WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Державна система охорони інтелектуальної власності України – складова частина міжнародної системи охорони промислової власності - Курсова робота

Державна система охорони інтелектуальної власності України – складова частина міжнародної системи охорони промислової власності - Курсова робота

3

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни

"Право інтелектуальної власності"

На тему:Державна система охорони інтелектуальної власності України – складова частина міжнародної системи охорони промислової власності

Виконала: студентка групи 10-зІВ-2008-ХМ

Фримерштейн В.Г.

Перевірила: Рига Г.В.

Хмельницький

2009

ЗМІСТ

Вступ

  1. Державна система охорони інтелектуальної власності в Україні

1.1 Становлення державної системи охорони інтелектуальної власності в Україні

1.2 Установи державної системи охорони інтелектуальної власності в Україні

  1. Міжнародна система охорони промислової власності

2.1 Міжнародні установи охорони інтелектуальної власності

2.2 Міжнародно-правові акти з питань інтелектуальної власності

Висновки

Перелік посилань

Використані джерела

Додаток А. Державна система правової охорони інтелектуальної власності України (виконавча гілка)

Додаток Б. Нормативно-правові акти, що регулюють питання, пов'язані з охороною прав на об'єкти промислової власності

Додаток В. Міжнародні конвенції, угоди та договори, що регулюють питання права промислової власності

Додаток Г. Міжнародні та міжурядові угоди України, що регулюють питання права промислової власності

ВСТУП

Тенденції розвитку науки, культури, техніки і виробництва, особливо починаючи з другої половини XX століття, свідчать про те, що людство у своєму розвитку підійшло до тієї межі, коли подальший прогрес буде зумовлюватися саме розумовою діяльністю суспільства. Тобто, саме результати розумової діяльності або за теперішньою термінологією – інтелектуальної діяльності будуть визначати стратегію і тактику соціально-економічного розвитку будь-якої країни. Уже тепер видно, що високий рівень інтелектуальної діяльності у тій чи іншій країні зумовлює високий рівень добробуту її народу.

Там, де поважають науку, культуру і мистецтво, люди живуть краще, адже досягнення інтелектуальної діяльності зумовлюють рівень виробництва, культури, освіти тощо. Зазначені досягнення визначають рівень виробництва, що стає лише засобом чи способом реалізації здобутків науки, культури, техніки. Не викликає сумніву, що досягнення науки мають пріоритетне значення і можуть бути використані у будь-якій сфері діяльності людей. Науково-технічні досягнення формують рівень і характер виробництва. Інтелектуальні досягнення у сфері художньої літератури, мистецтва і культури в цілому формують моральні засади суспільства, його світогляд, ставлення до навколишнього середовища, його бачення, тобто ті засади, які ми називаємо людськими цінностями і які визначають духовний світ людини і суспільства. Як і будь-які досягнення та здобутки суспільства, результати інтелектуальної діяльності потребують охорони та захисту.

Охорона інтелектуальної власності сприяє використанню та подальшому розвитку винахідницьких і творчих талантів та досягнень, підтримує та зберігає національний потенціал у сфері інтелектуальної діяльності та залучає інвестиції, стабілізуючи економічний стан, при якому як вітчизняні, так і зарубіжні інвестори можуть бути впевнені в тому, що їх права будуть поважати. Створення саме такої системи має особливе значення для України – країни зі значним науково-технічним та інтелектуальним потенціалом.

Відповідно до Конституції України, яка гарантує кожному громадянину свободу художньої, наукової і технічної творчості, наша незалежна держава послідовно створює свої власні механізми захисту інтелектуальної власності, авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, які виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності.

На шляху до євроінтеграції та в світлі вступу України до СОТ постають питання відповідності державної системи охорони інтелектуальної власності міжнародним стандартам. Для цього, а також з метою забезпечення гарантованих Конституцією прав громадян, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності, в країні створено сучасну нормативно-правову базу у сфері інтелектуальної власності, яка відповідає міжнародним нормам, розроблено ефективні механізми реалізації правових норм та сформовано дієздатну інфраструктуру, яка забезпечує реалізацію державної політики в цієї сфері [1, с.3].

В даній роботі становлення та структуру державної системи охорони інтелектуальної власності України розглянуто в світлі міжнародної системи охорони промислової власності.

