WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Суспільний лад України в період з початку XX ст. до 1917 р. - Реферат

Суспільний лад України в період з початку XX ст. до 1917 р. - Реферат

Суспільний лад України в період з початку XX ст. до 1917 р.
На рубежі XIX-XX ст.ст. Росія, до складу якої входила Україна, вступила в стадію монополістичного розвитку. Високою була концентрація виробництва в промисловості, особливо важкій. У 1900 р. 6,2% шахт Донбасу з річним видобутком понад 10 млн. пудів кожна давали 57,1% загальної кількості вугілля. В Україні не було жодного металургійного заводу, який би виплавляв менш ніж 1 млн. пудів чавуну на рік. В цілому ж у 1902 р. на великих підприємствах України з чисельністю 500 і більше робітників працювало понад 44% загального їх числа. Значну роль в економіці відігравали вітчизняні монополії, які перебували в залежності від іноземного капіталу. Іноземцям в Україні належало близько 90% акціонерних капіталів монополістичних об'єднань, переважна більшість прибутків яких опинялася за кордоном. В Києві у 1887 р. одним із перших виник синдикат цукрозаводчиків.
Разом із тим в економіці України значну роль продовжують відігравати докапіталістичні відносини.
Серйозні наслідки для господарства України мала економічна криза 1901-1903 pp. Найбільш гострою вона була у важкій промисловості. Так, на Криворіжжі в 1902 р. з 79 рудників діяв лише 41.
Початок XX ст. характеризується невпинним зростанням масових виступів трудящого населення. Харківська майовка 1900 p., страйки та демонстрації 1901-1902 pp. в Києві, Харкові, Катеринославі, Полтаві, Одесі, нарешті загальний політичний страйк на Півдні у 1903 р. - все це свідчило про визрівання революційної ситуації. Одночасно з робітничим рухом і під його впливом виступили проти поміщиків і селяни. Найбільшого розмаху селянські виступи набрали навесні 1902 р. в Полтавській та Харківській губерніях. Масова боротьба робітників та селян впливала на активізацію руху демократичного студентства. На початку XX ст. пожвавився і ліберальний рух.
Внаслідок реакційної національної політики царського уряду активізувався національно-визвольний рух пригноблених народів Росії. Якщо в національному русі України в другій половині XIX ст. переважно брала участь інтелігенція, то в нових умовах в ньому зростає роль робітничого класу та селянства.
Національно-визвольний рух в Україні поставив у порядок денний створення українських політичних партій. Першою з них виникла у 1900 р. Революційна українська партія (РУП). Вона була заснована в Харкові на зборах студентських громад. У 1902 р. від РУП відкололася група, яка започаткувала Народну українську партію (НУП). У грудні 1904 р. з РУП вийшла і організувала Український соціал-демократичний союз "Спілка" група, очолювана М.Меленевським. "Спілка" не мала власної програми і входила на автономних засадах до РСДРП (меншовиків). Члени РУП у грудні 1905 р. перейменували її на своєму з'їзді в Українську соціал-демократичну робітничу партію (УСДРП). її лідерами стали В.Винниченко, С.Петлюра, М.Порш. назва, і програма партії свідчили про н прихильність до принципів соціал-демократії. УСДРП проголошувала себе виразницею інтересів українського пролетаріату. Спроби об'єднатися з РСДРП виявилися марними. Каменем спотикання виявилося саме національне питання. Російські соціал-демократи, нехтуючи національними проблемами, не погоджувалися визнати УСДРП єдиним представником українського пролетаріату і, відповідно, федеративного устрою РСДРП. Для російської соціал-демократії ідеалом була унітарна держава, у якій з вирішенням соціальних завдань зникне національний розбрат. Майбутнє показало, що практичне здійснення цих настанов дорого обійшлося народам.
Революція 1905-1907 pp. стала першою демократичною рево-люцією в Росії, підготовленою всією ходою соціально-економічного і політичного розвитку країни.
Революційні події в Україні були складовою частиною революції, яка охопила всю Росію. Кожний страйковий виступ був частиною нової революційної хвилі. У червні 1905 p. спалахнуло повстання на панцернику "Потемкин" біля Одеси. Найвище піднесення революції припало на жовтень і грудень 1905 p. Воно ознаменувалося загальними страйками, демонстраціями, барикадами, вуличними боями з поліцією та урядовими військами. Незважаючи на жорстокі репресії, робітники і селяни України продовжували революційну боротьбу.
