WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Громадська адміністрація у Польщі - Курсова робота

Громадська адміністрація у Польщі - Курсова робота

Мешканці гміни, які створюють самоврядну спільноту, реалізують завдання гміни за посередництвом органів гміни, якими є:

рада гміни, яка є установчим і контрольним органом в гміні, а також

управління гміни, яке є виконавчим органом гміни.

Крім того, мешканці гміни можуть приймати рішення на шляху референдуму у гміні. Виключно у формі референдуму мешканці вирішують справи зв'язані з самооподаткуванням мешканців, а також можуть відкликати раду гміни перед кінцем каденції. Референдум може бути проведений в кожній іншій справі важливій для гміни.

Рада гміни є представницьким органом, який обирається місцевим населенням в демократичних виборах. Доручення установчих повноважень представницькому органу створило правову можливість ангажування місцевого населення до вирішення справ того ж самого населення (справ місцевих). Радні вибираються що чотири роки, підпорядковуються тільки своїм виборцям - то означає, що тільки виборці можуть відкликати раду перед кінцем каденції. Можуть то зробити тільки на шляху референдуму у гміні. Мірилом оцінки праці радних, яка проводиться мешканцями гміни, є довірення їм мандату радного в слідуючих виборах виконання бюджету управлінням гміни, а також дає можливість виступити до ради з внеском в справі надання чи відмови звільнення ві відповідальності для управління. Контрольні функції ревізійної комісії не порушують контрольних функцій інших комісій ради.

Формою реалізації контрольних функцій ради є також розглядання звітів управління гміни з реалізації завдань гміни, складання інтерпеляції, а передусім щорічна оцінка з виконання бюджету гміни і прийняття ухвали в справі надання або відмови звільнення від відповідальності для управління гміни на цій підставі.

Управління гміни, в кількості від 3 до 7 осіб, вибирається радою гміни серед радних або з-поза складу ради. Про величину управління гміни вирішує рада гміни, частіше всього за допомогою введення до статуту відповідного запису. До складу управління ради входять війт (бургомістр, президент), як головуючий управління, їх заступники, а також решта членів управління. Членства в управлінні не можна поєднувати з працею в державній адміністрації. Спосіб вибору головуючого управління, його заступників і решти членів управління, а також спосіб їх відкликання визначає закон про самоврядування.

Управління виконує ухвали ради гміни і завдання гміни визначені законами права.

До завдань управління належать особливо:

підготовка проектів ухвали ради гміни,

визначення способу виконання ухвал,

господарювання комунальним майном,

виконання бюджету,

прийняття і звільнення керівників гмінних організаційних одиниць, виконання доручених завдань.

Управління гміни повинно відігравати в гміні роль колективу загального керівництва, яке відповідає за комплексне керівництво організацією - якою є гміна. До управління повинно належати визначення політики діяльності згідної з цілями визначеними радою, координування її реалізації, а також контроль і оцінка використаних методів і досягнутих результатів. Успішна праця управління гміни (колективу загального керівництва) вимагає, щоб були виконані слідуючі умови:

представлення раді проекту плану (планів) стратегічного розвитку гміни і доведення його до ухвалення радою,

забезпечення, щоб діяльність всіх суб'єктів, які реалізують цей план (то значить організаційних одиниць гміни, допоміжних одиниць гміни, управління, зовнішніх суб'єктів, які мають вплив на розвиток гміни) була направлена на реалізацію визначених у ньому цілей,

забезпечити, щоб всі суб'єкти підлягали нагляду (впливу) загального управління

забезпечення координації діяльності суб'єктів, які реалізують план розвитку гміни,

виконання перегляду дій і оцінки осягнутих результатів.

