WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Громадянство України - Курсова робота

Громадянство України - Курсова робота

Пункти 1, 2, 3, 5 не застосовуються, якщо внаслідок цього особа залишиться без громадянства.

Отже, підстави припинення громадянства України закріплені таким чином, щоб не порушити право людини на громадянство, щоб особа не стала апатридом. Це дуже важливо з точки зору забезпечення стабільності правового статусу особи.

5. Державні органи, що беруть участь у вирішенні питань щодо громадянства України

З попередніх розділів ми вже дізналися про важливість і цінність інституту громадянства як для окремої особи, так і для держави. Велике значення цього інституту зумовило необхідність надати окремим органам та посадовим особам виключні повноваження в процесі реалізації цього інституту та створити окремі спеціальні органи.

Приоритетне право прийняття рішень у питаннях громадянства належить Президентові України. Відповідно до ст. 22 ЗУ "Про громадянство України" Президент України:

1) приймає рішення і видає укази відповідно до Конституції України і цього Закону про прийняття до громадянства України і про припинення громадянства України;

2) визначає порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства та виконання прийнятих рішень;

3) затверджує Положення про Комісію при Президентові України з питань громадянства.

Оскільки прерогатива прийняття рішення у питання громадянства належить главі держави, заяви про вирішення питань щодо громадянства подаються громадянами України, іноземцями та особами без громадянства на ім'я Президента України. Особи, які постійно проживають на території України, подають такі заяви через органи внутрішніх справ України. Ці органи приймають такі заяви і разом необхідними документами надсилають на розгляд Президентові України. Заяви з питань громадянства України від осіб, які постійно проживають за кордоном, приймають Міністерство закордонних справ України, дипломатичні представництва і консульські установи України за кордоном і разом з необхідними документами надсилають на розгляд Президентові України. Вищезазначені органи здійснюють і інші повноваження у сфері громадянства передбачені ЗУ "Про громадянство України". Закон також для попереднього розгляду питань громадянства встановлює повноваження Президента України на створення Комісії з питань громадянства. Така комісія утворюється на строк повноважень Президента України, а її склад затверджується Указом Президента. Ст. 23 Закону "Про громадянство України" закріплює за Комісією з питань громадянства наступні повноваження:

1) розглядає заяви про прийняття до громадянства України, вихід з громадянства України та подання про втрату громадянства України і вносить пропозиції Президенту України щодо задоволення цих заяв та подань;

2) повертає документи про прийняття до громадянства України чи про вихід з громадянства України уповноваженому центральному органу виконавчої влади з питань громадянства або Міністерству закордонних справ України для їх оформлення відповідно до вимог чинного законодавства України;

3) контролює виконання рішень, прийнятих Президентом України з питань громадянства.

Таким чином, Комісія з питань громадянства має право розглядати заяви і подання з питань громадянства, всебічно оцінюючи докази заявника, зміст подання, висновки державних органів, інші документи. Комісія вправі вимагати у справі, що знаходиться у її провадженні, матеріали, документи від відповідних органів державної влади і об'єднань громадян, які мають подати документи у встановлений комісією строк. Комісія вносить на розгляд Президента України пропозиції щодо кожної заяви або подання. Рішення Комісії оформлюються протоколом, що підписується всіма її членами, які брали участь у засіданні.

"Первинною ланкою" при вирішенні питань громадян України щодо громадянства є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань громадянства та підпорядковані йому органи. Вони безпосередньо здійснюють наступні повноваження:

1) приймають заяви разом з необхідними документами щодо прийняття до громадянства України та виходу з громадянства України, перевіряють правильність їх оформлення, відсутність підстав, за наявності яких особа не приймається до громадянства України, а також підстав, за наявності яких не допускається вихід з громадянства України, і разом зі своїм висновком надсилають на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства;

2) готують подання про втрату особами громадянства України і разом з необхідними документами надсилають на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства;

3) приймають рішення про оформлення набуття громадянства України особами за підставами, передбаченими пунктами 1, 2, 4-10 статті 6 цього Закону;

4) скасовують прийняті ними рішення про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 цього Закону;

5) виконують рішення Президента України з питань громадянства;

