WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Державне регулювання інвестицій в людський капітал як фактор інтелектуального розвитку суспільства - Курсова робота

Державне регулювання інвестицій в людський капітал як фактор інтелектуального розвитку суспільства - Курсова робота

Наукова новизна одержаних результатів обумовлена як сутністю поставлених завдань, так і способами їх вирішення. У дисертації здійснено комплексний аналіз цілісної концепції механізму державного регулювання інвестицій в людський капітал як фактора інтелектуального розвитку суспільства. З огляду на це наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

уперше

  • обґрунтовано комплексне впровадження сучасних науково-теоретичних підходів стосовно розвитку державного регулювання інвестицій в людський капітал (компаративний, функціональний, антропологічний, синергетичний, економіко-статистичний), що дозволяє вважати його сутнісним чинником інтелектуального, економічного та соціального прогресу суспільства;

  • запропоновано методику оцінки ефективності інвестицій в людський капітал на основі витратного та результативного підходів, що передбачають визначення інтелектуального рівня населення регіону (країни);

удосконалено

  • понятійно-категоріальний апарат концепції державного регулювання інвестицій в людський капітал, в основу якої покладено темпи якісних перетворень в економіці та динаміку зростання добробуту населення;

  • механізм державного регулювання інвестицій в людський капітал, що об'єднує державний і регіональний рівні та включає фінансово-вартісну, структурно-інвестиційну, соціально-економічну і організаційно-управлінську складові;

дістало подальший розвиток

  • інституційна база державного впливу на розвиток інвестування в людський капітал, що пов'язана з рівнем освіти, охорони здоров'я, професійної підготовки кадрів і визначається індексом людського розвитку;

  • класифікація основних видів людського капіталу на макро-, мезо- та мікрорівнях з урахуванням форм власності та напрямів удосконалення державного регулювання інвестицій.

Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дисертації положення і висновки втілені в конкретні пропозиції, методики та рекомендації. Результати дослідження використано при підготовці навчальних посібників із грифами МОН України "Управління людськими ресурсами: філософські засади", "Планування та прогнозування в умовах ринку", "Політика європейської інтеграції".

Окремі пропозиції упроваджено Управлінням освіти і науки Запорізької облдержадміністрації при розробці регіональних програм розвитку освіти та охорони здоров'я, програм післядипломної підготовки керівників освіти (довідка № 04-12.2025 від 4 вересня 2007 р.), Запорізькою державною інженерною академією при розробці навчальних програм і лекційних курсів з дисциплін "Інвестиційний менеджмент", "Теорія та історія державного управління" (довідка № 5/1550 від 30 серпня 2007 р.).

Особистий внесок дисертанта. Дисертаційна робота є самостійним дослідженням автора, результати якого спрямовані на вирішення важливого наукового та практичного завдання – удосконалення механізму впровадження ефективної державної політики інвестування розвитку людського капіталу. У дисертації не використовувались ідеї або розробки, що належать В.Г. Воронковій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації та результати досліджень оприлюднено на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: "Ефективність сучасного менеджменту та управління персоналом організації" (м. Харків, 2006 р.), "Демократичні стандарти професійного навчання та діяльність публічних службовців: теорія, практика" (м. Львів, 2007 р.), "Наука і вища освіта" (м. Запоріжжя, 2007 р.), "Економіка і маркетинг у ХХІ ст." (м. Донецьк, 2007 р.), "Соціокультурна інтеграція в контексті викликів ХХІ ст." (м. Київ, 2007 р.); "Проблеми трансформації систем державного управління в умовах політичної реформи в Україні" (м. Київ, 2006 р.); "Сучасні суспільні проблеми у вимірі соціології управління" (м. Донецьк, 2007р.) та ін.

