WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Державний апарат і законодавство ЗУНР - Курсова робота

Державний апарат і законодавство ЗУНР - Курсова робота

План

Вступ

  1. Проголошення ЗУНР і закладення державного апарату

  2. Тимчасовий основний закон, основні законодавчі акти

  3. Закон про скликання парламенту країни та утворення УГА

Висновки

Література

Вступ

Виповнилось 75 років з дня проголошення Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР). Ця віха в історії нашої державності у період панування комуністично-більшовицького тоталітарного режиму, як і багато інших, що суперечили офіційній ідеології, не вкладалася у визначену схему, а тому всіляко перекручувалась й паплюжилась.

Все, що не було радянським і комуністичним, не "боролося" за соціалізм і комунізм, визнавалось ворожим. Так і ЗУНР була оголошена "ворожим", "антинародним", "буржуазно-націоналістичним" державним "утворенням".

Давайте ж подивимось, як було насправді. Це сьогодні можна зробити не тільки тому, що зламано облудний комуністичний режим, відкрито архіви й засекречені документи, а й тому, що ще живе певна кількість безпосередніх учасників тих знаменних подій, які відкрито можуть поділитися своїми спогадами.

Як відомо, Галичина, як й інші західноукраїнські землі, довгі століття перебувала у складі іноземних держав; Польщі, Австрії та Австро-Угорщини, Ці одвічно українські землі та І'х населення були об'єктами нещадного колоніального гноблення — соціального, національного, релігійного, культурного. Люди,, особливо робітники та найбідніше селянство, які складали більшу частину українського населення краю жили у постійній нужді, їх насильно ополячували та онімечували. 37% земель належало поміщикам, тоді як "79,9% всіх селянських господарств були бідняцькими. У краї, де на 1890 р. 63% населення становили українці, 23% — поляки і 13% — євреї, одна середня школа припадала на 656 тис. українців і на 33:5 тис. поляків. Майже 80% населення було неписьменним1.

Безпросвітні злидні змушували багатьох людей шукати кращої долі за кордоном. Лише за період з 1880 по 1910 р. з Галичини емігрувало 339 тис, чол, А тільки в 1913 р. до Америки виїхали 110 тис

Управління краєм знаходилось в руках намісника та його апарату (повітових старост, бурмистрів в містах. Існували ще виборні органи крайового (Сейм) та місцевого управління. Однак-будь-якої серйозної ролі вони нб відігравали. Управлінські функції австрійські власті передали польським , магнатам та адміністрації. Намісниками, наприклад, з 1850 р. були виключно поляки.

Українське населення, як могло, чинило опір цьому нещадному режимові геноциду, насильницької.. асиміляції. Інтелігенція, греко-католицька церква підтримували в народі український дух, прагнення до : волі, любов до рідної мови, історії своєї землі.

Велику роль у цьому відігравали "Руська трійця" на чолі з М. Шашкевичем, товариства "Руська бесіда", "Просвіта", Ім. Т. Ґ. Шевченка, І. Франка, М. Павлика. У 80 — 90-х роках в Галичині виникли перші українські політичні партії - народовці, радикальна, національно-демократична та інші.

  1. Проголошення ЗУНР і закладення державного апарату

Перша світова війна до краю загострила соціально-економічні, політичні, національні та Інші протиріччя в Австро-Угорщині. Восени 1918 р. вона розпалася. Проголосили незалежність Польща, Чехословаччина, Угорщина та інші поневолені імперією території.

18 жовтня 1918 р. у Львові зібралися посланці усіх українських політичних партій І сил краю, посли до австрійського парламенту, галицького і буковинського сеймів, представники від духовенства і студентства. Вони утворили Українську Національну Раду на чолі з Є, Петрушевичем, яка негайно проголосила про створення з українських територій Австро-Угорщини української держави'. Правда, поки ЩО У складі монархії, з якою галицькі політики не насмілились порвати зв'язки.

Польські ж кола у Варшаві та Галичині активно готувались до захоплення влади та передачі всього краю до складу Польської держави. Це було призначено на 1 листопада 1918 р.

