WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Договори про передання результатів інтелектуальної діяльності - Курсова робота

Договори про передання результатів інтелектуальної діяльності - Курсова робота

Договори на виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських і технологічних робіт

В умовах ринкової економіки об'єктом обміну дедалі частіше стають результати науково-технічної діяльності. У статті 1 Закону України "Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності" від 18 грудня 1991 р.1 зазначено, що науково-технічну сферу становлять суспільні відносини, які формуються у процесі здійснення науково-технічної діяльності з метою одержання нових знань і використання їх для створення і вдосконалення засобів, знарядь, предметів та умов праці і життя людини, духовного та культурного розвитку суспільства.

Науково-технічна діяльність включає фундаментальні та прикладні наукові дослідження, а також доведення їх результатів до стадії практичного використання. Можливості використання договірної форми (контракту) у сфері науково-технічної діяльності зумовлені тим, що результати цієї діяльності є об'єктами власності створювачів (розробників) науково-технічної продукції, якщо інше не передбачено законом або договором. Цими об'єктами розробники можуть вільно користуватися і розпоряджатися, зокрема передавати іншим особам на договірній основі. Дослідження і розробки у сфері науки і техніки, що передбачають одержання дослідницькими колективами чи окремими дослідниками відповідного результату у вирішенні конкретної проблеми протягом визначеного строку, організуються переважно за контрактами. На контрактній основі можуть також виконуватись наукові дослідження і розробки для потреб держави, зокрема за державними замовленнями. У цьому разі контракт укладається між державним органом та організацією чи окремим виконавцем. Норми про договори на виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських або технологічних робіт нині включено до нового ЦК (гл. 62, статті 892—900). Правда, поміщені вони серед положень про договори підрядного типу. Поєднує ці види договорів те, що виконавець бере на себе обов'язок виконати певну роботу і передати її результат замовнику. Проте між підрядними договорами і договорами на виконання науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт існують і певні відмінності. По-перше, об'єктом підрядного договору є створення нової або переробка (обробка) існуючої речі або виконання іншої подібної роботи, в той час як за договором на виконання науково-пошукових чи дослідно-конструкторських робіт досягнутим результатом є наукові дослідження або конструкція нового виробу, нова технологія тощо, тобто результат інтелектуальної творчості. Саме ця ознака наближає договори на виконання науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт до групи договорів про передачу результатів інтелектуальної діяльності (ліцензійних, франчайзингу тощо).

По-друге, якщо у договорах підрядного типу ризик випадкової загибелі предмета підряду або неможливості закінчення роботи несе підрядник, то в договорах на виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських і технологічних робіт ризик неможливості досягнення результату цих робіт покладається на замовника. Тут береться до уваги творчий характер робіт, при виконанні яких не завжди можна гарантувати успіх.

Відповідно до ст. 892 ЦК за договором на виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник-виконавець зобов'язується провести обумовлені завданням замовника дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її. Договір з виконавцем може охоплювати як весь цикл проведення досліджень, розроблення та виготовлення зразків, так і окремі його етапи.

У договорах на створення і використання результатів науково-технічної діяльності мають бути чітко сформульовані наукові, технічні, економічні та інші вимоги до науково-технічної продукції, що є предметом договору. Зміст і строки виконання основних етапів робіт визначаються календарним планом, що становить невід'ємну частину договору.

Виконавець зобов'язується провести наукові дослідження особисто, якщо інше не передбачено договором. Він може залучати третіх осіб до виконання науково-дослідних робіт тільки за згодою замовника. При виконанні дослідно-конструкторських і технологічних робіт виконавець має право, якщо інше не передбачено договором, залучати до виконання їх третіх осіб як суб-виконавців.

Виконавець зобов'язаний здати, а замовник — прийняти та оплатити повністю завершені науково-дослідні, дослідно-конструкторські та технологічні роботи. Договором можуть бути передбачені прийняття та оплата окремих етапів робіт або інший спосіб оплати.

