WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Державний контроль - Курсова робота

Державний контроль - Курсова робота

Слід зауважити, державний контроль що здійснюється всередині системи органів виконавчої влади, є внутрішнім.

Контроль, що його здійснюють інші державні органи стосовно органів виконавчої влади, є зовнішнім. До таких видів контролю належать: парламентський, президентський, судовий контроль, прокурорський нагляд. Для цих видів державного контролю єдиними є мета та об'єкт контролю діяльність органів виконавчої влади. Та перед ними стоять різні завдання й різноманітними є форми та методи контролю, а також наслідки його здійснення.

Питання 5. Стадії державного контролю

Контрольна діяльність включає до себе низку послідовних дій, яку можна розділити на три стадії:

  • Підготовчу;

  • центральну (або аналітичну);

  • підсумкову.

В свою чергу вони самі наповнюються конкретними стадіями-діями. На підготовчій стадії:

1) обирається об'єкт контролю;

2) визначається предмет контролю (встановлюється, що саме слід перевірити);

3) встановлюються засоби здійснення контролю;

4) підбираються (призначаються) особи, які здійснюватимуть контроль;

5) складаються плани його проведення.

На центральній (аналітичній) стадії здійснюються збирання і оброблення інформації. Зібрана інформація (часто одержана від різних джерел) аналізується, порівнюється з реальним станом справ на об'єкті, що перевіряється, оскільки інформація, одержана від керівництва такого об'єкта та з інших джерел, часто не збігається.

До підсумкової стадії належать такі дії, як:

1) прийняття рішення за результатами контролю;

2) доведення його до адресата (а в необхідних випадках і до відома громадськості, правоохоронних органів, інших осіб, зацікавлених у результатах контролю);

3) надання допомоги підконтрольній структурі в наведенні порядку на об'єкті;

4) контроль за виконанням рішень, прийнятих за підсумками контролю.

Практичне завдання: зробити порівняльно – правовий аналізформування та розвитку державного контролю в СНД (на прикладі однієї з країн СНД)

Мною в приклад було взято Російську федерацію як найближчу та найбільшу країну СНД для того щоб як найширше представити етапи розвитку системи органів контролю в Росії дослідити розвиток контролю у міру розвитку механізму державного управління.

Створення держави або державного утворення веде за собою необхідність в правовому регулюванні суспільних відносин, що виникають з моменту організації держави як системи управління справами суспільства, утворення соціальних класів усередині нього і груп, які через історичний розвиток, волю випадку або інші обставини прийняли на себе це управління. Це характерно для будь-якого типу державного управління, будь то демократія або монархія.

Контроль спочатку виступає як правова форма здійснення функцій держави, тому його формування і розвиток обґрунтовано зв'язується із становленням і розвитком держави. Фактично функція здійснення контролю стає одним з прямих обов'язків держави.

В Російській федерації на різних етапах розвитку її історії, державний апарат вибирав свої специфічні способи здійснення контролю, застосовував різні методи залежно від наявної форми правління, державного устрою і політичного режиму і обумовлювався організацією державного управління і задачами, що стоять перед ним.

Так само можна відзначити, що фахівцями умовно виділяються три етапи в історич0ному розвитку контролю. Кожний наступний етап відрізнявся від попереднього, передусім подальшим вдосконаленням механізмів і підвищенням значення як джерел державного контролю, а також розвитком системи органів державного управління і контролю як їх установчої частини.

На першому етапі виникає встановлення перших, достатньо примітивних видів контролю, а також безсистемне їх застосування без використовування спеціального державного апарату.

Втім, це пояснюється і відсутністю апарату державного управління взагалі. Це, в першу чергу, пов'язано з самим механізмом здійснення державної влади, який в той період знаходився ще на етапі свого зародження і становлення, і не міг повною мірою виконувати ті задачі, які на нього покладаються і очікуються від нього сьогодні. Проте вже у той час було виявлено, що в аспектах життєдіяльності, ефективність держави, його роль і значущість в своїй історичній епосі багато в чому визначаються існуючою в ньому системою державного управління, її силою і ефективністю.

Другий етап в розвитку державного контролю характеризується підвищенням його ролі в державі. Не випадково свого часу відомим російським ученим Н. И. Турінгівим наголошувалося, що "всі системи контролю, існуючі тепер в різних європейських державах, мають свій початок в середніх століттях".

Починають складатися механізми контролю за відомостями, що надаються для цілей розрахунку і сплати податку.