1. ДЕРЖАВНА СИСТЕМА ОХОРОНИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ В УКРАЇНІ

1.1 Становлення державної системи охорони інтелектуальної власності в Україні

Ефективність захисту прав у сфері інтелектуальної власності залежить від:

  • досконалості нормативно-правової бази;

  • сформованої інфраструктури національної системи правової охорони інтелектуальної власності,

  • ефективності підготовки та підвищення кваліфікації фахівців;

  • інформаційного забезпечення її діяльності [2, с.1].

З утворенням України як самостійної держави виникла потреба у створенні та поступовому вдосконаленні власного законодавства у сфері інтелектуальної власності та приведення його у відповідність до міжнародного законодавства. Цей процес відбувався у декілька етапів [2, с. 1-2].

І. Перший етап становлення системи охорони прав інтелектуальної власності в Україні (1991-1994 рр.) став періодом закладення її найнеобхідніших законодавчих основ та створення базових організаційних структур. Цей процес розвивався за наступними напрямами:

1. Підтвердження участі України в міжнародних угодах з питань захисту прав інтелектуальної власності: в Паризькій конвенції про охорону промислової власності (дата набуття чинності стосовно України – 25 грудня 1991 р.), Мадридській угоді про міжнародну реєстрацію знаків (25 грудня 1991 р.), Договорі про патентну кооперацію (25 грудня 1991 р.), а також у Конвенції, що засновує Всесвітню організацію інтелектуальної власності (26 квітня 1970 р.), у Всесвітній конвенції про авторське право (27 травня 1973 р.).

2. Прийняття, з урахуванням міжнародних регулятивних норм, низки спеціальних законів України щодо охорони інтелектуальної власності в окремих сферах: "Про охорону прав на сорти рослин" (21 квітня 1993 р.), "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" (15 грудня 1993 р.), "Про охорону прав на промислові зразки" (15 грудня 1993 р.), "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (15 грудня 1993 р.), "Про авторське право і суміжні права" (23 грудня 1993 р.), а також Указу Президента України "Про Тимчасове положення про правову охорону об'єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні" (№479/92, 18 вересня 1992 р.).

3. Внесення положень про охорону інтелектуальної власності до інших законів, що регулюють окремі сфери соціально-економічної діяльності: "Про власність" (7 лютого 1991 р.) — розділ "Право на інтелектуальну власність", "Про зовнішньоекономічну діяльність" (16 квітня 1991 р.), Митний кодекс України (12 грудня 1991 р.), Основи законодавства України про культуру (14 лютого 1992 р.), "Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" (18 лютого 1992 р.), "Про інформацію" (2 жовтня 1992 р.), "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" (16 листопада 1992 р.), "Про науково-технічну інформацію" (25 червня 1993 р.), "Про телебачення і радіомовлення" (21 грудня 1993 р.), "Про захист інформації в автоматизованих системах" (5 липня 1994 р.) та ін.

4. Прийняття низки нормативних документів, що захищають економічні інтереси творчих працівників — постанови Кабінету Міністрів України "Про розміри відрахувань до фондів творчих спілок України за використання творів літератури та мистецтва" (№108, 3 березня 1992 р.), "Про мінімальні ставки авторської винагороди за використання творів літератури і мистецтва" (№784, 18 листопада 1994 р.).

5. Створення у складі Комітету з науково-технічного прогресу при Кабінеті Міністрів України на базі Патентного фонду України Державного патентного відомства України (1992 р.), що почало виконувати функції центрального органу державної виконавчої влади у сфері охорони промислової власності.

6. Створення на базі Українського республіканського агентства з авторських і суміжних прав Державного агентства з авторських і суміжних прав (1992 р.).

ІІ. Другий етап становлення системи захисту прав інтелектуальної власності в Україні (1995-1999 рр.) був обумовлений двома чинниками. По-перше, запровадженням курсу на радикалізацію соціально-економічних реформ в країні (жовтень 1994 р.). По-друге, прийняттям Україною низки важливих міжнародних зобов'язань, що безпосередньо включали заходи із впровадження міжнародних стандартів охорони інтелектуальної власності, — укладенням Угоди про партнерство та співробітництво з ЄС та початком з 1995р. переговорного процесу про набуття повноправного членства в Світовій організації торгівлі (CОТ). Цей етап характеризувався наступним:

Loading...

 
 

Цікаве