WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Суспільно-політичний лад і право в західноукраїнських землях (кінець XVIII — перша половина XIX ст.) - Реферат

Суспільно-політичний лад і право в західноукраїнських землях (кінець XVIII — перша половина XIX ст.) - Реферат

встановленого в інвентарях, що врешті-решт залишилося добрим наміром. У 1783 p. уряд офіційно відновив право поміщиків на фізичне покарання селян.
Урбаріальний закон 1766 p. зміцнив у Закарпатті економічне і політичне панування німецьких і угорських феодалів, що було підтверджено патентом 1785 p.
У Північній Буковині перевагу фільварочно-панської системи було закріплено в "Певних пунктах", затверджених Марією Терезі-єю 11 листопада 1769 p. Встановлювалося повне і виключне право феодалів як на землю, так і на селян, юридичне було оформлено кріпацьку залежність селян.
Державний лад. Після захоплення західноукраїнських земель Австрією територія Східної Галичини увійшла до складу так званого "КоролівстваГаличини і Володомерії з великим князівством Краківським і князівствами Освенцімським і Заторським". 1774 р. для ведення галицьких справ у Відні було створено Галицьку надвірну канцелярію на чолі з канцлером, який виконував функції голови уряду.
У 1775 p. було утворено Галицький провінційний становий сейм (постулатовий сейм). В ньому засідали представники трьох станів: магнатів і лицарів, духовенства, а також представники королівських міст. Компетенція сейму була досить обмеженою та й скликався він час від часу. Головне призначення сейму полягало у поданні прохань (постулатів) імператору. Виконавчим органом сейму був постійний комітет з семи депутатів, обраних на шість років. Главою адміністрації королівства був губернатор, який призначався імператором виключно з австрійців.
Спочатку Галичину було поділено на 6 округів (циркулів) і 59 дистриктів. У 1777 p. після нового розмежування було створено 18 округів. У 1786 p. на правах 19-го округу до складу "королівства" було включено Північну Буковину. Адміністративним центром "королівства" був Львів. У 1846 p. було проведено новий адміністративно-територіальний поділ, внаслідок чого уся територія Галичини поділялася на 74 повіти (вони подекуди називалися староствами).
Основними одиницями місцевого управління залишалися повіти. очолювані старостами і начальниками повітів. Найнижчими органами влади були сільські та міські гміни. Особливе управління існувало на так званих фільварочних територіях, де поміщики здійснювали адміністративну владу над домашньою прислугою і челяддю маєтків.
У зв'язку з військовими і політичними подіями австрійські власті встановлювали в окремих районах західноукраїнських земель тимчасове правління з надзвичайними повноваженнями. Так, територія Північної Буковини з 1774 по 1785 pp. управлялася військовою владою. Військовий стан вводився на окремих територіях і у першій третині XIX ст.
На території Галичини австрійська бюрократична система створила розгалужений адміністративно-бюрократичний апарат, що нараховував до 40 тис. чиновників. Вони заповнили багаточисе-льні німецькомовні канцелярії і здійснювали владу над населенням Галиції, що нараховувало у 1846 p. 2438 тис. чол.
Основними адміністративно-територіальними одиницями Закарпаття були жупа і комітат. Існувало чотири жупи: Бережанська, Мармарошська, Ужгородська і Ужанська, на чолі яких стояли чиновники - жупани, що призначалися королем з вищої аристократії. У 40-х роках XIX ст. канцелярії, що здійснювали політичне керівництво, очолювалися наджупанами, а виконавчі функції перейшли до піджупанів, які підлягали наджупану, а також міністерству внутрішніх справ. Жупи поділялися на комітати. До складу комітатського управління входили 30-40 чоловік (окружні начальники, секретарі, касири, землеміри, збирачі податків та ін.), очолювали управління жупани комітатів (журат). Найнижчою посадовою особою був староста села, що призначався феодалом. Після урбарі-альної реформи (1764-1772 pp.) старости обиралися на один рік.
Місцевими органами самоврядування з дуже обмеженими повноваженнями були так звані представництва, але на кінець XVIII ст. вони практично перестали існувати. Замість них були створені комітатські збори як дорадчий орган при жупані, що складалися переважно із заможних верств населення.
Міське управління. Після 1772 p. австрійський уряд обмежив права багатьох міст Західної України. Більшість невеликих міст були переведені у ранг села, а їх мешканці стали кріпаками. У Львові магдебурзьке право було ліквідовано у 1786 p.
На території багатьох міст Західної України створювалися юри-дики - дільниці, виключені з підпорядкування міській владі і міському судочинству. Вони підпорядковувалися окремим відомствам.
Зазначені факти свідчать про кризу феодального міського управління, що спонукало до пошуків нових форм організації влади і управління в містах.
Суд. Стара судова система зберігається у Східній Галичині й після анексії її Австрією і лише частково модернізується. У 1773 p. у Львові засновано верховний суд як апеляційний для усіх нижчих судів Галичини. Згодом замість нього було створено королівський трибунал, що мав назву імперсько-королівського. Йому надавалося право помилування засуджених до страти селян, за винятком тих, хто вчинив особливо тяжкі порушення закону. В останньому випадку таке право належало тільки імператору. Найвищою інстанцією судового нагляду у 1780 p. був галиційський сенат у складі верховної судової палати, що перебувала у Відні. Одночасно із заснуванням королівського трибуналу при губернаторстві було створено суд в фінансових справах, а у 1775 p. - так звану апеляційну раду.
До середини XIX ст. зберігалися доменіальні суди. Рішення доменіального суду, зокрема в Закарпатті, могло бути оскаржено у комітатському суді.
За часів просвітницьких реформ Иосифа II було встановлено правило, згідно з яким поміщик-суддя мав складати спеціальні іспити на право здійснення судової влади. Якщо ж він не склав їх, то мав на свої гроші утримувати суддю, так званого юстиціарія чи мандатора.
Інститут адвокатури було утворено в західноукраїнських землях у 1781 p. Однак аж до середини XIX ст. адвокатів було мало, і вони складали привілейовану групу населення. Для управління справами адвокатури у Львові, Станіславі і Чернівцях були створені палати (колегії) адвокатів. Наприкінці XVIII ст. сільські громади одержали право обирати своїх захисників на суді - так званих пленопотентів.
Право. У 1772-1786 pp. тривав процес заміни польського законодавства на австрійське.
Loading...

 
 

Цікаве