WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Державний апарат і законодавство ЗУНР - Курсова робота

Державний апарат і законодавство ЗУНР - Курсова робота

Важливе значення надавалось правоохоронним органам. Тому ще у листопаді 1918 р. Українська Національна Рада для охорони громадського порядку, державного і особистого майна, публічної безпеки розпорядилась утворити Корпус державної жандармерії. Жандармерію очолила Команда Української державної жандармерії на чолі з Головним комендантом. На місцях були організовані окружні та повітові команди жандармерії та сільські й міські станиці.

Формувалась жандармерія на добровільних засадах. Крім того, ще в перші дні встановлення української влади у багатьох населених пунктах для самооборони і захисту правопорядку населення став обирати так звану "народну міліцію". На весну 1919 р. чисельність державної жандармерії становила 1 тис. чол. (і 4 тис. стажистів), а народної міліції — близько 3 тис.

Українська Народна Рада розпорядилася, щоб до прийняття Закону про судоустрій і судочинство попередні судді, а значну частину їх становили українці, та увесь канцелярський апарат залишалися на своїх місцях. Звільнили тільки тих, хто скомпрометував себе антинародною, антиукраїнською діяльністю

Для розгляду кримінальних справ тимчасово були утворені трибунали першої інстанції (у повітах! Окремий судовий сенат другої інстанції та Окремий судовий сенат третьої інстанції. Скорочено з трьох до двох років "підготовчу суддівську службу" (тобто стажування) і тимчасово (у зв'язку з воєнним станом) припинено діяльність суду присяжних. Прийнято розпорядження про запровадження у судочинство української мови, принципів гласності, змагальності, права обвинуваченого на захист тощо".

Розпочато підготовку до реформи судової системи. Вся територія держави була поділена на судові округи (12) і судові повіти (130), де населення повинно було обрати окружних і повітових суддів Загальна кількість суддів мала становити 144 чол. Для національних меншин встановлено квоту, щоб і вони могли обрати своїх суддів. Отже, слід було обрати 102 суддів-українців, 25 — поляків, 17 — євреїв. (Де ж цей "буржуазний націоналізм"?!)

Прийнято відповідні нормативні акти, на підставі яких почали створюватися прокуратура на чолі з Генеральним державним прокурором, військові юстиція і прокуратура, нотаріальна служба, відновлено діяльність адвокатури.

Слід зазначити, що на державну службу, в інші ланки державного механізму приймали (чи залишали на своїх місцях) усіх, хто бажав цього, незалежно від національності, лиш би вони присягнули на вірність державі чи хоч би зобов'язалися не заподіювати їй ніякої шкоди16.

15 лютого Українська Національна Рада прийняла Закон про мову в державному житті республіки. Нею стала українська. Разом з тим усім національним меншинам гарантувалося право вживати в офіційних зносинах з державними властями, організаціями та установами, усно чи письмово, рідну мову, а властям, державним інституціям — відповідати громадянам на їх рідній мові. Національним меншинам гарантувалося право вільно розвивати свої мови, культуру, мати школи, бібліотеки, видавництва, періодику

У квітні був виданий Закон про громадянство та правовий статус чужинців".

  1. Закон про скликання парламенту країни та утворення УГА

Вважаючи себе органом тимчасовим, неправомочним щодо вирішення кардинальних економічних і політичних проблем, Українська Національна Рада у березні 1919 р. видала Закон про скликання парламенту країни — Сейму, а в квітні — виборчий закон"

Однопалатний Сейм повинен був бути обраний громадянами на основі загального, рівного виборчого права при таємному голосуванні. Активне виборче право надавалось з 21 року життя, пасивне. з 25. Депутатів (послів) належало обрати за національно-пропорційною системою. Тобто за кожною?;: національністю, залежно від кількості населення, було визначено певне число послів. Ц,е гарантувало усім національним меншинам можливість незалежно від перипетій виборчої кампанії мати своїх послів у парламенті. З 226 послів Сейму українці повинні були обрати 160, поляки — 33/євреї — 27, німці — 6. Це давало національним меншинам навіть більше посольських мандатів (66 співвідносно до 160 українських), ніж було процентне співвідношення національних сил у державі, де українці складали 75% населення. У зв'язку з цим хочеться підкреслити, що такого демократичного, на державному рівні забезпечення прав національних меншин при виборах законодавчих органів по суті не знала і не знає донині світова виборча практика. "Дуже важливою, якщо не основною, гарантією суверенітету кожної держави є надійні збройні сили бо, як показує досвід історії, поважають тільки міцну державу, здатну за .себе постояти. І це розуміли керівники ЗУНР

