WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Джерела права - Курсова робота

Джерела права - Курсова робота

Конституційні закони – це закони, що вносять певні доповнення, зміни, уточнення до тексту конституції. Як і конституція, ці закони приймаються в особливому, ускладненому, порівняно з іншими законами, порядку, і мають вищу, порівняно з ними, юридичну силу.

Кодекси – це закони, в яких об'єднується і систематизуються правові норми, що регламентують певну сферу суспільних відносин. Як правило, кодекси виступають як основа певної галузі законодавства, наприклад Цивільний кодекс є основою цивільного законодавства, Кримінальний кодекс – кримінального законодавства, Сімейний кодекс – шлюбно-сімейного законодавства тощо.

Звичайні (поточні) закони – це всі інші закони, що приймаються парламентом у межах його компетенції.

Слід зазначити, що кодекси та звичайні (поточні) закони мають однакову між собою юридичну силу, меншу від юридичної сили конституції та конституційних законів.

Підзаконні акти – це правові акти, що видаються уповноваженими на те суб'єктами (президентом, кабінетом міністрів тощо) на основі законів і для виконання їх. Усі без винятку підзаконні акти мають меншу юридичну силу, ніж будь-який закон, і не можуть суперечити їм. В іншому разі підзаконні акти визнаються недійсними і з моменту свого прийняття підлягають скасуванню.

Чинність нормативно-правових актів – це їх фактичний вплив на суспільні відносини. Кожний нормативно-правовий акт призначений для урегулювання певних соціальних ситуацій, тому встановлення меж його чинності є необхідною умовою забезпечення правомірності використання і застосування приписів, які складають зміст цього акта. Чинність нормативно-правових актів обмежена трьома параметрами:

а) терміном чинності, тобто часом, протягом якого нормативно-правовий акт має юридичну силу;

б) простором, на який поширюється чинність нормативно-правового акта;

в) колом осіб, які підпадають під вплив нормативно-правового акта і на основі його набирають юридичних прав і обов'язків.

Дія нормативно-правових актів у часі обмежена моментом набрання ними юридичної сили і моментом її втрати. Нормативно-правові акти набирають чинності:

а) з часу зазначеного в самому нормативно-правовому акті, за яким цей нормативно-правовий акт набирає чинності;

б) з часу прийняття чи підпису, зазначених, як правило, у самому нормативно-правовому акті;

в) з часу опублікування нормативно-правового акта;

г) нормативно-правові акти, в яких в тій чи інші формі не зазначено час набрання чинності, вступають у силу на всій території України одночасно після завершення 10-денного строку з моменту опублікування, причому нормативно-правові акти повинні бути опубліковані не пізніше 7-денного строку після їх прийняття;

д) з часу, з якого вони надійшли адресату, що притаманне відомчим нормативним актам.

Нормативно-правові акти втрачають чинність внаслідок закінчення обумовленого терміну дії; внаслідок зміни обставин, для врегулювання яких вони були призначені; внаслідок відміни (скасування) даного акта іншим чи спеціально призначеним актом.

Чинність новоприйнятих нормативно-правових актів поширюється на відносини виникають після набрання ними чинності. Лише в окремих випадках під вплив нормативно-правових актів підпадають відносини, що виникли до набранні юридичної сили. Це стосується:

а) кримінального закону, якщо він пом'якшує чи скасовує покарання;

б) прямих вказівок суб'єкта правотворчості, що містяться у нормативно-правовому акті. Подібна дія нормативно-правових актів називається "зворотною силою Закону".

Чинність нормативно-правових актів у просторі – це поширення їх впливу на певну територію (держави в цілому чи окремого регіону). До території держави належать: земля, надра, води та повітряний простір у межах територіальних держав, повітряні і космічні літаючі апарати тощо.

Нормативно-правові акти вищих органів законодавчої і виконавчої влади мають чинність на всій території відповідного регіону. На території регіону діють нормативно-правові акти різної юридичної сили, між якими можлива колізія (протиріччя). У такому випадку діє той нормативний акт, що має вищу юридичну силу, чи при її рівності – той, який прийнятий пізніше.

