WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Суспільний лад України в період з початку XX ст. до 1917 р. - Реферат

Суспільний лад України в період з початку XX ст. до 1917 р. - Реферат

оформлювався, а під час революції 1905-1907 pp. закріпився розподіл суспільних сил на три головних табори: урядовий, буржуазно-ліберальний, революційно-демократичний. Суперечності між урядовими та ліберально-буржуазним таборами були суперечностями другорядного порядку у порівнянні з головними суперечностями - між цими двома таборами і революційно-демократичним табором. Ці табори були представлені на політичній арені трьома основними групами політичних партій, які склалися напередодні і в полум'ї першої російської революції.
Розстановка класових сил визначалася становищем класів, накалом революційної боротьби і контрреволюційною політикою царського уряду. Становище кожного класу регламентувалося царським законодавством, зміст якого визначався соціально-економічною політикою самодержавства і його боротьбою проти революції.
Дворянство в соціально-економічному плані було неоднорідним. Поміщицьке дворянство, яке зберігало у своїх маєтках феодальні порядки, розкладалося, втрачало панівні економічні позиції. Частина цього класу обуржуазилася, перевела на нові рейки сільськогосподарське виробництво і включилася у капіталістичне промислове виробництво.
Дворяни-поміщики являли собою очолювану царатом монархістсько-чорносотенну класову організацію, до складу якої входили чиновницько-бюрократична та військова верхівки, придворна знать та нечисельна верхівка торговельно-промислової буржуазії.
У 1905 p. утворилися буржуазно-поміщицькі партії.
Основний з них був "Союз 17 октября" (октябристи). В цій партії об'єдналися обуржуазнені поміщики, велика промислова та банківська буржуазія. Октябристи підтримували великодержавницьку політику царизму щодо неросіян. Партійна згуртованість дворянства з метою придушення революції реалізувалася у створеній загальноросійській становій організації - З'їзді уповноважених дворянських громад з постійнодіючим органом - радою об'єднаного дворянства.
В Україні урядовий табір був представлений державним адмі-ністративно-поліцейським та військовим апаратом. Його соціально-політичну базу складали реакційні українські поміщики та місцеві чорносотенні організації.
Царат зберігав як найважливішу гарантію влади поміщицького класу старий, встановлений ще за часів феодалізму, порядок заміщення посад у державному апараті. Заснувавши новий державний орган - Державну думу і реорганізувавши Державну раду, царат і тут прагнув забезпечити переважання в них дворянських представників. Шовіністична політика призвела до переважання у вищих колах самодержавної бюрократії дворянства великоруських губерній. Разом з тим землевласники України також посіли місця в Державній думі і в Державній раді.
Дворянство складало більшість у земських установах. В цілому по країні в 1903 р. у складі губернських земських управ налічувалося 94% дворян та урядовців. Самодержавство здійснювало політику забезпечення великих землевласників службою в державному апараті, в земських органах та керівних дворянських станових органах.
Самодержавство виявляло турботу про економічне благополуччя поміщиків. Особливо показовим в цьому відношенні було законодавство про дворянські земельні банки і губернські каси взаємодопомоги.
Буржуазія в Росії, незважаючи на те, що вона посідала в економіці панівні висоти і фінансова залежність царату від неї зростала, на початку періоду, що вивчається, політичних прав не мала і до участі у вищих органах влади і управління допущена не була. Навіть у земських установах представництво буржуазії було незначним. Однак організованість буржуазії сильно зросла, що було ознакою її остаточного формування у клас. Провідною партією буржуазії були кадети. У цей же час сформувалася течія буржуазного лібералізму, представники якої виступали з програмною вимогою обмеження самодержавства шляхом реформ.
