WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Державне регулювання системи професійно-технічної освіти в Україні - Курсова робота

Державне регулювання системи професійно-технічної освіти в Україні - Курсова робота

Місцеві державні адміністрації присутні в механізмі управління навчальними закладами професійно-технічної освіти, проте із цього механізму випадає місцевий орган управління освітою, перш за все, в частині права призначення і звільнення керівників навчальних закладів, права розподілу кредитів і затвердження кошторисів тощо. У зв'язку з цим ми пропонуємо розробити засновницький договір, що укладається між Міністерством освіти і науки України та місцевим органом управління освітою щодо кожного навчального закладу, що передбачає закріплення компетенції і відповідальності за кожним засновником.

Його принципова новизна полягає у введенні інституту засновників, який складається з Міністерства освіти і науки та місцевого органу управління освітою, з метою зміцнення дворівневого механізму управління освітою і правової основи для співфінансування з бюджетів різних рівнів.

Для приведення у відповідність організації професійно-технічної освіти до потреб суспільства і самої освітньої системи необхідно налагодити координацію державних, регіональних органів управління освітою, посилити контрольні функції Міністерства освіти і науки в частині дотримання освітнього законодавства, міжнародного освітнього права, а також сприяти активації процесів самоорганізації й саморозвитку.

З метою підвищення рівня підготовки висококваліфікованих фахівців ми пропонуємо створити Центр розвитку професійно-технічної освіти при Міністерстві освіти і науки України. Кошти на утримання Центру розвитку професійно-технічної освіти можуть бути закріплені окремим рядком у Державному бюджеті України або затверджені в кошторисі Міністерства освіти і науки України.

Діяльність цієї установи полягатиме в аналізі розвитку системи професійно-технічної освіти, моніторингу ефективності діяльності професійно-технічних начальних закладів, розробці пропозицій щодо впровадження заходів державного регулювання професійно-технічної освіти.

При розподілі державних коштів з Центру розвитку професійно-технічної освіти можуть враховуватися як абсолютні, так і відносні кількісні показники. Як абсолютні можуть виступати розміри отриманих грантів, виконаних договірних робіт, кількість отриманих патентів.

У подальшому держава має визначати підготовленість випускників професійно-технічного навчального закладу до професійної роботи, їх здатність виконувати свої професійні завдання. В рамках цього ми пропонуємо проводити щорічний моніторинг відносних показників для визначення рівня виконання професійно-технічним навчальним закладом вказаної функції:

1. Коефіцієнт затребуваності випускників професійно-технічних навчальних закладів, який відображає кількість випускників професійно-технічного навчального закладу, які влаштувалися на роботу в регіоні, де розташований цей заклад. Цей показник безпосередньо характеризує взаємозв'язок "навчальний заклад – виробництво". Високий рівень працевлаштування характеризує високий рівень підготовки фахівців, орієнтацію на потреби регіонального ринку.

2. Коефіцієнт приросту студентів, який є відношенням кількості студентів навчального закладу в до кількості студентів у попередньому році. Коефіцієнт відображає рейтинг навчального закладу, характеризує громадську думку про якість освітнього процесу.

3. Коефіцієнт територіальності показує кількість випускників навчального закладу професійно-технічної освіти, які працевлаштувалися за межами регіону, де розташований навчальний заклад професійно-технічної освіти.

За допомогою цих коефіцієнтів можна буде визначити кількість випускників професійно-технічного навчального закладу, які влаштувалися на роботу в регіоні, де розташований цей заклад; рейтинг навчального закладу; визначити кількість випускників професійно-технічного навчального закладу, які працевлаштувалися за межами регіону, де розташований даний навчальний заклад.

У другому розділі – учасний стан державного регулювання системи професійно-технічної освіти в Україні" – проаналізовано стан розвитку професійно-технічної освіти, тенденції діяльності професійно-технічних навчальних закладів України.

У 2005/06 н.р. у системі професійно-технічної освіти здійснювалася підготовка робітничих кадрів за 530 професіями. За результатами моніторингу за цей період, у державних професійно-технічних навчальних закладах випуск становив 267,9 тис. кваліфікованих робітничих кадрів (у 2004/05 н. р. – 268,5 тис. осіб), з них – 211,2 тис. студентів та 56,7 тис. слухачів із працюючого та незайнятого населення. Дипломи отримали 194,3 тис. (72,5% від загального випуску) випускників, з них 5,3 тис. осіб – дипломи за освітньо-кваліфікаційним рівнем "молодший спеціаліст", що становить 1,8% від випуску. За результатами аналізу протягом шести років (2000–2006), кількісний показник випускників за освітньо-кваліфікаційним рівнем "молодший спеціаліст" залишається незмінним: 1,7–1,8%. Сьогодні 192 професійно-технічних навчальних заклади здійснюють підготовку кваліфікованих робітничих кадрів для металообробної, металургійної та вугледобувної галузей (20,0% від загальної кількості), контингент яких становить понад 102 тис. студентів та слухачів. За останні роки на базі діючих створені професійно-технічні навчальні заклади нового типу: 47 вищих професійних училищ та центрів, 101 професійний ліцей, що становить 77% від загальної кількості професійно-технічних навчальних закладів промислового спрямування. Контингент студентів і слухачів становить понад 74 тис.

Державне замовлення за професіями сфери послуг становить 82 тис. осіб (або 36% від загальних обсягів державного замовлення), у тому числі понад 6 тис. комерційно-торговельного спрямування, близько 30 тис. – громадського харчування, майже 14 тис. – сфери обслуговування. Сьогодні в країні працює 271 профтехучилище, де готують робітників для підприємств агропромислового комплексу, у тому числі у сільській місцевості – 241.

Серед навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації найбільшу частку становлять державні, кількість яких скорочується, про що свідчать дані в таблиці 1.

Таблиця 1

Вищі навчальні заклади України І–ІІ рівнів аредитації

Показники

Навчальний рік

1995/96

2000/01

2001/02

2002/03

2003/04

2004/05

2005/06

2006/07

Усього закладів

782

664

665

667

670

619

606

570

у тому числі за

формами власності:

державної та комунальної

735

593

587

590

586

531

517

485

приватної

47

71

78

77

84

88

89

85

Прийнято всього, осіб

188795

190077

201243

203665

202537

182224

169223

151178

у тому числі на форми навчання:

денна

142193

141156

149453

148209

148144

131752

124787

111950

вечірня

4612

1441

1681

980

1001

1022

990

1094

заочна

41990

47480

50109

54476

53392

49450

43446

38134

Випущено всього, осіб

191179

148605

147488

155542

162845

148184

142650

137949

у тому числі за формами навчання:

денна

131550

109546

109309

113574

116925

104785

101861

98584

вечірня

637343399

982747

10741029

768

1104

заочна

53256

38077

37105

41200

44816

40042

38336

Кількість студентів

у розрахунку

на 10 тис. населення

120

107

115

121

125

116

108

100

Loading...

 
 

Цікаве