Чинність деяких нормативно-правових актів може поширюватися і на територію, непідвладну суб'єкту їх ухвалення. Це так звана екстериторіальна дія нормативно-правових актів.

Чинність деяких нормативно-правових актів кола осіб визначає підлеглість осіб вимогам нормативно-правових актів. Згідно із загальним правилом чинності нормативно-правового акта поширюється на всіх осіб, які перебувають у межах певної території. Мають місце і винятки: а) громадяни України зобов'язані виконувати приписи нормативно-правових актів і поза межами держави;

б) закони чи спеціальні нормативно-правові акти можуть бути адресовані певному колу осіб.

Чинність нормативно-правових актів поширюється не тільки на громадян України, а й, за деякими обмеженнями, – на іноземців, осіб без громадянства. Які перебувають на території України. Чинними нормативно-правовими актами і міжнародними угодами передбачено винятки лише для дипломатичних представників і деяких інших осіб.

Нормативно-правовий акт є основною формою права в Україні, оскільки саме ця форма права найчастіше формулює зміст прав та обов'язків, оперативно змінює чи скасовує правову норму у зв'язку із змінами в державі, дає можливість здійснювати систематизацію норм і полегшити користування ними.

ВИСНОВКИ

Проаналізувавши поняття джерела права можливо зробити висновок, що це державно-офіційні способи закріплення і зовнішнього прояву правових норм, що засвідчують їх загальнообов'язковість. Розрізняють такі основні форми права:

1) правовий звичай - санкціоноване державою звичаєве правило, що має загальнообов'язковий характер та гарантоване його примусовою силою;

2) правовий прецедент - судове або адміністративне рішення по конкретній юридичній справі, якому надається обов'язкове значення при розв'язанні всіх наступних аналогічних справ;

3) нормативно-правовий акт - письмовий документ компетентного органу держави, в якому закріплено правила поведінки загального характеру, що забезпечується державою;

4) нормативний договір - правило поведінки загального характеру, що встановлюється за взаємною домовленістю кількох суб'єктів і забезпечується державою;

Основним джерелом права України є нормативно-правовий акт. Це пояснюється тим, що він дає можливість:

 найбільш чітко сформулювати зміст прав та обов'язків;

 відносно швидко довести зміст до адресатів норми;

 створити умови до адекватного розуміння і застосування норми;

 оперативно змінювати чи відміняти норму;

 здійснювати систематизацію норм і полегшити користування ними.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1) Костюк В.О. Основи держави і права: навчальний посібник для абітурієнтів, студентів, учнів середніх шкіл і ліцеїв.-К.: Вентурі., 1997. – 224 с.

2) Логвинова М., Кафарський В. Основи правознавства: навчальний посібник/ За доп. чл. – кор. Академії правових наук України В.П. Нагребельного. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – 568 с.

3) Загальна теорія держави і права/ За редакцією академіка АПрН України, доктора юридичних наук, професора В.В. Копєйчикова. – Київ.: Хрінком, 1997. – 320 с.

4) Основи правознавства: Навч. посібник. – 3-є вид., доп. і перероб./ Кер. авт. кол. д-р юридичних наук, проф., засл. юрист України О.В. Негодченко. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 416 с.

5) Правознавство: Навч. посіб./ Варфоломієва, В.П. Пастухов, В.Ф. Пеньківський, О.М. Піцан. – К.: Знання – Прес, 2001. – 327 с. – (Вища освіта ХХІ століття)

6) Теорія держави і права: Навч. посіб./ А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков, С.Л. Лисенков та ін.; За заг. ред. С.Л. Лисенкова, В.В. Копєйчикова. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 368 с. – Бібліогр.: С. – 358-364.

7) Теорія держави і права: Підручник / С.Л. Лисенков, А.М. Колодій, О.Д. Тихомиров, В.С. Ковальський; За ред. С.Л. Лисенкові. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 448 с.

Loading...

 
 

Цікаве