Характеризуючи сучасну систему органів контролю в Російській федерації, досліджуючи етап формування механізмів контролю на якому його здійснення остаточно затвердилося, можна сказати, що обов'язок здійснювати контроль закріпилось за спеціалізованими органами державного управління.

Можна зробити висновок про те, що впорядковування суспільно-політичного життя, здатних кардинально змінити політичну карту світу, внесло деяку стабільність в розвиток Російського державного апарату управління. Як і в основних провідних державах світ в Росії складається єдина стійка система управління, яка не зазнає кардинальних змін в тривалому періоді часу.

Починається етап розвитку, при якому сформувалися риси, характерні для сучасної системи органів контролю як одного з елементів державного управління.

Вказаний етап бере свій початок в XIX в. Його відрізняє впорядкування і удосконалення механізмів державного контролю на основі отриманого історичного досвіду і проведених наукових досліджень в області права. Саме в цей період в різних країнах світу проводилося цілеспрямоване і поступове реформування податкових систем і органів як елемента державного контролю.

Самим показовим на даному етапі стає наступний розвиток інституту державного контролю і його ролі як елемента соціального регулювання.

Формування і розвиток сучасної структури органів податкового контролю в Російській федерації, отже, потрібно досліджувати основні проблеми, з якими зіткнулася Російська Федерація при формуванні власної системи податкового контролю після 1991 року.

Можна зробити висновок про те, що перебудова і поступовий перехід на нові умови господарювання з середини 80-х років об'єктивно викликали відродження вітчизняного оподаткування. Вже в кінці 80-х років робиться серйозна спроба підвищити контроль у всіх областях життя держави.

Наприклад якщо узяти фінансові питання держави то 14 липня 1990 року був прийнятий Закон СРСР "Про податки з підприємств, об'єднань і організацій" - перший уніфікований нормативний акт, що врегулював частину податкових питань в країні. В результаті конфлікту між Президентом СРСР М. Горбачевим і Головою Верховної Ради РРФСР Б. Ельциним на території Росії вводиться особливий "суверенний" режим оподаткування - Верховна Рада РРФСР приймає Закон "Про порядок застосування в 1991 році на території РРФСР Закону СРСР "Про податки з підприємств, об'єднань і організацій", згідно якому для підприємств, що знаходяться під російською, а не союзною юрисдикцією, встановлювався більш сприятливий податковий режим у вигляді зниження податкових ставок і певних податкових пільг. Дане положення стимулювало компанію по переподчинению підприємств і напрям всіх податкових потоків в російський, а не до союзного бюджету.

В грудні 1991 року система контролю Росії в основному була сформована.

Аналіз документів дозволяє зробити висновок, що приблизно в цей час держава фактично виділяє для себе контроль за всіма галузями держави.

В цілому випливає висновок, що на даному етапі розвитку державного контролю в Росії не був врахований передовий світовий досвід в повному об'ємі.

Якщо говорити про вдосконалення нормативного регулювання обов'язків, повноважень і відповідальності органів державного контролю в Російській Федерації те досліджуючи механізм розподіл між органами контролю необхідними повноваженнями, реалізацією ними своїх прав і обов'язків, способи залучення до відповідальності за порушення законодавства, а також перспективи і можливість використовування зарубіжного досвіду в даному питанні.

Хочу відзначити, що в період з 1999 року по теперішній час відбулася кардинальна зміна законодавчої бази, регулюючий права і повноваження органів державного контролю. Права і обов'язки цих органів стали розглядатися в системній зв'язку з правами і обов'язками підконтрольних суб'єктів. Органи державного контролю мають право проводити перевірки в порядку, встановленому законодавством.

На завершення хочу зробити висновок про те, що деякі елементи здійснення заходів контролю в зарубіжних державах могли б з успіхом застосовуватися і в Російській Федерації. Особливо в частині застосування механізму спрощеного і прискореного оскарження дій і рішень контролюючих органів.

Список використаної літератури

  1. Коментар до Конституцій України. — К., 2005.

  2. Букаренко Д. Н. Адміністративне право: посібник для вузів. - Х.,1997.

  3. Коваль Л. В. Адміністративне право України: Курс лекцій. - К., 1998.

  4. Муніципальне право. — Львів., 2007.

  5. Овсяненко Д. М. Адміністративне право. — К., 2005.

  6. Тихомиров Ю. А. Публичное право. —М., 1995.

  7. Мятков П. А. Теорія адміністративного права. — Львів, 1999

  8. http://pravoznavec.com.ua

Loading...

 
 

Цікаве