За цих умов гаятися українцям не можна було. У ніч з 31 жовтня на 1 листопада Центральний військовий комітет, утворений з офіцерів-українців на чолі з сотником Д. Вітовським, з 1500 вояків І старшин зайняв усі стратегічні пункти Львова, піднявши на ратуші синьо-жовтий прапор. У перші дні листопада українські організації і військові команди взяли владу до своїх рук по всьому краю> Пройшло це безкровне, ніякого опору ніхто не чинив. Правда, спокій тривав недовго, бо польську військові організації у Львові вже у другій половині дня 1 листопада почали збройні дії. Пропозиції українських властей сісти за стіл переговорів і мирно вирішити всі проблеми польською стороною були проігноровані.

1 листопада Українська Національна Рада видала відозву "Український народе", де говорилось про утворення незалежної української держави, у якій "віднині ти (український народ. — Б, Т.)... визволений, з віковічної неволі... є господар своєї землі"5. Вже у. цьому першому правовому акті підкреслювалось, що всім громадянам нової держави, незалежно від національності і віросповідання, гарантуються "громадянська, національна і віросповідна рівноправність". Усім національним меншинам пропонувалось обрати своїх представників до складу Української Національної Ради6.

Ця політика толерантності, поваги до прав та інтересів національних меншин неухильно проводилась керівництвом української держави і в подальшому. Тому дуже дивними й необґрунтованими видаються звинувачення на його адресу з боку радянських політиків і науковців у "буржуазному націоналізмі".

9 листопада на засіданні Української Національної Ради було визначено назву держави — Західноукраїнська Народна Республіка. Вона охоплювала близько .70 тис. Кв. км території з 6 млн.-населення (71% українців, 14% поляків, 13% євреїв)'. Правда, невдовзі Північну Буковину захопила Румунія, а Закарпаття — Чехословаччина. Все це відбулося зі згоди і санкції Антанти. Таким чином, фактично ЗУНР охоплювала лише територію Східної Галичини з 4 млн. населення.

У. цей же день Українська Національна Рада сформувала уряд — Державний Секретаріат, який складався з 14 державних секретарств (міністерств). Головою (прем'єр-міністром) було обрано К. Левицького (у грудні його замінив С. Голубович). Характерно, що одним з основних завдань уряду було визначено вжиття всіх необхідних заходів для об'єднання західноукраїнських земель з утвореною на сході Українською соборною державою. Тобто як власті, так і населення ЗУНР не мислили себе у відриві від усієї України.

  1. Тимчасовий основний закон, основні законодавчі акти

13 листопада Українська Національна Рада прийняла Тимчасовий основний закон, визначивши конституційні засади держави. В ньому закріплювались верховенство .і суверенітет народу, який мав здійснювати їх через свої представницькі органи, обрані на основі загального,, рівного, прямого, таємного голосування за пропорційною -системою. Виборчим правом наділялись всі громадяни незалежно від національності, віросповідання, статі; Таким представницьким органом, зокрема, мав стати Сейм, а до його обрання верховну владу повинна була здійснювати Українська Національна Рада. Гербом ЗУНР став золотий лев на синьому полі (потім — тризуб), прапором — синьо-жовтий8.

Згідно з розпорядженням Української Національної Ради від 1 листопада на всій території держави належало ліквідувати всі старі органи державної влади і управління та шляхом виборів утворити нові — у повітах обрати повітових комісарів та повітові національні ради, у містах і селах — відповідно міських і громадських комісарів та їх "прибічні ради". Це й було зроблено'.

15 листопада Українська Національна Рада прийняла Закон про поповнення свого складу представниками від повітів (по одному) й від усіх великих міст (один — три). Вибори пройшли з 22 по 26 листопада. Таким чином, у складі Української Національної Ради стало близько 150 послів.

16 листопада видано Закон про адміністрацію ЗУНР. Відповідно до нього залишалося чинним попереднє, австрійське законодавство, якщо воно не суперечило інтересам і цілям держави. Докладно регламентувались порядок утворення, структура та функції місцевих органів влади і управління. На відміну від попереднього розпорядження встановлювалось, що повітових комісарів повинен був призначати державний секретар внутрішніх справ, а вони мали призначати міських і .громадських комісарів10.

Тоді ж, у листопаді, Українська Національна Рада вирішила утворити у складі уряду ще три секретарства — польське, єврейське і німецьке, запропонувавши політичним колам відповідних національних меншин сформувати їх самим. Останні, однак, не зробили цього.

У. січні 1919 р. було прийнято закони про створення Президії та Виділу Української Національної Ради. Виділ, який складався з голови Ради (президента) і дев'яти членів, обраних Радою, виконував функції колегіального глави держави.

Loading...

 
 

Цікаве