передбачала національне визволення України і входження її до федерації слов'янських народів. "І Україна буде непідлеглою Річі Посполитій в Союзі Слов'янськім..."
Слід підкреслити, що програма Кирило-Мефодіївського братства поєднувала боротьбу за визволення України та відновлення її самостійності з боротьбою за соціальну рівноправність, свободу слова, вірувань, друку. При цьому братчики надавали Україні провідну - месіянську - роль в організації федерації слов'янських народів.
Loading...

 
 

Цікаве