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено в 25 наукових працях, у т.ч. в шести статтях, що опубліковані у фахових виданнях з державного управління, трьох навчальних посібниках. Загальний обсяг публікацій, які належать особисто дисертанту, складає 6,76 авт.арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури і додатків. Повний обсяг дисертації – 202 сторінки, у т.ч. рисунків – 15 (на 15 сторінках), таблиць – 17 (на 13 сторінках), додаток (на двох сторінках). Список використаних джерел налічує 263 найменування (на 22 сторінках).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, показано ступінь її наукової опрацьованості, розкрито зв'язок дослідження з науковими проектами, програмами, темами, визначено мету, завдання, предмет, об'єкт і методи дослідження, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

Перший розділ – "Науково-теоретичні засади осмислення державного регулювання інвестицій в людський капітал" – стосується аналізу еволюції теорій людського капіталу в історії управлінської думки, державного регулювання інвестицій, дослідження понятійно-категоріального апарату.

Аналіз питань, пов'язаних з людським капіталом, місцем і роллю державного управління в його розвитку, свідчить про евристичні можливості досягнень економічних теорій інституціоналізму, неокласицизму та неокейнсіанства, що репрезентують нове розуміння ролі людини та результатів її інтелектуальної діяльності. Незважаючи на чималу кількість наукових праць цього спрямування, і досі бракує комплексного дослідження даного феномена в умовах трансформації українського суспільства.

Доведено, що в сучасному суспільстві докорінно змінюється ставлення до інвестування в розвиток людини як особистості, оскільки інвестиції забезпечують довгостроковий виробничий ефект. Найважливішим компонентом знань є інтелектуальний капітал, який доцільно використовувати для створення багатства країни, формування її конкурентоспроможності. Він розвивається на принципах інтелектуальності, комплексності, прогресивності, адаптивності, ієрархічності. У роботі зроблено висновок, що людський капітал, як суспільна цінність, є визначальним фактором динамічного соціально-економічного розвитку, інтелектуального збагачення особистості.

Аналіз теоретико-методологічних засад, що ґрунтуються на принципах історичного і логічного, генетичного походження, матеріальної єдності світу, спадковості розвитку, цілепокладання і цілераціональної дії, детермінізму, саморегуляції тощо, дозволяє розглядати людський капітал як складний і суперечливий феномен. Для вирішення питань його розвитку використовуються конкретні методологічні прийоми дослідження предметних сторін об'єкта – політичних та економічних процесів, що віддзеркалюють розвиток людини як носія інтелектуального капіталу.

У дисертації уточнюється понятійно-категоріальний апарат, пов'язаний з визначенням змісту термінів "людський капітал", "людський потенціал", "людський фактор", "людський ресурс", "трудовий потенціал", "інвестиції в людський капітал". Втілюючи в об'єктивній реальності завдяки інвестиціям власні сутнісні сили, людина отримує можливість активно діяти і впливати на процеси самоорганізації суспільства, що складають зміст процесів кореляційного блоку, до яких відносяться самоаналіз, самооцінка, самоконтроль, самоврядування. Сутність процесу самореалізації людського капіталу полягає в об'єктивації інвестицій, а загальний критерій самореалізації – у відповідності створеного людиною капіталу її сутнісним силам.

Інвестиції в людський капітал є предметом індивідуального суспільного вибору. Вони повинні задовольняти вимоги раціональності, ефективно впливаючи на темпи економічного зростання і добробут населення, що можливо лише за умов, коли людина визнається метою розвитку і рушійною силою науково-технічного і суспільного прогресу.

У другому розділі – "Інтелектуалізований людський капітал в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку" – проаналізовано сучасну практику та інституційну базу впливу на політику формування людського капіталу як фактора становлення інтелектуального розвитку суспільства на рівні регіону.

Доведено, що формування різних підходів до цих процесів у контексті світового досвіду дозволяє зрозуміти роль та місце різних інститутів, з'ясувати їх соціальні параметри і вплив інтелектуального фактора на ринкову економіку. Вирішальною умовою високої конкурентоспроможності держави є ефективне використання знань, інноваційних технологій, освітнього потенціалу населення і підготовка працівників як головної інтелектуальної сили. Основними показниками фінансування "економіки знань", за якими здійснюються міжнародні порівняння, є загальні витрати на наукові дослідження та їх частка у ВВП, яка у розвинених країнах сягає понад 3 %. Ці індикатори національного рівня підтримки та використання нових знань дають уявлення про справжні інноваційні можливості країни.

Loading...

 
 

Цікаве