Результатом класової і політичної згуртованості пролетаріату було створення Рад робітничих депутатів, які стали органами керівництва повстанням і, в той же час, органами революційної влади на місцях.
В Україні Ради виникли в жовтні 1905 р, в Катеринославі та Києві, в листопаді - в Луганську, Єнакієвому, Горлівці, Алчевську, Одесі, Миколаєві, Севастополі, Сімферополі, в грудні - в Маріуполі. Ради утворювалися шляхом обрання депутатів від підприємств. Більшість з них мали свої виконавчі органи - виконкоми. Деякі Ради створили в містах України народну міліцію. Вони приймали постанови, розпорядження та накази, якими встановлювалися свобода слова та зборів, 8-годинний робочий день. У Луганську та Катеринославі Ради видали постанови про розпуск міських дум і провели роботу щодо підготовки виборів нового складу цих органів на засадах загального та рівного виборчого права. У ряді міст були ліквідовані поліцейські та жандармські органи. Ради і створена ними народна міліція боролися з погромами, організованими бандами чорносотенців.
У період революції дещо поліпшилося економічне становище робітничого класу. Було підвищено заробітну плату, знижено штра-фування робітників. Революція вимусила царат створити у 1905 р. комісію по підготовці проектів робітничого законодавства, яка підготувала проекти законів про обмеження робочого дня 10 годинами, державне страхування робітників та службовців, скасування каральних постанов, відповідальності за страйки. На противагу цим проектам, які були незначними за змістом, монополістичні об'єднання організували кампанію протесту, і за розпорядженням царя роботу по підготовці законів було припинено.
Царат був змушений прийняти закони, які декларували надання селянам особистих та поземельних прав. Для законодавства про особисті права були характерними половинчастість і підпорядкованість їх використання вимогами, які робили ці права нереальними для розореного селянства. Поземельні права регламентувала столи-пінська аграрна реформа, спрямована на формування і розвиток сільської буржуазії.
Революцію було придушено масовими репресіями, після чого царат і монополісти повели наступ на завоювання робітничого класу, ліквідували вирвані у них революцією поступки. Погіршилося становище і широких верств трудового селянства. І все ж революційні події 1905-1907 pp. справили серйозний вплив на суспільний лад країни.
Визначальною його рисою було капіталістичне угруповання класів. Друга важлива риса цього ладу полягає у збереженні численних залишків старого, докапіталістичного порядку. Хоча капіталізм у Росії на початку XX ст. був більш розвинутим, ніж в західно-європейських країнах епохи буржуазних революцій (наприклад, у Німеччині 1848 p.), суто капіталістичні суперечності тут поступалися суперечностямфеодалізму і кріпосництва.
Явним залишком феодалізму був становий поділ суспільства. Норми про привілеї містилися в законах про стани. Виходячи з кріпосницького розуміння привілей, вони продовжували поділяти все населення імперії за "різницею присвоєних прав", на "природних обивателів" і майже безправних "інородців". До залишків середньовіччя належало й закріплене в Зводі законів пригноблення неруських націй та народностей, які складали 57% населення країни. Кожний стан поділявся на групи ("становища"), які мали особливі, тільки їм надані законом, права та обов'язки. Однак розвиток капіталізму і зростання революційного руху поступово руйнували станові підвалини самодержавства.
Царат, будучи найзначнішим рудіментом феодалізму, не міг в умовах монополістичного капіталізму не гальмувати суспільний розвиток. Реальні умови соціального життя породжували непримиренні суперечності між самодержавством і різнорідними верствами населення.
Основний розподіл політичних сил у Росії обумовлювався зазначеними вище двома рисами її суспільного ладу. У середині XIX ст. намітився, у 1861-1904 pp. усе більше

 
 

Цікаве

Загрузка...