Сторони у договорі визначають межі та умови використання результатів виконаних робіт і додержання конфіденційності. Замовник має право використовувати передані йому результати робіт, у тому числі придатні до правової охорони як винаходи, корисні моделі тощо, у межах і на умовах, передбачених договором. Виконавець має право використовувати ці результати для власних потреб, якщо інше не передбачено договором. У договорі може бути передбачено право виконавця реалізувати результати робіт третім особам і здійснювати їх патентування.

Якщо інше не передбачено договором, як виконавець, так і замовник повинні забезпечувати конфіденційність відомостей щодо предмета договору, ходу його виконання та одержаних результатів. Обсяг відомостей, що визнаються конфіденційними, визначається у договорі.

Договір на виконання науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт будується за типом консенсуального, двостороннього, оплатного договору, в якому правами та обов'язками наділяються обидві сторони — виконавець і замовник. Виконавець, зокрема, зобов'язаний (ст. 897 ЦК):

  1. виконати роботи відповідно до погодженої із замовником програми (технічно-економічних показників) або тематики та передати результат у передбачений договором строк;

  2. додержувати вимог, пов'язаних із правовою охороною інтелектуальної власності;

  3. утримуватися від публікації без згоди замовника науково-технічних результатів, одержаних при виконанні робіт;

  4. вживати заходів для захисту одержаних результатів, що підлягають правовій охороні, та інформувати про них замовника;

  5. своїми силами та за свій рахунок усувати допущені з його вини недоліки у технічній документації, які можуть спричинити відступ від техніко-економічних показників, передбачених у технічному завданні замовника або у договорі;

  6. негайно інформувати замовника про виявлену неможливість одержати очікувані результати або недоцільність продовжувати роботу.

Відповідно до ст. 898 ЦК замовник за договором на науково-дослідні роботи або дослідно-конструкторські та технологічні роботи має такі обов'язки:

  1. видати виконавцеві технічне завдання та погодити з ним програму (техніко-економічні показники) або тематику робіт;

  2. передати виконавцеві необхідну для виконання робіт інформацію;

3) прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Особливістю договорів на виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських і технологічних робіт є покладення на замовника ризику неможливості досягти очікуваного результату. Це означає, що коли у ході виконання науково-дослідних робіт виявиться неможливість досягти результату через обставини, які не залежать від виконавця, замовник зобов'язаний оплатити вартість робіт, проведених до встановлення такої неможливості, але не вище відповідної частини ціни робіт, зазначеної у договорі. Якщо у ході виконання дослідно-конструкторських і технологічних робіт виявиться неможливість, яка виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний оплатити витрати, що їх зазнав виконавець (ст. 899 ЦК).

У ЦК питанням відповідальності виконавця за порушення договору присвячена ст. 900. У ній підкреслюється, що виконавець відповідає перед замовником за невиконання та неналежне виконання договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт, якщо не доведе, що порушення договору сталося не з вини виконавця. Щодо обсягу відповідальності, то виконавець зобов'язаний відшкодувати збитки замовника, що становлять для нього реальну шкоду, у межах вартості робіт, у яких виявлено недоліки, якщо договором передбачено, що вони підлягають відшкодуванню в межах загальної вартості за договором. Упущена вигода підлягає відшкодуванню у випадках, передбачених законом.

Проте в ЦК відсутні будь-які положення щодо відповідальності замовника за порушення своїх обов'язків перед виконавцем. Таку відповідальність можна обумовити у конкретному договорі, зокрема за прострочення передачі виконавцеві необхідної інформації чи несвоєчасну оплату робіт у формі пені у певному розмірі від суми договору за кожен день прострочення.

Література

  1. Конституція України.

  2. ЦК України 2004 р.

  3. Мельник О. М. Цивільно-правова охорона інтелектуальної власності в Україні: Дис. докт. юрид. наук. - Харків, 2006. - С. 236.

  4. Підопригора О. А., Підопригора О. О. Право інтелектуальної власності в Україні. - К.: 2004. - С. 177.

  5. Комерційне право: Правові основи підприємницької діяльності. — К., 2004. - С. 126.

  6. Килимник 1.1. Особливості правового регулювання договору комерційної концесії (фрайчанзингу): Монографія. — Харків, 2008. — С. 21.

Loading...

 
 

Цікаве