З створенням Державної думи і реорганізацією Державної ради буржуазія вперше одержала право брати участь в органах державної влади. Навіть за умов, що нормотворча діяльність уряду мала звичайний, буденний характер, дві третини узаконення, були присвячені безпосередньому задоволенню різних вимог капіталістів. Було введено систему державного преміального заохочення акціонерних промислових компаній, держава сприяла збуту продукції монополістичних об'єднань, забезпечуючи їх казенними замовленнями.
Державний апарат у ряді випадків фактично підпорядковувався монополіям. Важливу роль в цьому відігравали представницькі організації буржуазії - спілки, комітети, з'їзди. Царат надав буржуазії право на створення таких організацій, затвердивши в серпні 1906 p. Положення про з'їзди представників промисловості. Найбільш великими. представницькими організаціями на початку XX ст., які охоплювали промисловців України, були з'їзд гірничопромисловців та з'їзд цукрозаводчиків. З'їзди мали постійні виконавчі органи: раду та комітет.
Серед селянства тривав процес глибокої класової диференціації, під час якого більшість селян невпинно збіднювалася, а меншість з них багатіла, перетворюючись у сільську буржуазію. Складаючи 80% населення країни, селянство перебувало у найбільш безправному стані. Однак гострі суперечності між новими умовами
економічного розвитку і напівкріпосницьким становищем селян, яке зумовлювалося їх прив'язаністю до невикуплених земель, круговою порукою, збереженням громади, а також революційною ситуацією в країні, вимусили царат внести зміни в правове становище селян. 5 жовтня 1906 р, царем був підписаний указ "Про скасування деяких обмежень у правах сільських обивателів та інших осіб колишніх податних станів". У ньому декларувалося надання російським підданим прав щодо державної служби. Віднині селяни не були зобов'язані подавати при вступі на державну службу, в навчальні заклади "увільнительні", які видавалися сільськими громадами. Вони могли вільно обирати місце проживання. Селянам дозволялося користуватися векселями.
Зберігалися волосні суди, але їх діяльність була дещо обмежена - вони не могли карати селян за проступки, не передбачені Статутом про покарання, що накладалися мировими суддями. Значною мірою були збережені права земських начальників щодо сільського та волосного управління.
Важливі зміни у правове становище селянства внесла аграрна реформа, що здійснювалася за ініціативою міністра внутрішніх справ Росії, а незабаром - голови Ради міністрів П.Столипіна. Змістом реформи було прискорене зруйнування общини, зміцнення приватної власності на землю, скасування обмежень у відчуженні надільних селянських земель.
В умовах України, головним чином у зв'язку з переважанням не громадської, а подвірної форми селянського землеволодіння, ця реформа була проведена скоріше, ніж у центральних районах Росії, і призвела до більш швидкого та глибокого соціального розшарування селянства.
Робітничий клас. Розвиток капіталізму в Російській імперії давали його представникам можливість здійснювати жорстоку експлуатацію, а царське законодавство і державний апарат закріплювали безправ'я робітників. Незважаючи на це, на початку XX ст. політичний розвиток і організація робітничого класу піднялися на новий рівень. Було створено політичну партію - РСДРП, в Україні - УСДРП. У період революції робітничий клас вирвав у царського уряду право на об'єднання у профспілки. Відтепер вони могли створюватися за маніфестом від 17 жовтня 1905 р. Тимчасові правила про товариства та спілки від 4 березня 1906 р. передбачали створення профспілок без дозволу властей. Але цей загальний принцип мав ряд обмежень: статут товариства треба було подавати на затвердження, заборонялися товариства, діяльність яких могла призвести до "порушення громадського спокою і безпеки". Не дозволялося об'єднання кількох товариств в одну спілку. За порушення встановлених правил передбачалася кримінальна відповідальність. Незважаючи на ці обмеження, пролетаріат широко використовував можливість об'єднання у профспілки. Вже наприкінці 1906 р. нараховувалося 652 професійних товариства. У Харкові було створено нелегальне міжспілкове об'єднання - центральне бюро профспілок. У роки реакції частину завоювань робітничого класу було ліквідовано.
Loading...

 
 

Цікаве