Необхідність створення регулярної армії обумовлювалась ще й збройним конфліктом з Польщею, яка з перших днів існування ЗУНР нав'язала їй кровопролитну війну. А у травні почала збройну анексії західноукраїнських земель, зокрема Покуття, ще й Румунія. 22 листопада українське військо під натиском переважаючих сил ворога залишило Львів. Власті, урядові установи переїхали до Тернополя, а незабаром — до Станіслава (нині — Івано-Франківськ).

Вже 1 листопада Українська Національна Рада звернулася з патріотичним закликом до українців стати на захист рідного краю. З добровольців почали формуватися військові загони. Населення постачало військо харчами, взуттям, медикаментами тощо. Як свідчать документи і сучасники тих подій, майже. все студентство, учні старших класів середніх шкіл, робітники, селяни в масовому порядку вступали добровольцями до армії.

В середині листопада розпорядженням Державного секретаріату військових справ територію держави було поділено на три військові області. ("Львів", "Станіслав", "Тернопіль") і 12 військових округів. Оголошено мобілізацію чоловіків-українців 1883—1900 років народження, розроблено текст присяги, проведено облік озброєнь, військового спорядження. Військові команди повітів на чолі з військовими , комендантами приступили до формування-регулярної армії ЗУНР — Української Галицької Армії (УГА). В ній були різні роди військ: піхота, кіннота, артилерія, саперні частини, військово-повітряні сили, а також військове духівництво. Були встановлені військова форма, платня, система звань і відзнак, норми відпуску харчів тощо.

Вже на початок 1919 р. була утворена понад 120-тисячна дисциплінована й патріотично настроєна армія.

Якщо врахувати що близько 100 тис. вояків-українців колишньої австро-угорської армії знаходились у полоні в Італії, Сербії, декілька десятків тисяч — в Росії, на Україні, то виявиться, що майже кожен другий дорослий чоловік служив в УГА. Це була справді масова, глибоко народна армія.

Було утворено три корпуси. Корпус поділявся на чотири піхотні бригади (по 5—6 тис, вояків кожна), бригада — на два полки, полк —-на курені. При кожній бригаді був ще полк артилерії, кінні сотні, технічна сотня, сотня зв'язку. На чолі УГА був поставлений Начальний вождь з Генеральним штабом. На цю посаду був запрошений з Великої України генерал М. Омелянович-Павленко (у червні його замінив генерал О. Греков У липні — генерал М. Тарнавський). Начальником Генерального штабу було призначено полковника Є. Мишкозського, який теж прибув з Великої України. ;

Висновки

Таким чином, у короткий строк були сформовані або знаходились у стадії формування основні ланки державного механізму ЗУНР — центральні та місцеві органи державної влади і управління, правоохоронні органи, збройні сили. Ось як оцінює цю справу відомий західний історик-дослідник О. Субтельний: "На відміну від східноукраїнських урядів ЗУНР швидко і чітко утворила свій державний апарат", бо "галичани не займалися поширеними на сході радикальними експериментами..." Це було "досягнення, що його могли повторити рідко які з нових східноєвропейських держав... Великою мірою стало наслідком схильності галичан до суспільної організованості..."

Звичайно, правлячі кола ЗУНР допустили у своїй діяльності чимало помилок, прорахунків, особливо при вирішенні соціально-економічних питань. Однак багато що було зроблено у сфері освіти, культури, охорони здоров'я тощо. Але це вже предмет окремих досліджень. Головне ж полягає в тому, що ЗУНР була демократичною, народною державою з пануванням Права, Справедливості, Порядку. Найвищою ж її заслугою, досягненням було об'єднання у січні 1919 р. ,з Українською Народною Республікою в єдину соборну Українську державу.

Loading...

 
 

Цікаве