Управління не повинно бути включене до виконання окремих завдань (послуг). Тому що належить то до відомства і організаційних одиниць гміни. Натомість, використовуючи належні йому повноваження по нагляду, управління повинно забезпечити згідність діяльності виконавчого апарату з загальною політикою гміни і прийнятими гміною ухвалами. Повинно також пристосувати структуру відомства до завдань, які воно має виконувати. Вибрані організаційні рішення повинні оптимізувати реалізацію цілей і завдань прийнятих гміною.

Колектив загального керівництва виконує завдання за допомогою управління гміни, організацію і правила функціонування, якого визначають організаційні правила, ухвалені на внесок колективу загального керівництва радою гміни. Головою управління гміни є війт (бургомістр, президент). Виконання завдань гміни може проходити в різний спосіб. Після розгляду сукупності обумовленостей управління може примінити один з трьох способів реалізації завдань гміни: деякі завдання можуть бути реалізовані безпосередньо персоналом, який працює в управлінні, інші через організаційні одиниці гміни, а ще інші через зовнішніх контрагентів.

Закон про територіальне самоврядування не згадує серед органів гміни голову колективу загального керівництва, то значить - війта, бургомістра, президента, хоч з правил того закону виникає, що вони реалізують приписані їм законом компетенції, які полягають на видачі адміністраційних рішень. Належить прийняти, що видача адміністраційних рішень не міститься в розумінні „заспокоєння колективних потреб спільноти", яке становить власне завдання гміни. Рішення в індивідуальних справах, зі сфери державної адміністрації, в формі адміністраційних рішень є визнане в науці адміністраційного права за істотний вияв влади, яка належить органам публічної адміністрації. Значить то, що війт, бургомістр, президент виступають в характері органів публічної адміністрації, які в спосіб владний, на підставі права вирішують про права і обов'язки громадян.

5. Поділ завдань і компетенцій між державною адміністрацією і органами територіального самоврядування

Встановлюючи сфери діяльності і завдання гміни закон про самоврядування вживає визначень, які загально вважаються за поняття негострі. В арт. 6 закон становить, що „до обсягу діяльності гміни належать всі публічні справи, які мають місцеве значення"... В арт.7 окреслюються завдання власні гміни, такі як „заспокоєння колективних потреб спільноти"...

Вищевказані правила вказують на те, що діяльність, яка виконується органами гміни, відноситься до цілком різних галузей, напр.: освіта, охорона здоров'я, дороги, культура, охорона натурального середовища, базари, утримання публічного порядку, суспільна допомога і т.п. В тих самих галузях проявлятися може активність органів адміністрації - загальної і спеціальної.

Для окреслення обсягу діяльності органів гміни і органів державної адміністрації не вистачає отже вказати на визначені їм завдання. Необхідним є установити, при використанні яких компетенцій кожний з тих органів може реалізувати свої завдання визначені йому правом.

В період створення нових розв'язань для потреб устрою, які виражаються в покликані до життя органів територіального самоврядування, поділ завдань і компетенцій між органами територіального самоврядування і державної адміністрації відбувся завдяки прийнятому закону від 17 травня 1990 року про поділ завдань і компетенцій визначених в детальних законах між органами гміни і органами державної адміністрації, а також про зміну деяких законів (Збірник законів № 34, поз. 198, з пізн. змінами), званим „законом компетенційним".

Техніка поділу завдань і компетенцій між вищевказаними органами, реалізуючими публічні завдання, прийнята в „компетенційному законі", виникла передусім з недоліку часу на проведення необхідної новелізації кількадесяти детальних законів, які утворюють так зване матеріальне адміністраційне право. Завдання і компетенції, які належали перед 1990 роком до народних рад і місцевих органів державної адміністрації (тоап) були поділені „компетенційним законом" в такий спосіб, що частина з них стала власними завданнями гміни (арт.1 і 2 закону), частина була передана гмінам до реалізації, як доручені завдання державної адміністрації (арт. З, 4 і 8 закону), натомість решту завдань „компетенційний закон" поділив між керівниками районних управлінь

Loading...

 
 

Цікаве