6) видають особам, які набули громадянство України, паспорти громадянина України, свідоцтва про належність до громадянства України (для осіб віком до 16 років), тимчасові посвідчення громадянина України, проїзні документи дитини, довідки про припинення громадянства України;

7) вилучають у осіб, громадянство України яких припинено, паспорти громадянина України, свідоцтва про належність до громадянства України, тимчасові посвідчення громадянина України, паспорти громадянина України для виїзду за кордон, проїзні документи дитини;

8) ведуть облік осіб, які набули громадянство України та припинили громадянство України.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань громадянства раз у півріччя інформує Комісію при Президентові України з питань громадянства про виконання рішень Президента України з питань громадянства.

Отже, питання у сфері громадянства є дуже вагомими. Розуміючи це, держава надала повноваження різним органам (як загальним, так і спеціалізованим) та посадовим особам для вирішення цих питань, приоритетне місце серед яких належить голові держави – Президентові України.

Висновки

В цій роботі були розглянуті основні питання щодо регулювання відносин громадянства в нашій державі – Україні.

За період незалежності нашої держави сталася значна лібералізація відносин між особою і державою. Україна залучилася до визнаних світовим товариством принципів регулювання громадянських відносин. Вона залишила анахронізми тоталітарного колишнього, і намагається реалізувати статтю 1 Конституції, яка проголошує, що "Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава."

Як вже зазначалося вище, відносини громадянства – основа відносин між державою і людиною. Поступово Україна відійшла від практики СРСР у вирішенні питань цих відносин, спочатку прийнявши Закон України "Про громадянство України" від 08.11.1991 року, а потім новий, і нині діючий Закон від 18.01.2001. Отже, громадянство тепер визначається не як політико-правовий зв'язок держави і людини, а тільки як правовий зв'язок. Ці відношення втратили своє політичне забарвлення. Раніше людину могли позбавити громадянства, і найчастіше саме через розбіжності між баченням людиною і державою окремих питань. Зараз в нашій країні існує політичний плюралізм, і це вже неможливо позбавити кого-небудь громадянства як через політичні чи релігійні переконання, так і з будь-якої іншої підстави. Суб'єктивного права громадянства ніхто не може позбавити, це є невід'ємне природне право особи, як то право на життя, честь та гідність.

Законодавство про громадянство в Україні є дуже сталим, виваженим, функціональним та демократичним.

Список використаної літератури

  1. Конституція України від 28 червня 1996 р.

  2. Коментар до Конституції України. – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1998 р.

  3. Закон України "Про громадянство України" від 16 квітня 1997 р. (в редакції).

  4. Закон України "Про громадянство України" від 18 січня 2001 р.

  5. Закон України "Про правонаступництво України" від 12 вересня 1991 р.

  6. Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948р.

  7. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 р.

  8. Конвенція про громадянство одруженої жінки від 20 лютого 1957 р.

  9. Конвенція про скорочення випадків безгромадянства від 30 серпня 1961 р.

  10. Общая теория права / Под ред. А.С. Погилкина. – М., 1995.

  11. Конституционное право / Отв. ред. А.Е. Козлов. – М.: БЕК, 1996.

  12. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. – М., 1996.

  13. Конституционное право развивающихся стран: общество, власть, личность. – М., 1990. – С. 259.

  14. Сравнительное конституционное право. – М., 1996.

  15. Савенко М. Соціальні права і свободи людини і громадянина та їх захист у конституційному судочинстві // Вісник Конституційного суду України. – 2002. - № 5. – С. 85 – 89.

  16. Бірюков І. До питання визначення термінів "громадянин" і "фізична особа". // Підприємництво, господарство і право. – 2001. - № 7. – С. 42 – 44.

  17. Тодыка Ю.Н. Гражданство Украины: конституционно-правовой аспект. – Харьков: "Факт", 2002.

  18. Законодавство України про громадянство. – К.: ЮрінКом, 2001.

  19. Науково-практичний коментар Закону України " Про громадянство України". – К., 2002.

  20. Андрієнко В., Бритченко С., Суботенко В. Громадянство України у питаннях і відповідях. – К., 2002.

Loading...

 
 

Цікаве